06 липня 2022 року
м. Київ
справа №160/2916/21
адміністративне провадження №К/990/15266/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року у справі №160/2916/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у застосуванні до відносин оплати праці (заробітної плати) ОСОБА_1 , у зв'язку з його публічною службою у період з 01.07.2015 по 30.12.2020 на посадах прокурора, пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 N 2456-VI та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 N505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" в частині визначення посадового окладу ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосуванні до відносин оплати праці (заробітної плати) ОСОБА_1 , у зв'язку з його публічною службою у період з 01.07.2015 по 30.12.2020 на посадах прокурора, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 N1697-VІІ в частині визначення посадового окладу ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за час його публічної служби у період з 01.07.2015 по 30.12.2020 на посадах прокурора заробітної плати прокурора в загальному розмірі 2064677,87 грн, у тому числі: посадового окладу - 1000248,66 грн., надбавки за вислугу років - 177415,79 грн, надбавки за виконання особливо важливої роботи - 824366,98 грн, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень - 62646,44 грн;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 протиправно ненараховану та невиплачену заробітну плату за час його публічної служби у період з 01.07.2015 по 30.12.2020 на посадах прокурора, в загальному розмірі 2064677,87 грн, в тому числі: посадового окладу - 1000248,66 грн, надбавки за вислугу років - 177415,79 грн, надбавки за виконання особливо важливої роботи - 824366,98 грн, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень - 62646,44 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 заробітної плати з 26.03.2020 по 30.12.2020, в порядку та в розмірах, передбачених частинами 2, 3-5 та 7 статті 81 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати заробітну плату ОСОБА_1 з 26.03.2020 по 30.12.2020, у порядку та у спосіб, визначений частинами 2, 3-5 та 7 стастті 81 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 грошові кошти, які складають різницю між фактично отриманою з 26.03.2020 по 30.12.2020 заробітною платою та належною до виплати заробітною платою, розрахованою у порядку та спосіб, що визначений частинами 2, 3-5 та 7 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року змінено, а саме: доповнено текст абзаців другого, третього та четвертого резолютивної частини рішення після слів "ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" словами "в редакції від 01.01.2019 року". В решті рішення суду залишено без змін.
20 червня 2022 року до Суду надійшла касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року у справі №160/2916/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що позивач в період з 15.12.2015 по 30.12.2020 працював на посаді прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду).
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення.
З оскаржуваної постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року встановлено, що її прийнято у порядку письмового провадження 20 квітня 2022 року. За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 20 травня 2022 року.
Касаційну скаргу направлено до суду засобами поштового зв'язку 17 червня 2022 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Водночас у касаційній скарзі скаржник просить Суд поновити строк на касаційне оскарження, обґрунтовуючи зазначене клопотання тим, що повний текст оскаржуваного судового рішення було отримано Дніпропетровською обласною прокуратурою засобами поштового зв'язку 25 травня 2022 року, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копію супровідного листа Третього апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року.
За наведених обставин та керуючись приписами частини другої статті 329 КАС України Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання скаржника та поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, оскільки касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення скаржнику такого судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу третього пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-ІХ від 19 вересня 2019 року в частині: «На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури», зокрема, з урахуванням того, що зазначена норма у вказаній частині неконституційною не визнавалась. При цьому, у касаційній скарзі скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 1-223/2018 (2840/18) було надано оцінку порядку нарахування заробітної плати прокурорів у редакції Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ на час звернення народних депутатів з конституційним поданням - червень 2018 року, тобто до набрання чинності Законом України №113-ІХ від 19 вересня 2019 року.
Такі доводи заявника є достатньо мотивованими та потребують перевірки щодо застосування судами попередніх інстанцій положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №113-ІХ від 19 вересня 2019 року, з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 26 березня 2020 року №6-р/2020, зокрема, щодо рівності правового статусу працівників місцевих прокуратур, у тому числі з питань оплати праці, відповідно до приписів абзацу третього пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №113-ІХ.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 330, 334, 337, 338 КАС України, Суд
1. Задовольнити клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити цей строк.
2. Відкрити касаційне провадження за скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року у справі №160/2916/21.
3. Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №160/2916/21.
4. Особі, що подала касаційну скаргу, надіслати копію ухвали про відкриття касаційного провадження у справі, а іншим учасникам справи - копію ухвали про відкриття касаційного провадження у справі разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
5. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. Роз'яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко