Постанова
іменем України
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 202/7878/20
провадження № 51-1077 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у кримінальному провадженні № 12020040030001719 від 15 вересня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Синельникове Дніпропетровської області, мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2021 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задоволено частково.
Ухвалено стягнути солідарно з обвинуваченого ОСОБА_8 та ПВ СП СТО « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на користь потерпілого ОСОБА_7 47 932,96 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Крім того, ухвалено стягнути з ПВ СП СТО « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на користь цивільного позивача ОСОБА_9 15 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 2 600 грн на відшкодування франшизи та 5 000 грн на відшкодування понесених судових витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 15 вересня 2020 року приблизно о 15:00, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, керуючи технічно справним автобусом марки «Mercedes-Benz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 , рухаючись в Індустріальному районі м. Дніпра по пр. Слобожанському з боку вул. Степана Разіна у напрямку вул. Аржанова, грубо порушив Правила дорожнього руху (далі - ПДР), а саме проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, оскільки при виникненні перешкоди для руху у вигляді автомобіля марки «Tоyоta Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , який був у нерухомому стані біля правого краю проїзної частини дороги попереду в попутному напрямку, заходів зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля не вжив, внаслідок чого біля електроопори № 496, скоїв зіткнення із вищевказаним автомобілем, який внаслідок удару відкинуло на тротуар, де стався наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який рухався по тротуару. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпілому ОСОБА_7 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишено без задоволення. Цим же рішенням апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ПВ СП СТО «Карлссон» - адвоката ОСОБА_11 задоволено частково, вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_8 та ПВ СП СТО « ІНФОРМАЦІЯ_2 » скасовано та постановлено відмовити у задоволенні позовних вимог потерпілого про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову змінити, задовольнити позов потерпілого ОСОБА_7 до ПВ СП СТО « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про стягнення 47 932,96 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а в частині позовних вимог потерпілого про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_8 відмовити. При цьому вказує, що рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні цивільного позову потерпілого, за вказаних в ухвалі суду обставин, є невмотивованим та незаконним.
Обґрунтовуючи свої доводи, представник потерпілого, посилаючись на положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України, зазначає, що ПВ СП СТО « ІНФОРМАЦІЯ_2 » як роботодавець повинен відшкодувати шкоду, заподіяну його працівником - засудженим ОСОБА_8 . Разом з тим стверджує, що апеляційний суд, застосовуючи положення ч. 1 ст. 1194 ЦК України та відмовляючи у задоволенні цивільного позову потерпілого з підстав не встановлення належного цивільного відповідача, оскільки шкода, заподіяна внаслідок ДТП, має бути відшкодована за рахунок страховика згідно страхового полісу, не врахував того факту, що заявлена потерпілим сума на відшкодування моральної шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, а тому потерпілий ОСОБА_7 в силу статей 1172, 1194 ЦК України має право вимагати від ПВ СП СТО « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відшкодування різниці між фактичним розміром заподіяної моральної шкоди та максимальним розміром такої шкоди, який може бути покритий за рахунок страхового відшкодування.
Крім того, представник потерпілого зауважує, що апеляційний суд, посилаючись у своєму рішенні на наявний в матеріалах провадження поліс обов'язкового страхування, залишив поза увагою той факт, що вказаний страховий поліс було видано на ім'я ОСОБА_10 , в той час як застрахований транспортний засіб експлуатувався не страхувальником, а юридичною особою ПВ СП СТО « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». При цьому зі змісту зазначеного полісу не вбачається, що він покриває цивільну відповідальність юридичних осіб або їх працівників, які користуються транспортним засобом в комерційних цілях, а тому наявність такого страхового полісу не може бути підставою для звільнення від відповідальності підприємства, водій якого, керуючи автомобілем в стані наркотичного сп'яніння, заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
За таких обставин представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 вважає, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що ПВ СП СТО « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в даному кримінальному провадженні є неналежним цивільним відповідачем, оскільки моральна та матеріальна шкода, яка була заподіяна потерпілому внаслідок ДТП, в силу вимог чинного законодавства, має бути відшкодована за рахунок страховика та підприємства, працівником якого було заподіяно таку шкоду.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу представника потерпілого не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу частково, просила ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв'язку з наявністю підстави, зазначеної у п.1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 судом апеляційної інстанції розглянуто з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з огляду на наступне.
Положеннями статей 370, 419 КПК України передбачено, що ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має правозалишити вирок або ухвалу без змін; змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
На переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого, посилаючись на положення ст. 1194 ЦК України та висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18), зазначив, що місцевим судом не було встановлено належного цивільного відповідача, а тому не правильно вирішено цивільний позов, що є істотним порушенням норм кримінального процесуального закону.
Так, на переконання суду апеляційної інстанції, у разі, якщо особа уклала договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, то у випадку виникнення деліктного зобов'язання, страховик бере на себе обов'язок відшкодування завданої вказаною особою шкоди в межах, встановлених у страховому полісі, тобто цивільний позов має пред'являтися не до винуватця ДТП чи третьої особи, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а до страхової компанії, з якою, відповідно до закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальником було укладено договір страхування.
Відповідно до ухвали апеляційний суд зазначив, що автомобіль «Mercedes-Benz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час ДТП був застрахований, що підтверджується полісом обов'язкового страхування № АР/8278463, виданим ПрАТ «УПСК» (т. 2, арк. пров. 60), однак дана страхова компанія не була залучена до участі у справі, а сам позивач про вказану страхову компанію у своєму позові нічого не зазначав. При цьому апеляційний суд зауважив, що місцевим судом було залишено поза увагою питання чи мало місце звернення до страховика, а також не з'ясовано обставини щодо належного відповідача в даній справі.
Урахувавши вищенаведені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову необхідно скасувати та відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілого.
Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові.
Системне тлумачення норм процесуального закону свідчить про те, що суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні інкримінованого їй злочину, та вирішуючи поданий стороною кримінального провадження цивільний позов, має виходити виключно з доведеності підстав, за яких такий позов було подано та його розміру. При цьому КПК України не передбачає інших підстав, які б давали суду можливість, за результатами розгляду цивільного позову по суті, відмовити у його задоволенні.
Отже, на переконання колегії суддів, апеляційний суд, скасовуючи вирок в частині вирішення цивільного позову, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог потерпілого, з тих підстав, що місцевим судом не було перевірено питання встановлення належного цивільного відповідача, не дотримався вимог ст. 129 КПК України, що в силу ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Таким чином, під час розгляду провадження суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для його скасування.
За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати викладене та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року щодо засудженого ОСОБА_8 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 до ПВ СП СТО «Карлссон» скасувати та призначити в цій частині новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3