242/5655/21
2/242/480/22
Іменем України
06 липня 2022 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Уварові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
09.11.2021 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позову зазначив, що 19.12.2011 р. між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 370к, відповідно до якого останній отримав у тимчасове користування грошові кошти з дотриманням вимог їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки у розмірі 7000,00 грн. строком на 24 місяці до 19.12.2013 р. включно зі сплатою процентів у розмірі 27,6 % річних. Також, 17.06.2013 р. між сторонами було погоджено Додаткову угоду № 3705к до кредитного договору, відповідно до умов якої відповідач додатково отримав у тимчасове користування грошові кошти з дотриманням вимог їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки у розмірі 6500,00 грн. строком на 24 місяці до 17.06.2015 р. включно зі сплатою процентів у розмірі 27,6 % річних.
Між ПАТ «Українська страхова компанія» та Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» 26.12.2011 р. було укладено договір добровільного страхування кредитів № 34, та 01.07.2013 р. № 15.
У відповідності із Додатком № 1 до даних договорів, кредитний договір № 370к від 19.12.2011 р., укладений між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 , та Додаткова угода № 3705к від 17.06.2013 р., віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано позивачем на загальну суму 21631,00 грн.
Підпунктом 2.1.1 Договору добровільного страхування кредитів встановлено, що страховим випадком за цим Договором по відношенню до конкретного Кредитного договору, що внесений до Реєстру наданих кредитів, є факт збитків Кредитора внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором по поверненню кредиту в строки та в порядку, передбачені укладеним між ними кредитним договором, внаслідок будь-яких подій («З відповідальністю за усі ризики»). Відповідальність страховика за страховим випадком виникає у разі, якщо кредитор не одержав суми трьох будь-яких послідовних платежів, передбачених кредитним договором, протягом 10 днів після настання строку сплати третього платежу.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, передбачені кредитним договором щомісячні платежі не сплачував.
Керуючим вимогами п.5.1 Договору добровільного страхування кредитів Кредитна спілка «Українська кредитна спілка» направила ПАТ «Українська страхова компанія заяву № 903 від 13.08.2021 р. про виплату страхового відшкодування у сумі 19342,98 грн.
Позивачем на підставі вищезазначеної заяви та доданих до неї документів складено страховий акт № 548кр та 16.08.2021 р. здійснено виплату страхового відшкодування.
Відповідно до п.5.7 Договору добровільного страхування кредитів ПАТ «Українська страхова компанія», яке виплатило страхове відшкодування за цим договором, переходить в межах виплаченого страхового відшкодування право вимоги, яке Кредитна спілка «Українська кредитна спілка» має до позичальника згідно з умовами кредитного договору.
Просив стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20346864) в порядку регресу матеріальну шкоду за виплачене страхове відшкодування в розмірі 19342,98 грн. та судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Заперечення відповідача.
У строк, визначений судом, відповідач відзив не надав.
Процесуальні дії у справі.
10.11.2021 р. судом направлено запит щодо уточнення зареєстрованого місця проживання відповідача.
28.06.2022 р. було відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі „розумності строку".
У справі «Dilipak and Karakaya v. Turkey» (№ № 7942/05, 24838/05, рішення від 04.03.2014 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що можливість для сторін взяти участь у судовому розгляді випливає з предмету та мети статті 6 Конвенції, взятої вцілому. Крім того, принципи змагальності судового процесу та рівності сторін, навряд чи можливі без участі сторін у розгляді. ЄСПЛ наголосив, що система Конвенції вимагає від договірних держав вживати необхідних заходів для забезпечення ефективного здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції. Це передбачає, насамперед, що особи, стосовно яких судові провадження були розпочаті, повинні бути проінформовані про цей факт. Таким чином, в контексті указаної справи ЄСПЛ вирішував питання, чи прийняла влада необхідні заходи для повідомлення одного із заявників про порушення судового розгляду, і чи відмовився останній від свого права; якщо ні, то чи міг заявник домогтися нового змагального розгляду відповідно до національного законодавства.
З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
19.12.2011 р. між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 370к, відповідно до якого останній отримав у тимчасове користування грошові кошти з дотриманням вимог їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки у розмірі 7000,00 грн. строком на 24 місяці до 19.12.2013 р. включно зі сплатою процентів у розмірі 27,6 % річних.
17.06.2013 р. між сторонами було погоджено Додаткову угоду № 3705к до кредитного договору, відповідно до умов якої відповідач додатково отримав у тимчасове користування грошові кошти з дотриманням вимог їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки у розмірі 6500,00 грн. строком на 24 місяці до 17.06.2015 р. включно зі сплатою процентів у розмірі 27,6 % річних.
Між ПАТ «Українська страхова компанія» та Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» 26.12.2011 р. 01.07.2013 р. було укладено договори добровільного страхування кредитів № 34 та № 15.
У відповідності із Додатком № 1 до даних договорів, кредитний договір № 370к від 19.12.2011 р., укладений між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 , та Додаткова угода № 3705к від 17.06.2013 р., віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано позивачем на загальну суму 21631,00 грн.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, передбачені кредитним договором щомісячні платежі не сплачував.
Керуючим вимогами п.5.1 Договору добровільного страхування кредитів Кредитна спілка «Українська кредитна спілка» направила ПАТ «Українська страхова компанія заяву № 903 від 13.08.2021 р. про виплату страхового відшкодування у сумі 19342,98 грн.
Позивачем на підставі вищезазначеної заяви та доданих до неї документів складено страховий акт № 548кр та 16.08.2021 р. здійснено виплату страхового відшкодування.
Таким чином, відповідно до п.5.7 Договорів добровільного страхування кредитів № 34 від 26.12.2011 р.та № 15 від 01.07.2013 р. до ПАТ «Українська страхова компанія», яке виплатило страхове відшкодування за цим договором, переходить в межах виплаченого страхового відшкодування право вимоги, яке Кредитна спілка «Українська кредитна спілка» має до позичальника згідно з умовами кредитного договору.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається зі змісту ст. 610 ЦК України. порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України. боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтями 979, 980 Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові Інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та; пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до ч. 1 ст.993ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги. яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ч.1 ст.1191ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа. що одержала страхове відшкодування. має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, оскільки ПАТ «Українська страхова компанія» виконала покладені на неї законом та умовами Договору добровільного страхування кредитів обов'язки та до неї перейшло право вимоги в порядку регресу на стягнення з відповідача матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування у розмірі 19342,98 грн.
На підставі наведеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 610, 612, 979, 980, 1054, 1191 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 133, 141, 223, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія», код ЄРДПОУ 20346864, юридична адреса місцезнаходження: м.Святогірськ, вул..Незалежності, 35/7, до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , шкоди в порядку регресу задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» в порядку регресу матеріальну шкоду за виплачене страхове відшкодування в розмірі 19342 (дев'ятнадцять тисяч триста сорок дві) грн. 98 коп. та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Донецького апеляційного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2022 р.
Суддя