06 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/6609/21 пров. № А/857/4745/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №500/6609/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
суддя в 1-й інстанції - Подлісна І. М.,
час ухвалення рішення - 20.01.2022 року,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 25.01.2022 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 серпня 2018 року: №0598497-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 10721,33 грн; №0598496-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 460,13 грн; №0598499-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 29004,80 грн; №0598498-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 3110,40 грн; №0598501-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 1766,40 грн; №0598500-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 21795,20 грн; №0598503-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 39760,00 грн; №0598502-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 56620,80 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0598497-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 10721,33 грн; №0598496-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 460,13 грн; №0598499-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 29004,80 грн; №0598498-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 3110,40 грн; №0598501-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 1766,40 грн; №0598500-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 21 795,20 грн; №0598503-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 39760 грн; №0598502-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 56620,80 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що застосування пп.«є» п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Зазначає, що позивачем не здійснюється використання зазначених будівель промисловості, а таке здійснюється у промисловому виробництві на підставі договору оренди ПМП «Рост». При цьому, ОСОБА_1 не є суб'єктом господарювання і промисловим виробництвом не займається, а тому вказана пільга не поширюється на позивача. Таким чином, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі чинного податкового законодавства і підстави для їх скасування відсутні. Крім того, звертає увагу на пропуск шестимісячного строку звернення до суду та зазначає про залишення позовної заяви без розгляду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа - ОСОБА_1 , будучи власником нерухомого майна, надала право користування на умовах договору оренди (долучений до матеріалів справи) ПМП «Рост» (вид діяльності 24.33: холодне штампування та гнуття металу) приміщення, які відносяться згідно із Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507 до будівель промисловості.
03 серпня 2018 року ГУ ДПС у Тернопільській області щодо ОСОБА_1 прийнято наступні податкові повідомлення рішення форми "Ф" за податковий період 2017 р. :
- №0598497-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 10721,33 грн;
- №0598496-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 460,13 грн;
- №0598499-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 29004,80 грн;
- №0598498-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 3110,40 грн;
- №0598501-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 1766,40 грн;
- №0598500-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 21795,20 грн;
- №0598503-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 39760 грн;
- №0598502-1304-1916, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 56620,80 грн.
Такого висновку контролюючий орган дійшов у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 є власником об'єктів нежитлової нерухомості, а саме:
-будівля, склад металу, загальною площею 1769,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
-будівля, заготовча майстерня, загальною площею 906,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
-будівля, цех по виробництву металочерепиці та профнастилу з складськими приміщеннями, загальною площею 1242,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
-будівля, прохідна, загальною площею 20,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
-будівля, колірний цех, загальною площею 681,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
-будівля, арматурний цех, загальною площею 97,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
-будівля, трансформаторна станція, загальною площею 55,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
-будівля, адмінбудинок, загальною площею 473 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, звернулася в суд із цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення №0598497-1304-1916, №0598496-1304-1916, № 0598499-1304-1916, № 0598498-1304-1916, №0598501-1304-1916, №0598500-1304-1916, №0598503-1304-1916, №0598502-1304-1916 від 03 серпня 2018 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік, у розмірі 163239,06 грн є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач, будучи власником нерухомого майна, надала право користування на умовах договору оренди ПМП «Рост» приміщення, які відносяться згідно із Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507 до будівель промисловості, тобто промислове підприємство використовує у своїй діяльності будівлі промисловості на умовах договору оренди, що є передумовою для застосування п.«є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами підпункту 14.1.129.1 пункту 14.1 статті 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до вказаного Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме: з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу на праві власності за адресою м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 31 належить таке нерухоме майно: склад металу, загальною площею 1769,4 кв.м., згідно з ДК 018-2000, група (125) «Будівлі промислові та склади», клас (1252) «Резервуари, силоси та склади»; заготовча майстерня, загальною площею 906,4 кв.м. відповідно до ДК 018-2000, група (125) «Будівлі промислові та склади» клас (1251) «Будівлі промислові»; прохідна, загальною площею 20,3 кв.м. відповідно до ДК 018-2000, група (122) «Будівлі офісні», клас (1220) «Будівлі офісні»; адмінбудинок загальною площею 473 кв.м. - відповідно до ДК 018-2000, група (122) «Будівлі офісні», клас (1220) «Будівлі офісні»; трансформаторна підстанція, загальною площею 55, кв.м. відповідно до ДК 018-2000, розділ II «Інженерні споруди», група (221) «Магістральні трубопроводи, комунікації та лінії електропередачі», клас (2214) «Магістральні лінії електропередач»; колірний цех, загальною площею 681,1 кв.м; цех по виробництву металочерепиці та профнастилу з складськими приміщеннями загальною площею 1242,5 кв.м., відповідно до ДК 018-2000, група (125) «Будівлі промислові та склади» клас (1251) «Будівлі промислові»; арматурний цех загальною площею 97,2 кв.м. відповідно до ДК 018-2000, група (125) «Будівлі промислові та склади» клас (1251) «Будівлі промислові».
Крім того, матеріалами справи стверджується, що позивач ОСОБА_1 , будучи власником нерухомого майна, надала право користування на умовах договору оренди (долучений до матеріалів справи) ПМП «Рост» (вид діяльності 24.33: холодне штампування та гнутя металу) приміщення, які відносяться згідно із Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507 до будівель промисловості.
Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
За змістом пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом «є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Згідно з п.30.1 ст.30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
За приписами п.30.2 ст.30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Отже, підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2021 року у справі №812/1800/18 дійшов висновку, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, сама по собі наявність спеціального статусу будівлі, а саме: будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17.
З врахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що матеріалами справи стверджується той факт, що вказані приміщення є будівлями промисловості та використовуються у промисловій діяльності (промисловості).
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства України.
Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, то колегія суддів не приймає такі до уваги, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 було відомо про оскаржувані податкові повідомлення-рішення та погоджується з позицією позивача, що про існування таких їй стало відомо у серпні 2021 року та в межах строку, визначеного ч.2 ст.122 КАС України вона звернулася в суд за захистом порушених прав.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №500/6609/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 06 липня 2022 року.