Справа № 120/10806/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
05 липня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року позов задоволено, а саме:
- визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення 00000031219 від 13.08.2021 та податкове повідомлення-рішення № 000000041219 від 13.08.2021, винесені Вінницькою митницею;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач вважає, що позивачем при декларуванні товару занижено податкові зобов'язання по сплаті митних платежів на загальну суму 46743,95 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.08.2018 ОСОБА_2 (митним брокером за довіреністю від ОСОБА_1 ) за МД № UA401010/2018/027280 задекларовано товар: «автомобіль легковий, що був у використанні, марки «Volkswagen», модель «Passat», номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць включаючи водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 1968 см, потужність двигуна - 103 kw, тип кузова - універсал, колісна формула - 4x2, календарний рік виготовлення: 2011, модельний рік виготовлення: 2011, колір - коричневий, дата першої реєстрації - 01.12.2011». Одержувачем товару в графі 8 ЕМД вказаний громадянин України ОСОБА_1 . Відповідно до гр. 9 ЕМД особою, відповідальною за фінансове врегулювання виступив ОСОБА_1 . У графі 22 ЕМД зазначено, що валюта та загальна сума рахунку складає 4300 євро (EUR). У графі 42 ЕМД зазначена ціна товару, яка становить 4300 євро (EUR).
У графі 44 ЕМД зазначені документи, сертифікати і дозволи, які подані до органу доходів і зборів, а саме:
1) Рахунок фактура (інвойс) № 2018-014984 від 08.08.2018;
2) Декларація про проходження № 2018-01494 від 06.08.2018;
3) Акт про проведення митного огляду UA 20903/2018/40651 від 08.08.2018;
4) Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 01.12.2011;
5) Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 01.12.2011;
6) Довідка, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 14.08.2018;
7) Висновок експерта № 939/18 від 14.08.2018;
8) Договір про надання послуг митного брокера Б/Н від 07.08.2018;
9) Сертифікат відповідності UA.00936032-18 від 07.08.2018.
Загальна сума сплачених митних платежів за ЕМД № UA401010/2018/027280 від 15.08.2018 в тому числі мито, акцизний податок, ПДВ склала: 68284,44 гривні.
Вказаний автомобіль був ввезений на митну територію України 08.08.2018 року у митному режимі імпорт у зоні діяльності Львівської митниці ДФС громадянином України ОСОБА_1 .
Як підставу для пропуску позивачем було подано попередню ЕМД № 401010/2018/026270 від 07.08.2018, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 01.12.2011 та рахунок фактуру(інвойс) № 2018-01494 від 06.08.2018, де зазначено, що легковий автомобіль, що був у використанні марка: VOLKSWAGEN (VW) модель: PASSAT: номер кузова: НОМЕР_1 , проданий литовським підприємством UAB «Gelgotos transportas» PMV kodas LT 100000971716 Aleksandravo k.. Marijampoles sav., LT» за ціною 4300 євро (EUR).
09.07.2019 року за вх. № 1419/7/02-80/3 Вінницькою митницею ДФС отримано лист ДФС від 02.07.2019 № 20949/7/99-99-20-02-01-17 про звернення митних органів Литовської Республіки про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки по факту незакінченої процедури експорту транспортних засобів, в т.ч. автомобіля VOLKSWAGEN (VW); модель: PASSAT: номер кузова: НОМЕР_1 .
В ході опрацювання звернення відповідач встановив, що вартість вказаного транспортного засобу, яка заявлена в ЕМД № UA401010/2018/027280 від 15.08.2018, не відповідає вартості, заявленій митним органом Литовської Республіки при його вивезенні.
Митними органами Литовської Республіки надані копії експортної декларації 18LTKC0100EK0C2126 від 03.08.2018 та FAKTURA GA № 2018-01508 від 03.08.2018, де зазначено, що легковий автомобіль, що був у використанні марка VOLKSWAGEN (VW) модель: PASSAT: номер кузова: НОМЕР_1 , проданий литовським підприємством UAB «Gelgotos transportas» Gelyno g.10, Marijampole, PMV kodas LT 100000971716 LT» громадянину ОСОБА_1 за ціною 8964 євро (EUR).
09.07.2021 Вінницькою митницею Державної митної служби України винесено наказ про проведення документальної невиїзної перевірки стану дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи.
За наслідками перевірки складено акт № 0001/21/7,12-19/АВ201488 від 27.07.2021.
Згідно акту перевірки встановлено наступні порушення:
- п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 14607,49 грн.;
- п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 32136,46 грн.
На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення рішення № 00000031219 від 13.08.2021, яким визначено до сплати суму податкових зобов'язань за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами в розмірі 14607,49 грн. та 3651,87 грн. штрафні санкції та податкове повідомлення-рішення № 00000041219 від 13.08.2021, яким визначено до сплати суму податкових зобов'язань за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів фізичними особами в розмірі 32136,46 грн. та 8034,12 грн. - штрафні санкції.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, якими донараховано митні платежі та застосовано фінансові санкції, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суми обов'язкових платежів, виходячи з первинних (реєстраційних) документів. Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов'язання під час здійснення митних процедур.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 54 цього ж Кодексу передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Згідно із частиною першою статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Частиною першою статті 351 цього ж Кодексу визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Як передбачено пунктом другим частини другої статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Відповідно до частини восьмої статті 264 Митного кодексу України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Згідно з пунктом другим частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Отже, декларант, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів або транспортних засобів, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.
Згідно із статтею 352 Митного кодексу України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Частиною шостою статті 345 цього ж Кодексу визначено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів.
Згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Як свідчать матеріали справи, висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів ґрунтується на підставі інформації, отриманої від митних органів Литовської Республіки щодо ввезеного на митну територію України транспортного засобу.
Тобто, саме на підставі аналізу наданих литовськими митними органами органів експортної митної декларації № 18LTKC0100EK0C2126 від 03.08.2018 та FAKTURA GA № 2018-01508 від 03.08.2018, де зазначено, що легковий автомобіль, що був у використанні марка VOLKSWAGEN (VW) модель: PASSAT: номер кузова: НОМЕР_1 , проданий литовським підприємством UAB «Gelgotos transportas» Gelyno g.10, Marijampole, PMV kodas LT 100000971716 LT» громадянину ОСОБА_1 за ціною 8964 євро (EUR) та, з урахуванням наведеного зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці і не виключає можливості переходу права на автомобіль після такого оформлення до інших осіб.
При цьому, суд враховує, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами у даній справі.
Більш того, в акті перевірки відсутні жодні посилання на докази та підстави, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Відповідачем лише констатовано порушення норм чинного законодавства, проте не надано жодної оцінки встановленим обставинам та підставам для відповідних висновків.
Митне оформлення транспортного засобу проведено відповідно до декларації № ЕМД № 401010/2018/026270 від 07.08.2018, в якій митна вартість автомобіля визначена за 1 методом (за ціною договору).
Таке митне оформлення, в тому числі, визначення митної вартості, нарахування і сплата митних платежів, завершене, його результати не оспорені у встановленому порядку і не скасовані.
Колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено належними та допустимими доказами наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом.
При цьому, рішення про коригування митної вартості, в порядку ст.55 МК України, останнім не приймалось.
В акті перевірки посадові особи митниці жодним чином не обумовили підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, аніж тим, що подані до митного оформлення.
При цьому, суд враховує, що рішенням Барського районного суду Вінницької області від 03.02.2020 скасовано постанову Вінницької митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 1028/40100/19 від 19.11.2019, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України з накладенням стягнення у вигляді штрафу, провадження в справі за протоколом про порушення митних правил закрито.
Рішенням Барського районного суду Вінницької області встановлено, зокрема, що "позивач сплатив за вказаний автомобіль у республіці Литва 4300 Євро. У своїх письмових поясненнях від 21.08.2019 року повідомив Відповідачу про те, що на пред'явлених копіях документів, які були подані до уповноважених органів республіки Литва продавцем містяться не його підписи у графі «Покупець» і такі документи при перетині кордону із республіки Литва до України у серпні 2018 року він не подавав. Такі пояснення позивача відповідач не перевірив та не вжив відповідно до ст.489 МК України усіх необхідних заходів до перевірки зазначеної у поясненнях інформації, а побудував звинувачення на припущеннях та непідтверджених належними доказами (оригіналами документів) обставинах".
Відтак, встановлені вищезазначеним рішенням обставини також доводять необґрунтованість висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів та в силу статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом під час вирішення даного спору.
Так, відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Також, суд звертає увагу, що ні в Акті, складеному за результатами документальної невиїзної перевірки, ні в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях не містяться доказів того, що авто зафіксоване в митних деклараціях, наданих митним органом Литовської республіки та авто, придбане позивачем, є одним і тим же, тобто повністю ідентичним до транспортного засобу задекларованого ОСОБА_1 , та в такому технічному стані як авто ввезене на митну територію України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.