06 липня 2022 року
Київ
справа №160/15892/21
адміністративне провадження №К/990/16210/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі №160/15892/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСОН ЮК» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
28.06.2022 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду поштою 23.06.2022.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з доводами та вимогами касаційної скарги, ГУ ДПС оскаржує судові рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0066350710 від 13.05.2021, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСОН ЮК» застосовано штрафні санкції в сумі 2064139505,50 грн за порушення вимог пункту 12 частини першої статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР).
ГУ ДПС, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вважає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 08.09.2020 у справі №823/990/16, від 18.05.2021 у справі №806/2094/17.
Свої доводи обґрунтовує тим, що у наведених постановах Верховного Суду зазначено, що порядок інвентаризації, передбачений Інструкцією від 20.05.2008 №281/171/578/155, стосується проведення внутрішньої інвентаризації нафтопродуктів на підприємствах після призначення розпорядчим документом керівника підприємства інвентаризаційної комісії та встановлення ним термінів початку та завершення робіт з інвентаризації, однак, не містить жодних положень, які регулюють порядок проведення інвентаризації у випадку проведення фактичної перевірки контролюючими органами та не може застосовуватись в межах таких правовідносин. Також зазначає, що у наведених постановах Верховного Суду досліджено те, що фактичні перевірки здійснювались на АЗС і тому, до цих правовідносин слід використовувати процедуру вимірювання залишків пального саме для АЗС, що передбачена Інструкцією від 20.05.2008 № 281/171/578/155.
Водночас, скаржник звертає увагу, що суди попередніх інстанцій, посилаючись на Інструкцію від 20.05.2008 №281/171/578/155 зауважили про застосування певних методів вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС, проте, перевірка ТОВ «ЕКСОН ЮК» на АЗС не відбувалась.
Отже, приведене скаржником обґрунтування є суперечливим, оскільки скаржник, посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у зазначених ним постановах, одночасно зазначає, що правовідносини у справах, які були предметом розгляду Верховним Судом, та у справі, у якій подано касаційну скаргу, не є подібними з огляду на місце, на якому було проведено фактичну перевірку (на АЗС чи ні).
Однак, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на цій підставі визначає саме подібність правовідносин
Крім того, такі доводи скаржником приведені щодо незгоди із застосуванням до спірних правовідносин Інструкцією від 20.05.2008 №281/171/578/155, однак, в подальшому ГУ ДПС зазначає про неправильне застосування судами пункту 12 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР.
Скаржник вважає, що положення пункту 12 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР слід розуміти так, що у випадку не надання контролюючому органу під час проведення перевірки документів (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходилися у місці продажу (господарському об'єкті) є підставою для застосування фінансової санкції за не надання під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, згідно зі статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Взаємозв'язок таких доводів із пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України ГУ ДПС не зазначає, а колегія суддів не вбачає такого зі змісту доводів касаційної скарги.
Крім того, як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, суд посилався на висновки Верховного Суду, викладені від 31.05.2019 у справі № 809/1253/16, однак, ГУ ДПС у касаційній скарзі не зазначає про правильність або неправильність врахування таких висновків.
Водночас у касаційній скарзі також містяться доводи про те, що судами попередніх інстанцій не було досліджено наявність суперечностей між поясненнями представника позивача, фактами, встановленими під час проведення перевірки, та документами, які надані вже в ході розгляду заперечень на акт перевірки, а саме: наданій інформації стосовно наявних залишків палива дизельного ДП-3 ЄВРО5-ВО, код 2710194300, на початок звітної дати 02.03.2021 на суму 22239001,81 грн (кількість 1058,750 т) та залишок на кінець звітної дати 02.03.2021 на суму 16157976,33 грн (кількість 766,805 т), що свідчить про здійснення діяльності підприємством на час проведення перевірки.
Такі доводи не узгоджуються із визначеною скаржником підставою для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що правовий аналіз частини четвертої статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що передбачені пунктами 1, 2, 3 цієї норми підстави для касаційного оскарження судових рішень стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права, однак, у випадку оскарження судових рішень через порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права частина четверта статті 328 КАС України передбачає самостійну підставу для касаційного оскарження - пункт 4, однак, з певними особливостями. Зокрема, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд. Такі доводи є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Тобто, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як підстава для касаційного оскарження судових рішень стосується тільки висновку щодо застосування норми матеріального права у спорі, що виник між сторонами, за відсутності заперечень особи, яка подає касаційну скаргу, щодо встановлених у справі обставин. Водночас, якщо у касаційній скарзі ставиться питання про неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку, коли певні обставини, які істотно впливають на умови застосування норми матеріального права, залишилися не встановленими, а докази на їх підтвердження не дослідженими, такі доводи мають ознаки порушення норм процесуального права.
Вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі №160/15892/21 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко