46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження
05 липня 2022 року м.Тернопіль Справа № 921/289/22
Суддя Андрусик Н.О.
розглянувши позовні матеріали без номера від 30.06.2022 (вх.№334 від 01.07.2022), подані фізичною особою ОСОБА_1 , м.Тернопіль
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЕДЖ», м.Тернопіль
відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «КОМФОРТБУД-8», м.Тернопіль
про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
Фізична особа ОСОБА_1 , м.Тернопіль, звернувся 01.07.2022 (згідно з відтиском штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№334) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЕДЖ», м.Тернопіль та до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «КОМФОРТБУД-8», м.Тернопіль, про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, укладеного 27.09.2021 між відповідачами , а саме - трансформаторної підстанції, площею 46,7м2, за адресою: вул.Сахарова академіка, 9, м.Тернопіль, що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим №6110100000:06:004:0039.
В обґрунтування позову позивач посилається на такі обставини:
- внаслідок укладення оспорюваного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЕДЖ» передано, а Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «КОМФОРТБУД-8» прийнято у власність трансформаторну підстанцію, площею 46,7м2, за адресою: вул.Сахарова академіка, 9 у м.Тернополі за ціною 111775,78грн, що є явно заниженою від її дійсної вартості та як наслідок, бюджетом було не доотримано грошові кошти від даної господарської операції;
- даний договір вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною;
- внаслідок укладення правочину з купівлі-продажу майна, Відповідачами вчинені дії на порушення публічного порядку, оскільки даний правочин спрямований на використання всупереч закону комунальної або приватної власності; а також правочин спрямований на незаконне відчуження, незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України).
- відчужене майно - трансформаторна підстанція знаходиться на земельній ділянці, яка перебувала в оренді ТОВ «Компанія Добробуд», одним із співзасновників якого є позивач, а відтак, остання незаконно вибула із користування товариства, чим порушено права позивача як учасника ТОВ «Компанія Добробуд».
Правовими підставами позову визначено приписи статей 16, 203, 215, 228, 232 та 233 ЦК України, умови договору купівлі продажу від 27.09.2021, положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. за № 282/20595.
Одночасно, у позовній заяві позивач просив витребувати у відповідача-1 копію оскаржуваного договору купівлі продажу від 27.09.2021, з посиланням на неможливість здобути відповідний доказ самостійно.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.07.2022 даний позов розподілено на розгляд судді Андрусик Н.О.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).
При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Положеннями частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Відповідно до п. 2 . ч.1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї додатків, позивач звертається до господарського суду як фізична особа, що не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У позовній заяві позивачем жодним чином не зазначено та не надано доказів, що Коломієць П.М. є суб'єктом підприємницької діяльності, та що спір виник у зв'язку із здійсненням ним підприємницької діяльності.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Суд, виходячи з обґрунтувань позивача щодо порушення його корпоративних прав, оскільки на підставі оскаржуваного правочину з орендного користування ТОВ «Компанія Добробуд», одним із засновників якого є позивач, вибула земельна ділянка, надана товариству в користування згідно договору оренди землі від 24.01.2011, вважає за необхідне зазначити таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №904/3657/18 (провадження №12-159гс19) виклала правовий висновок про те, що позивач як учасник товариства, який вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок вчинення товариством правочинів щодо передачі у власність іншим особам належного товариству нерухомого майна, не позбавлений права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення таких правочинів та розгляду питання щодо порушення або не порушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення вчиненими правочинами прав та законних інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом, тобто таке право надається юридичній особі.
Належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі пункту 12 частини першої статті 20, статті 54 Господарського процесуального кодексу України.
Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 03 грудня 2019 року у справі №904/10956/16 (провадження 12-90гс19).
Також Верховний Суд у постанові від 03 грудня 2019 року у справі №904/10956/16 (провадження №12-90гс19) зазначив, якщо учасник товариства не може звернутися з позовом до посадової особи від імені товариства, бо розмір його частки є недостатнім для цього, то такий учасник вправі вийти з товариства і вимагати виплати йому вартості частки, а також подати позов до самого товариства та/або його учасників, якщо він вважає, що рішенням загальних зборів учасників товариства щодо відчуження майна йому було завдано збитки.
Тобто, учасник товариства, корпоративні права якого порушено внаслідок укладення товариством правочину щодо відчуження об'єкта нерухомого майна, має передбачений механізм захисту порушених корпоративних прав.
Натомість, у позові позивач вказує про порушення його корпоративних прав з посиланням на факт вибуття земельної ділянки з орендного користування ТОВ «Компанія Добробуд», учасником якого він є внаслідок укладення юридичними особами оспорюваного правочину. Тобто спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу трансформаторної станції, укладеного 27.09.2021 між ТОВ «КОЛЕДЖ» та ОК «ЖБК Комфортбуд-8», не стосується корпоративних прав ОСОБА_1 як учасника Товариства «Добробуд» щодо жодної із сторін оскаржуваного правочину, а сам позов не заявлено з метою відновлення порушених корпоративних прав.
У постанові від 10.04.2019 Великої Палати Верховного Суду у справі № 726/1538/16-ц установлено: "До суду з позовом звернувся позивач - фізична особа, яка ставила питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між двома юридичними особами, і яка хоч і не була стороною цього договору, проте є заінтересованою особою, оскільки вважає, що укладеним договором порушено її права та законні інтереси."
Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду у справі № 726/1538/16-ц виклала правовий висновок, що спір, який виник між сторонами, де позивачем є фізична особа (яка ставила питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу), а відповідачами - юридичні особи, щодо недійсності договору купівлі - продажу за суб'єктним складом є цивільно - правовим, а його розгляд підлягає суду загальної юрисдикції.
Як вбачається із змісту заявленого позову та його підстав, заявлені вимоги стосуються оспорювання правочину, укладеного між відповідачами; такий спір не є корпоративним. Даний позов заявлено фізичною особою ОСОБА_1 , який не є суб'єктом підприємницької діяльності, відтак склад учасників даного спору не відповідає ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, а тому даний спір за суб'єктним складом є цивільно-правовим.
Щодо посилань на сплату податків не в повному обсязі, зокрема через умисне заниження вартості об'єкта продажу, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів як на підставу визнання договору недійсним, то слід зазначити, що вирішення (врегулювання) даного питання належить до компетенції контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначаються Податковим кодексом України (п.п. 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України).
Вимоги податкового органу про визнання недійсними правочинів, укладених між господарюючими суб'єктами, фізичними особами, підлягають розгляду адміністративними судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Аналогічна правова позиція щодо підвідомчості відповідного спору адміністративним судам викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року №2а-0770/2208/12.
При цьому, судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, а роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996 ["Cantoni v. Frace", заява № 17862/91, §31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 ("Vyerentsov v. Ukraine", заява № 20372/11, §65)].
Висновки господарського суду.
До господарського суду з позовною заявою звернувся позивач - фізична особа, який ставить питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між двома юридичними особами, і який хоч і не був стороною цього договору, проте вважає себе заінтересованою особою, оскільки вказує, що укладеним договором порушено його права та законні інтереси, які, як вбачається з поданих матеріалів та наведених підстав позову, не стосуються корпоративних прав позивача;
- між позивачем та відповідачами відсутні господарські відносини та відсутній спір про право, що виникає з відповідних відносин, оскільки позивач в даному випадку не є суб'єктом господарювання;
- даний спір не відноситься до категорій спорів, визначених у статті 20 Господарського процесуального кодексу України, в яких стороною може бути фізична особа;
- даний спір не є корпоративним і не заявлений про відшкодування заподіяних збитків посадовою особою юридичної особи;
- позовна заява подана з порушенням правил суб'єктної юрисдикції, тобто за суб'єктним складом учасників, зазначеним позивачем, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, так як даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, та може бути пред'явлений як цивільний позов до відповідного суду загальної юрисдикції.
У зв'язку з відмовою у відкритті провадження господарським судом не розглядається клопотання, викладене у позовній заяві, про витребування доказів.
Керуючись ст.ст.4, 12, 20, 46, п.1 ч.1 ст.175, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити фізичній особі ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі № 921/289/22 за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЕДЖ», м.Тернопіль та до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «КОМФОРТБУД-8», м.Тернопіль, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.09.2021.
Ухвала підписана, набирає законної сили 05.07.2022 відповідно до приписів ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.О. Андрусик