06 липня 2022 року
Київ
справа № 160/14248/21
адміністративне провадження № К/990/16479/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.05.2022 у справі №160/14248/21 за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
30.06.2022 до суду надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - скаржник, Східне МРУ ДПС), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 29.06.2022 о 21:28 год.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 03.05.2022, повний його текст складено 06.05.2022, відповідно, останнім днем для оскарження цього рішення з урахуванням вихідних було 06.06.2022. Однак, касаційну скаргу у цій справі направлено через підсистему «Електронний суд» 29.06.2022, тобто з пропуском строку встановленого для цього, і скаржник не порушує питання про його поновлення.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу подати відповідну заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску.
Крім того, враховуючи, що скаржник у касаційній скарзі зазначає, що копію постанови апеляційного суду ним було отримано 30.05.2022, колегія суддів вважає за доцільне запропонувати скаржникові разом із заявою про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження подати належні докази на підтвердження зазначеної ним дати отримання копії постанови апеляційного суду.
2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, який скаржник мотивує не врахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладений у постанові від 19.12.2019 у справі №804/1118/16. На обґрунтування таких доводів наведено витяг з цієї постанови Верховного Суду, а також ще з низки судових рішень суду касаційної інстанції у справах, предметом дослідження у яких була реальність господарських операцій.
Однак, з огляду на зміст судових рішень у цій справі, а також висновки Верховного Суду, викладені у наведених скаржником постановах, не вбачається різного правозастосування пункту 198.6 статті 198 ПК України, оскільки саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам у сукупності, суди встановили фактичні обставини та дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об'єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень якими у задоволенні позовів платників податків було відмовлено не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.
Приведення скаржником практики Верховного Суду з окремим цитуванням витягів із постанов, які стосуються обставин, які можуть свідчити про нереальність господарських операцій, які обставини підлягають дослідженню у справах цієї категорії, а так само щодо оцінки того чи іншого аргумента контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до надання судами неправильної правової оцінки встановленим обставинам у справі у сукупності із наданими доказами, що не відповідає правовому змісту пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, підставою для задоволення позовних вимог стали два самостійні висновки суду: безпідставність висновків Акта перевірки по суті виявлених порушень, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення; 2) допущення контролюючим органом істотних порушень норм ПК України під час призначення перевірки. Так, суд першої інстанцій дійшов висновку про протиправність призначеної відносно позивача перевірка, оскільки наказ про її проведення видано на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», в той час як був чинним і незміненим пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, яким введено мораторій на проведення відповідної документальної перевірки.
Суд першої інстанції зазначив, що за наявності чинної норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, наказ №70 від 23.02.2021 року, з урахуванням змін, внесених наказом №106 від 23.03.2021 року, наслідком та реалізацією якого є безпосереднє проведення перевірки позивача у період дії карантину, є таким, що прийнятий з порушенням норм чинного законодавства України. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі Акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін, зазначивши, що доводи апеляційної скарги Східного МРУ ДПС не спростовують висновків суду першої інстанції.
Про протиправність таких дій контролюючих органів зазначав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21.
Однак, касаційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України в частині висновків про допущення контролюючим органом істотних порушень норм ПК України під час призначення перевірки. Це унеможливлює встановити взаємозв'язок доводів касаційної скарги з вимогами про скасування судових рішень у повному обсязі та ухвалення нового про відмову в позові.
Вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.05.2022 у справі №160/14248/21 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- подати відповідну заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням відповідних доказів на їх підтвердження;
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко