07.11.2006 Справа № 18/211-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Прокопенко А.Є. (доповідач),
суддів: Дмитренко А.К., Сизько І.А.
При секретарі судового засідання Врона С.В.
За участю представники сторін:
від позивача: Потапов О.М. представник, довіреність №30-05/06 від 30.05.06;
від відповідача: Попов О.О. представник, довіреність №9224 від 10.10.06;
розглянувши апеляційну скаргу Релігійної громади християн віри євангельської п»ятидесятників “Жива віра» м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.06р. у справі № 18 / 211-06
за позовом Релігійної громади християн віри євангельської п»ятидесятників “Жива віра» м.Дніпропетровськ
до Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» м.Дніпропетровськ
про зобов»язання зареєструвати право власності.
У відповідності із ст. 77 ГПК України у засіданні оголошувалась перерва до 07.11.06р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.06р. по справі № 18/211-06 (суддя Петрова В.І..) відмовлено в задоволенні позову Релігійної громади християн віри євангельської п»ятидесятників “Жива віра» м.Дніпропетровськ
до Комунального підприємства “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» м.Дніпропетровськ про зобов»язання зареєструвати право власності.
Оскаржуючи рішення господарського суду Релігійна громада християн віри євангельської п»ятидесятників “Жива віра» просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Скаржник посилається на те, що п. 1.6 “Тимчасового положення» регулює правовідносини стосовно об»єктів нерухомості ще недобудованих чи новозбудованих на стадії оформлення права власності з видачею відповідного свідоцтва, але не на об»єкти нерухомості, які вже збудовані і на які право власності визначено іншим правовстановлюючим документом (рішенням третєйського суду).
Скаржник вважає, що прийнявши доводи відповідача і не надавши оцінку доводам позивача по суті порушення його прав, суд порушив приписи ст. 4-2, 22 ГПК України.
Відповідач відзив на скаргу не надав, в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Рішенням третейського суду від 05.04.2006 р. по справі за позовом Релігійної громади християн віри євангельської п'ятидесятників "Жива віра" у м.Дніпропетровську до громадянки України Тяпкіної Надії Павлівни про визнання дійсним договору дарування нерухомого майна та про визнання права власності на нерухоме майно вирішено:
- визнати дійсним договір дарування нерухомого майна від 15.09.2005 р., укладений між Релігійною громадою християн віри євангельської п'ятидесятників "Жива віра" у м.Дніпропетровську та громадянкою України Тяпкіною Надією Павлівною.
- визнати за Релігійною громадою християн віри євангельської п'ятидесятників "Жива віра" у м.Дніпропетровську право власності на наступне майно, що розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Дзеркальна, 64а, та включає в себе:
- "Церква" (літ.А-1); площа -85,1 кв. м, висота -3,35 м, об'єм -285 куб.м;
- Прибудова (літ. А'-1) площа -66,2 кв. м;
- Сарай (літ. В) площа - 27 кв. м, висота 2 м, об'єм -54 куб. м;
- Убиральна (літ. Д) площа -6,8 кв. м, висота 2 м, об'єм -14 куб. м;
- Огорожі (№1-7);
- Мостіння (І, ІІ).
На підставі вищевказаного рішення (а. с.11-15) позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на вищевказане майно.
Листом 4816 від 25.05.2006 р. КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" у реєстрації спірного нерухомого майна відмовило на підставі п.1.6 "Тимчасового положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", яким передбачено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації (а. с.16).
Відповідно до статті 182 Цивільного Кодексу України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ст. 5 Перехідних положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Свою діяльність МБТІ здійснює на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. Відповідно до п.1.6 Тимчасового положення, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами скаржника стосовно того, що норма п.1.6 Тимчасового положення суперечить положенням ст.17-20, 24 Закону про державну реєстрацію прав, і тому ця норма не повинна застосовуватись.
Згідно з ч.3 ст.17 Закону державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
В п. 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення до документів, що надаються до МБТІ, відносяться рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Однак при цьому слід враховувати, що пунктом 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. передбачено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.
Відповідно частини 2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України “Про основи містобудування» закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.04р. №1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва їх інженерно-технічним оснащенням відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Системний аналіз спеціального законодавства, що регламентує питання будівництва : Законів України “Про основи містобудування», “Про архітектурну діяльність», “Про планування і забудову територій», “Про місцеве самоврядування», Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робі» (затв. наказом N273 від 05.12.2000р. державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України), Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затв. Постановою КМУ №1243 від 22.09.2004р.) свідчить про те, що держава ввела особливий режим контролю за отриманням дозволу на будівництво, веденням будівництва та введенням в експлуатацію об'єктів нерухомості, а тому і державна реєстрація права власності на зазначені об'єкти повинна здійснюватися з урахуванням положень цих нормативних актів.
Враховуючи наведене, рішення третейського суду від 05.04.06р., без доказів належного введення спірного об'єкту в експлуатацію, не є підставою для прийняття МБТІ рішення про реєстрацію права власності, тому що зобов'язання відповідача за таких обставин здійснити реєстрацію права власності фактично унеможливить здійснення державою контролю за містобудуванням, що є неприпустимим з огляду на приписи ст. 24 Закону України “Про основи містобудування».
З врахуванням викладеного відхиляються доводи скаржника стосовно того, що ввод об»єкта у експлуатацію потрібен тільки в разі визнанання права власності на новозбудуване нерухоме майно.
Як вбачається із матеріалів справи під час проведення відповідачем поточної інвентаризації в січні 2006 року було встановлено, що позивачем змінено статус будівлі і житловий будинок переобладнано під церкву. Відповідно технічного заключення ЗАТ НПФ “Укрспецмонтажпроект» (а.с. 56-68) від 20.03.06р. загальнобудівельні роботи по будівлі виконано на 80%.
З врахування викладеного, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду.
Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, суд
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.06р. у справі № 18/211-06 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий А.Є.Прокопенко
Суддя А.К.Дмитренко
Суддя І.А.Сизько
З оригіналом згідно
Помічник судді А.В.Тальян