06 липня 2022 року
м. Київ
справа №240/2388/22
адміністративне провадження № К/990/16105/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022 у справі №240/2388/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
28.06.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022 у справі №240/2388/22.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічною за змістом є стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, чітко визначених законом.
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з частиною п'ятою статті 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав:
1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;
2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що ця справа не є типовою відносно зразкової справи №240/4937/18 (Пз/9901/55/18).
З огляду на такі доводи Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення у цій справі ухвалені з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020, прийнятій за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 (Пз/9901/55/18), а справа відповідає ознакам типової, наведеним у вказаному судовому рішенні, оскільки позивачкою у ній є пенсіонерка, яка має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідачем у ній є аналогічний суб'єкт владних повноважень (територіальний орган Пенсійного фонду України), на пенсійному обліку якого перебуває позивачка, спір виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з невиплатою територіальним органом Пенсійного фонду України підвищення до пенсії непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги, по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючій пенсіонерці.
Враховуючи зазначене вище, Верховний Суд приходить до висновку, що цю касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 13, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022 у справі №240/2388/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
........................
........................
.......................
А.І. Рибачук
Л.В. Тацій
С.Г. Стеценко,
Судді Верховного Суду