05 липня 2022 року
м. Київ
справа №280/7430/20
провадження №К/990/12201/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Жука А. В.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, про визнання дій протиправними та стягнення коштів,
13 травня 2022 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
19 травня 2022 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Ухвалою від 02 червня 2022 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу, надавши заявнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом, зокрема, сплати судового збору в сумі 5992,82 гривень.
На виконання указаної ухвали скаржником направлено до Суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване відсутністю відповідних коштів на рахунках управління.
Проаналізувавши клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Положеннями частини другої статті 44 КАС України на учасників справи покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої та другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
З урахуванням вищезазначеного, сплата судового збору є обов'язком відповідача, а тому зловживання правом на звільнення, відстрочення чи розстрочення від його сплати є неприпустимим.
В той же час, відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зміст наведеної норми вказує на те, що продовження процесуального строку, встановленого судом, передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин вчинена у первісно встановлений строк.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновку про можливість для продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків, для надання можливості скаржнику сплатити судовий збір в повному обсязі.
Керуючись статтями 3, 121, 332,КАС України, Суд -
Відмовити у задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про відстрочення сплати судового збору.
Продовжити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області строк для усунення недоліків касаційної скарги в частині надання документу про сплату судового збору в повному обсязі.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
А. В. Жук