06 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/804/22 пров. № А/857/7706/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря Михальської М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рожнятівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними дій,-
суддя в 1-й інстанції - Микитин Н.М.,
час ухвалення рішення - 19.04.2022 року,
місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 19.04.2022 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Рожнятівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними дій.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 04.08.2021 старшим державним виконавцем Рожнятівського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Івано-Франківськ) Волощуком В.М. протиправно винесено постанови про стягнення виконавчого збору з нього у розмірі 9446,00 грн та про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. Так, постанова про стягнення виконавчого збору в порушення ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» не винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61293991 було постановлено 17.02.2020, то й постанова про стягнення виконавчого збору повинна бути постановлена цього ж дня а не 04.08.2021, що свідчить про порушення строків її винесення. Щодо постанови про накладення штрафу за вчинення перешкод у вселенні стягувача, то повідомлення про виконання рішення суду 14.07.2020 позивач отримав тільки 16.07.2020, що свідчить про порушення абзацу 3 ч. 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду спору позивач належними засобами доказування не підтвердив, що порушенням строку винесення постанови про стягнення виконавчого збору порушено його персоніфіковані суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси, не навів, в чому безпосередньо полягає порушення його прав та які конкретні негативні наслідки настали безпосередньо для позивача внаслідок прийняття оскаржуваної постанови не у встановлений строк.
Крім того, державним виконавцем було направлено боржнику повідомлення про примусове вселення № 19.9-27/8977 09.07.2020, однак вручено останньому у відділенні АТ «Укрпошта» тільки 16.07.2020, що не свідчить про порушення відповідачем ч. 3 ст. 67 Закону, з огляду на виконання державним виконавцем обов'язку про надіслання боржнику повідомлення за достовірною адресою.
Колегія суддів вважає такі висновки суду частково невірними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.
Згідно частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Судом встановлено, що 17.02.2020 ОСОБА_2 звернулася до начальника Рожнятівського РВ ДВС Слюсаренка О.Є. із заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 350/566/17 від 11.07.2017 виданого Рожнятівським районним судом (а.с.100-101).
Цього ж дня, головним державним виконавцем Рожнятівського районного відділу ДВс Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) Гулянич О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61293991 про примусове виконання виконавчого листа № 350/566/17 виданого 06.08.2019 Рожнятівським районним судом щодо вселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Цією постановою вказано боржнику - ОСОБА_1 про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів(а.с. 103).
04.04.2017 старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Кафарським О.В. направлено запит до територіального сервісного центру 2641, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та Управління Держпраці в Івано-Франківській області щодо надання інформації про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником ОСОБА_4 (а.с. 108-109).
02.03.2020 начальнику Рожнятівського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ) подано заяву ОСОБА_5 про вибуття її за кордон(а.с. 104).
В подальшому, до органу державної виконавчої служби надійшла ухвала Рожнятівського районного суду від 03.03.2020 про прийняття до розгляду скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2020 року по справі №350/566/17(а.с. 105).
09.07.2020, у зв'язку з тим що боржник не виконав рішення суду, головним державним виконавцем призначено на 14.07.2020 о 11:00 год примусове виконання рішення суду у відповідності до ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, примусове вселення, про що направлено сторонам виконавчого провадження до відома відповідне письмове повідомлення № 19.9-27/8977(а.с. 107).
14.07.2020 старшим державним виконавцем Гулянич О.М., відповідно до ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження», складено акт державного виконавця, про те що боржником рішення суду самостійно не виконано, а при спробі примусового вселення боржник ОСОБА_1 чинить перешкоди та погрожує завдати шкоди здоров'ю та життю учасників виконавчого провадження та не допускає до дверей житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказаний акт складено у присутності працівників поліції, при цьому від підпису такого акту боржник відмовився, що підтвердив у судовому засіданні ОСОБА_1 (а.с. 108).
У зв'язку із звільненням старшого державного виконавця Гулянич О.М виконавче провадження передано старшому державному виконавцю Волощуку В.М.
04.08.2021 старшим державним виконавцем Волощук В.М. на підставі п.6 ч.4 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника - ОСОБА_6 виконавчого збору у розмірі 9446,00 грн(а.с. 113).
Цього ж дня, старшим державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника - ОСОБА_6 штрафу у розмірі 1700,00 грн. за невиконання останнім судового рішення, а згідно акта державного виконавця Гулянич О.М. від 14.07.2020 року такий чинить перешкоди у вселенні стягувача (а.с. 112).
Спеціальним законом який регулює спірні відносини, є Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) .
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ до виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону належать такі рішення, як виконавчі листів та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частина перша статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Частиною п'ятою та статті 26 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Умови стягнення виконавчого збору врегульовані статтею 27 Закону №1404-VІІІ.
Так, відповідно до частини першої вказаної статті виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя статті 27 Закону №1404-VІІІ).
В частині четвертій статті 27 Закону №1404-VІІІ закріплено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Як свідчать матеріали справи, постанова про відкриття провадження № 61293991 постановлена старшим державним виконавцем Гулянич О.М. 17.02.2020 та одночасно не винесена постанова про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 . Натомість така постанова про стягнення 9446,00 грн виконавчого збору була постановлена іншим старшим державним виконавцем Волощуком В.М. після передачі йому таких матеріалів виконавчого провадження.
Відтак, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що відповідачем порушено ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» в частині строку винесення постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки таку постановлено 04.08.2021 замість 17.02.2020.
Колегія суддів зазначає, що вказана обставина не може слугувати єдиною підставою до скасування такої постанови. Також, позивачем не доведено суду порушення його прав у зв'язку із затримкою постановлення постанови про стягнення виконавчого збору. При цьому, суд звертає увагу що розмір виконавчого збору визначено відповідачем вірно, з врахуванням двох мінімальних розмірів заробітної плати станом на дату відкриття виконавчого провадження (17.02.2020). Так, суд вказує на те, що вимогами Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата складає 4723,00 грн., тобто розмір виконавчого збору за примусове виконання рішення немайнового характеру боржником - фізичною особою становить 9 446,00 грн. (4 723,00 грн.*2). Також, судом не встановлено наявності обставин, за яких позивач не мав сплачувати виконавчий збір згідно ч.5, 9 ст.27 вказаного Закону.
Колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 504/4148/16-а.
Вірними є висновки суду першої інстанції, що під час судового розгляду спору позивач належними засобами доказування не підтвердив, що порушенням строку винесення постанови про стягнення виконавчого збору порушено його персоніфіковані суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси, не навів, в чому безпосередньо полягає порушення його прав та які конкретні негативні наслідки настали безпосередньо для позивача внаслідок прийняття оскаржуваної постанови не у встановлений строк.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Стаття 67 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює порядок виконання рішення про вселення стягувача.
Державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача. У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово.
Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.
Відповідно до частини 3 цієї статті державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового вселення, під час виконання рішення про вселення не є перешкодою для вселення стягувача.
Як встановлено судом 09.07.2020, головним державним виконавцем призначено на 14.07.2020 о 11:00 год примусове виконання рішення суду, а саме, примусове вселення ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , про що направлено зокрема ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , відповідне письмове повідомлення № 19.9-27/8977, що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 09.07.2020 зі штриховим ідентифікатором 7760101425282(а.с. 107, 106).
Відповідно до листа заступника директора департаменту розвитку мережі та клієнтської підтримки АТ «Укрпошта» адресованого годованцю Б.М. вказане відправлення вручене останньому 16.07.2020(а.с.18)
Відтак, суд вказує на те, що державним виконавцем було направлено боржнику повідомлення про примусове вселення № 19.9-27/8977 09.07.2020, однак вручено останньому у відділенні АТ «Укрпошта» тільки 16.07.2020, що на думку колегії суддів свідчить про неповідомлення державним виконавцем позивача про вихід за адресою будинку 14.07.2020.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про не правомірність вказаної постанови про накладення штрафу та наявність підстав для її скасування в судовому порядку.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що рішення суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям постанови часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі № 300/804/22 в частині - відмови у визнанні незаконними дій старшого державного виконавця Рожнятівського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Волощука Василя Михайловича щодо винесення постанови про накладення штрафу від 04.08.2021 у виконавчому провадженні ВП № 61293991 за вчинення перешкод у вселенні стягувача, невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця розмір штрафу - 1700,00 грн; скасуванні постанови про накладення штрафу від 04.08.2021 у виконавчому провадженні ВП № 61293991,- скасувати та прийняти постанову, якою в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконними дії старшого державного виконавця Рожнятівського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) Волощука Василя Михайловича щодо винесення постанови про накладення штрафу від 04.08.2021 у виконавчому провадженні ВП № 61293991 за вчинення перешкод у вселенні стягувача, невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця розмір штрафу - 1700,00 грн.
Скасувати постанову про накладення штрафу від 04.08.2021 у виконавчому провадженні ВП № 61293991.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 06 липня 2022 року.