Головуючий суддя у першій інстанції: Мисько Х.М.
18 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 461/5747/21 пров. № А/857/6059/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці Державної митної служби України на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2021 року у справі № 461/5747/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про скасування постанови,-
12.07.2021р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (правонаступник Львівська митниця Держмитслужби) в якому просив суд, скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0852/20900/21 від 29.06.2021р.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23.12.2021р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Львівська митниця Держмитслужби подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
З електронної митної декларації типу ІМ40ЕЕ №UA403010/2018/101411 від 02.05.2018р. видно, що ОСОБА_1 задекларував товар: “ «легковий автомобіль марки FORD, модель MONDEO TURNIER 1.6 TDCI, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2011, модельний рік 2011, колісна формула: 4х2, тип двигуна дизель, об'єм двигуна 1560 куб.см., потужність 85 кВт, номер двигуна не визначено, колір сірий, повна маса 2265кг., загальна кількість місць включаючи водія 5. Призначений для перевезення людей по дорогах, загального користування. Торговельна марка «FORD», Німеччина/DF.
При цьому, позивач надав митному органу товаросупровідні документи: рахунок фактуру (faktura) №LYG633 від 25.04.2018р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 25.04.2018р.
Із змісту вищевказаних документів видно, що продавець швецька компанія «GLOBAL TRIANGLE AB» продала автомобіль марки FORD, модель MONDEO TURNIER 1.6 TDC покупцю ОСОБА_1 за 2750,00 євро.
07.05.2018р. ОСОБА_1 для здійснення митного оформлення подав митному органу в електронній формі митну декларацію №UA403010/2018/3262 на ввезення вищевказаного транспортного засобу вартістю за ціною договору - 2750,00 євро.
29.06.2021р. Постановою Галицької митниці Держмитслужби (правонаступник Львівська митниця Держмитслужби) прийнято постанову в справі про порушення митних правил № 0852/20900/21 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил передбаченого ст.485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у розмірі - 73050,15 грн. ( а.с. 30)
Постанова мотивована тим, що позивач вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Так, підставою для прийняття оспорюваної постанови є інформація яка зазначена у листі митних органів Королівства Швеції від 10.07.2020р. №UTR2019-379 до якого долучено копію рахунку-фактури (faktura) №295 від 19.03.2018р., з якої видно, що транспортний засіб марки FORD, модель MONDEO TURNIER 1.6 TDCI, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , календарний рік випуску 2011року випуску, продано швецькою компанією «GLOBAL TRIANGLE AB» (BOX 417. 124. 04 Bandhagen) за 62000,00 шведських крон (згідно з курсом НБУ на 07.05.2018р. становить 184654,48 гривень).
ч.1 ст.458 МК України, передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
В cт. 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно ст.9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку, зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення, та закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Із змісту ст. 485 МК України видно, що порушенням вважається з'явлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Колегія суддів, звертає увагу на те, що диспозиція ст.485 МК України, передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.
Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою, оскільки на момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт з'явлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.
Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб'єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в даному випадку, з урахуванням вимог п.8 ч.1 ст.4 та ч.8 ст.264 МК України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа.
Отже, матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією ст. 485 МК України.
Верховний Суд в постанові від 06 червня 2018 року в справі №607/1866/17 дійшов висновків, що для притягнення до відповідальності, за ст.485 МК України, необхідно доведення факту внесення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.
В постанові від 13 грудня 2018 року у справі №759/360/17 Верховний Суд зазначив: склад правопорушення, за ст. 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі) .
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в наданому швецькою компанією «GLOBAL TRIANGLE AB» свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , яке видане компетентними органами Королівства Швеції, у графі "Registreringsbevisets innehavare" (власник свідоцтва про реєстрацію) зазначено « ОСОБА_2 », у графі "Forvarvsdatum " (дата придбання) зазначено 18.03.2018р., у графі "Utfardandedatum" (дата видачі свідоцтва) вказано 21.03.2018р., що виключають сумніви в тому, що на момент купівлі ОСОБА_1 вказаного транспортного засобу (березень 2018 року) такий належав швецькій компанії «GLOBAL TRIANGLE AB».
Апелянт не спростував доводи позивача про те, що при купівлі транспортного засобу шведська компанія «GLOBAL TRIANGLE AB» не надавала жодної інформації та документів, щодо попереднього продажу легкового автомобіля марки FORD, модель MONDEO TURNIER 1.6 TDCI, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , іншим особам.
В даній справі, суб'єкт владних повноважень в особі Львівської митниці Державної митної служби в порушення вимог ст.77 КАС України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин умисного приховання позивачем відомостей щодо транспортного засобу з метою зменшення розміру митних платежів. Зокрема, останній об'єктивно не міг знати, що заявлена ним вартість транспортного засобу була нижчою, чим вартість цього ж автомобіля, що зазначено в рахунку-фактурі на ім'я ОСОБА_3 .
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.485 МК України, не підтверджується належними та допустимими доказами та суб'єкт владних повноважень не надав доказів правомірності прийнятого рішення.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2021 року у справі № 461/5747/21- без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Шавеля Р.М. у відпустці у період з 30.05.2022р. - 20.06.2022р , повний текст судового рішення складено та підписано 06.07.2022 р.
У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Хобор Р.М. у відпустці у період з 13.06.2022р. - 29.06.2022р , повний текст судового рішення складено та підписано 06.07.2022 р.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді Бруновської Н.В. у відпустці у період з 21.06.2022р. - 04.07.2022р , повний текст судового рішення складено та підписано 06.07.2022 р.