06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 815/4872/17
адміністративне провадження № К/990/15844/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року
у справі №815/4872/17
за позовом ОСОБА_1
до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1,
про визнання протиправним та скасування наказу від 11 серпня 2017 року №78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності",-
24 червня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року у справі №815/4872/17.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
В касаційній скарзі позивач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на те, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, які викладено у постановах від 29 січня 2020 року в адміністративній справі №813/88/17, 30 серпня 2019 року у справі №826/23069/15 із абстрактним зазначенням лише назви Закону України «Про очищення влади», що, в свою чергу, унеможливлює сформування висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
При цьому Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на постанови Верховного Суду, необхідно вказати норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Разом з тим, скаржник, посилаючись на вказані постанови Верховного Суду, не зазначає конкретну норму матеріального права, яку, на його думку, неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених ним справах, а посилання на постанови Верховного Суду зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки
З огляду на викладене, Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також, у тексті касаційної скарги позивач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник звертає увагу на те, що ним не виявлено висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах за одночасної сукупності норм права передбачених Законом України від 16 вересня 2014 року №1682-VII "Про очищення влади", Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24березня 1999 року № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV "Про Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України".
Водночас, Суд зауважує, що вказані правові норми є загальними, а доводи касаційної скарги не свідчать про необхідність у формуванні правового висновку з цього питання саме в цій судовій справі, що, у свою чергу, не є належним обґрунтуванням пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що у разі посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, яка, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися та який висновок ще не сформовано судом касаційної інстанції станом на час подання касаційної скарги.
Отже, зазначені скаржником посилання не узгоджуються зі змістом пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім цього позивач, посилаючись та цитуючи частину другу статті 353 КАС України, зазнає про порушення судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень норм процесуального права, проте посилання на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України касаційна скарга не містить, що свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги
Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати заявник касаційної скарги з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року у справі №815/4872/17- повернути скаржнику.
2. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..............................
А.В. Жук
Суддя Верховного Суду