05 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/9598/21 пров. № А/857/6618/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
судців Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
за участі секретаря судового засідання Хабазня Ю.Є.,
представник позивача: Гураль Р.В.
представник відповідача: не зя'вився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у справі № 500/9598/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
судця в 1-й інстанції - Дерех Н.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 10.03.2022,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Адемн» (надалі, позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 30.08.2021 №00041100703, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Адемн» зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2021 року в сумі 145 530 гривень 00 коп., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 30.08.2021 №00041090703, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Адемн» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2021 року в сумі 128 583 гривень 00 коп..
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що висновки податкового органу про порушення податкового обліку, які викладені в акті перевірки є необґрунтованими, зроблені на припущеннях контролюючого органу, які не підтверджені жодними доказами, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року позовні вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Адемн» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 30.08.2021 №00041100703 та №00041090703.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн» 4 111 (чотири тисячі сто одинадцять) грн. 69 коп. сплаченого судового збору у відповідності до платіжного доручення №4390 від 17.12.2021.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.Просить врахувати, що матеріалами справи не встановлено у контрагентів власного або орендованого обладнання для виконання спірних операцій, інструменту, технічного персоналу, присутність якого обумовлюється не лише специфікою обумовлених операцій, а також і умовами договорів, виходячи з обсягу робіт й задекларованих операцій, обставин залучення контрагентами інших осіб для забезпечення виконання обумовлених договорами із позивачем зобов'язань тощо. На думку відповідача, документи не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх змісту та оформлення, що унеможливлює, з огляду на приписи Закону №996-ХІУ, розцінювати їх як належні, достатні та достовірні докази товарності спірних операцій, що виключає відображення таких в обліку підприємства й формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за такими відносинами. Отже, відповідач вважає, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення прийняті на підставі чинного законодавства та в передбачений законом спосіб.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та факт експорту отриманої соєвої олії, наявність у позивача спеціалізованих транспортних засобів для її перевезення, проведення взаємозаліків заборгованості не суперечать правовим висновкам Верховного Суду та вимогам пп. «б» п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України.
Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, додаткових пояснень суду апеляційної інстнції не направляв.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Адемн» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
Результати вказаної перевірки відображені в Акті №3586/19-00-07-01/39864030 від 06.08.2021. Перевіркою встановлено порушення вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п. б) п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 128583,33 грн. та завищено суму від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 145 530,0 грн..
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.08.2021 №00041100703, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2021 року в сумі 145 530,00 грн. та №00041090703, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2021 року в сумі 128 583,00 грн..
Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів, призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).
Пунктом 198.1.ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Формування податкового кредиту та витрат підприємства обумовлено придбанням товарів, послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.
Поряд з цим, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції, і власне її результат, підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, що підтверджується наданими до перевірки та долученими до матеріалів справи первинними документами.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Отже, фактичне здійснення господарської операції підтверджується наступним: 1) дією або подією; 2) зміною в структурі активів та зобов'язань або власному капіталі; 3) відомостями про господарську операцію; 4) економічним ефектом (приріст/збиток) у часі.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Наведені обставини заперечують твердження податкового органу щодо відсутності фінансово-господарських операцій ТОВ «Адемн» з ТОВ «Мостгрей», що виникли на підставі договору поставки №1402-20 від 14.02.2020, за яким позивач придбав у ТОВ «Мостгрей» олію соєву в травні 2021 року в кількості 22,68 тонни на загальну суму 873 180,18 грн, в т. ч. 145530,03 грн ПДВ.
Що стосується відповідності формування бюджетного відшкодування ПДВ, правові підстави якого пов'язані з укладенням між позивачем та ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» Договорів фінансового лізингу № 310321/ФЛ-1321 від 31.03.2021, № 230421/ФЛ-1358 від 23.04.2021, № 050521/ФЛ-1370 від 05.05.2021, якими позивачу передані у власність сідлові тягачі, оплата за які повинна була бути проведена позивачем у національній валюті України.
Актом зарахування зустрічних однорідних вимог, які підписані позивачем та ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» від 08.04.2021 були припинені зобов'язання в частині часткової сплати один одному грошових коштів шляхом зарахування зобов'язання ТОВ «АДЕМН» сплатити на користь ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» лізинговий платіж в сумі 290 664,50 грн. згідно договору фінансового лізингу №310321/ФЛ-1321 від 31.03.2021 та зобов'язання ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» сплатити на користь ТОВ «АДЕМН» таку ж суму по договору купівлі-продажу №010421/1321 від 01.04.2021.
Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.04.2021 були припинені зобов'язання в частині часткової сплати один одному грошових коштів шляхом зарахування зобов'язання ТОВ «АДЕМН» сплатити на користь ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» лізинговий платіж в сумі 261987,75 грн. згідно договору фінансового лізингу №230421/ФЛ-1358 від 23.04.2021 та зобов'язання ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» сплатити на користь ТОВ «АДЕМН» таку ж суму по договору купівлі-продажу №230421/1358 від 23.04.2021.
Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.05.2021 були припинені зобов'язання в частині часткової сплати один одному грошових коштів шляхом зарахування зобов'язання ТОВ «АДЕМН» сплатити на користь ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» лізинговий платіж в сумі 258 367,50 грн. по договору фінансового лізингу №050521/ФЛ-1370 від 05.05.2021 та зобов'язання ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» сплатити на користь ТОВ «АДЕМН» таку ж суму згідно договору купівлі-продажу №050521/1370 від 05.05.2021.
Підпунктом «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.
Під фактичною сплатою слід розуміти не грошову форму розрахунків, а факт сплати податку, який сплачений отримувачем в ціні товарів/послуг постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в тому числі зарахування зустрічних, однорідних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, зроблені на припущеннях контролюючого органу, які не підтвердженні жодними доказами, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення якими зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2021 року в сумі 145 530 гривень 00 коп. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2021 року в сумі 128 583 гривень 00 коп. є протипрвними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у справі № 500/9598/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 06 липня 2022 року