про повернення апеляційної скарги
05 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/10170/21 пров. № А/857/6558/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Улицького В. З.
суддів -Кузьмича С. М.
Матковської З. М.
перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у справі № 460/10170/21 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору, а також не наведено з яких причин пропущено строк на апеляційне оскарження та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 19 травня 2022 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд" rv.official@tax.gov.ua , що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
06 червня 2022 року на адресу суду надійшла заява Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Його доводи полягають в тому, що зважаючи на майновий стан органів ДПС, внаслідок впровадження воєнного стану, на рахунку за КВЕК 2800 (за яким здійснюються видатки для сплати судового збору) в умовах воєнного стану не здійснюється фінансування.
Перевіривши клопотання відповідача, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Скаржник є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 “Інші поточні платежі”, розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, проте скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вказаних вимог процесуального закону.
Окрім того, скаржник, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність коштів на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги.
Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалах від 18 січня 2021 року (справа № 200/11669/18-а), від 03 лютого 2021 року (справа № 160/8891/18), від 19 лютого 2021 року (справа № 160/12166/19).
Отже, обставини пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, на переконання суду апеляційної інстанції, не звільняють скаржника від обов'язку своєчасної його сплати.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі “Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain” Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки скаржник мав достатньо часу для реалізації процесуальних прав, передбачених КАС України, зокрема, щодо виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, у встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліку апеляційної скарги, а тому така підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження процесуального строку відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у справі № 460/10170/21 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
З. М. Матковська