06 липня 2022 року
м. Київ
справа №640/5960/20
адміністративне провадження № К/990/12811/22
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2022 року у справі № 640/5960/20 за позовом державного реєстратора Макіївської сільської ради Макіївської об'єднаної територіальної громади ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Державне підприємство Національні інформаційні системи, про визнання протиправним та скасування наказу, -
Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень у березні 2020 року державний реєстратор Макіївської сільської ради Макіївської об'єднаної територіальної громади ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа - Державне підприємство Національні інформаційні системи, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Мін'юсту від 12 листопада 2019 року №3491/5 «про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обмежень».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2022 року, позовну заяву - задоволено.
Як вбачається з відомостей автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» (ДСС) 25 травня 2022 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій Міністерство юстиції України просило скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2022 року у справі № 640/5960/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року касаційну скаргу відповідача залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги шляхом надання до суду: клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин для його поновлення; документа про сплату судового збору у сумі 1681,60 грн.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, скаржник у встановлений судом строк надіслав квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1 681,60 грн. та обґрунтування поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Скаржник зазначає, що разом з касаційною скаргою ним подано першу сторінку постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2022 року у справі № 640/5960/20, з якої вбачається, що повний текст оскаржуваної постанови Міністерство юстиції України отримало 23 березня 2022 року та наводить хронологію подій в місті Києві з 24 лютого 2022 року по 06 квітня 2022 року, тобто посилається на загальні обставини воєнного стану та ситуації в країні.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження, суд зазначає про таке.
За змістом статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України введено воєнний стан.
Пунктом 2 зазначеного Указу постановлено: "військовому командуванню <…> Державної прикордонної служби України <…> разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави".
Надалі, дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 р. № 133/2022, від 18.04.2022 р. № 259/2022, а згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 р. строком на 90 діб, тобто, триває й досі.
Зважаючи на обставини продовження ведення воєнних (бойових) дій з відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України, Суд вважає, що у справі наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Так, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні.
Крім того скаржник зазначає, що що при ухваленні рішень судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 804/8466/16.
Суд критично оцінює наведені посилання скаржника, оскільки оскаржувані судові рішення та вищезазначена постанова Верховного Суду прийняті за різних фактичних обставин справи, які у своїй сукупності не дозволяють встановити подібність правовідносин у цих справах та, відповідно, необхідність однакового застосування одних і тих самих положень законодавства і висловлених правових позицій щодо застосування цих положень.
Суд також наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався при перегляді рішення суду першої інстанції у справі № 640/5960/20, у повній мірі відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 травня 2021року у справі № 420/4037/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 640/843/21, які містять позицію щодо питання правильного застосування норм права, порушеного в касаційній скарзі.
Таким чином, наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення достатніх обґрунтувань підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Задовольнити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновити Міністерству юстиції України строк на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2022 року у справі № 640/5960/20.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій