Головуючий суддя у першій інстанції: Зозуля Д.П.
06 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/11212/21 пров. № А/857/4076/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в поряду письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі № 460/11212/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
10.08.2021р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003292-5013-1709 від 15.02.2019р., № 0003291-5013-1709 від 15.02.2019р., № 0080064-5305-1709 від 15.04.2020 р., № 0080065-5305-1709 від 15.04.2020р.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.11.2021р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління ДПС у Рівненській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.11.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Костопільською районною державною адміністрацією Рівненської області 18.05.2005р. Види діяльності за КВЕД: 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів. (а.с. 10-11)
Позивач являється власником нежитлових приміщень, а саме: пилорами загальною площею 107,3 м-2, розчино-бетонного вузла загальною площею 83.7 м-2, адреса об'єктів - АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно. (а.с. 17-19)
Нежитлові приміщення ОСОБА_1 використовує для виготовлення вікон, дверей та інших столярних виробів з дерева та виготовлення бетонних сумішей та розчинів, що підтверджується матеріалами справи. (а.с. 23-31)
При цьому, дані нежитлові приміщення розташовані на земельних ділянках з цільовим призначенням (1100): для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", що підтверджується договором купівлі продажу земельної ділянки від 02.08.2017р. та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.08.2017р. (а.с.20-21)
15.02.2019р. податковий орган визначив позивачу податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік в сумі 3994,78 грн., що підтверджується податковим повідомленням - рішенням № 0003292-5013-1709, та податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік в сумі 3116,15 грн. що підтверджується податковим повідомленням - рішення № 0003291-5013-1709.
Крім того, податковий орган 15.04.2020р. визначив податкові зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік в сумі 4477,63 грн., що підтверджується податковим повідомленням - рішенням №0080064-5305-1709 та податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік в сумі 3492,80 грн., що підтверджується податковим повідомленням - рішенням № 0080065-5305-1709.
ст.265 ПК України передбачено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
В п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України видно, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
01.01.2015р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено в новій редакцію ст. 266 ПК України «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».
Із змісту п.п.266.2.1 п.266.2, п.п.266.3.1, 266.3.2, п.266.3 ст.266 ПК України видно, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
п.п. 266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України передбачено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
В п.п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
п.п.266.7.2 п.266.6 ст.266 ПК України встановлено, щ податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного ( нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що з 01.01.2015р., власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених п.п. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
В п.п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України визначено об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Відповідно до п.30.1, п.30.2 ст.30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п.30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
п.п. «є» п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України (в редакції чинній у 2018 - 2019 роках) визначено, що не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000р. № 507 затвердив Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Зокрема, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові група» 125; «Будівлі промислові та склади» клас - 1251;
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу - 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Отже, колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції, що не спростував апелянт, що пилорами загальною площею 107,3 м-2 та розчино-бетонного вузла загальною площею 83.7 м-2, адреса об'єктів - АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_1 - відносяться до «Будівель промисловості», а тому не є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку п.п. «є» п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (в т.ч. його процесу).
В даному випадку, функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості, є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості. Тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Рівненській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією яка викладена в постановах Верховного Суду від 17.02.2020р. у справі № 820/3556/17, від 10.04.2020 у справі №823/1751/17 та від 24.07.2020 по справі №500/90/19.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
В ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі № 460/11212/21- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Шавеля Р.М. у відпустці у період з 30.05.2022р. - 20.06.2022р , повний текст судового рішення складено та підписано 06.07.2022 р.
У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Хобор Р.М. у відпустці у період з 13.06.2022р. - 29.06.2022р , повний текст судового рішення складено та підписано 06.07.2022 р.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді Бруновської Н.В. у відпустці у період з 21.06.2022р. - 04.07.2022р , повний текст судового рішення складено та підписано 06.07.2022 р.