Справа № 560/2564/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
05 липня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про визнання протиправною та скасування постанови,
в березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, номер посвідчення приватного виконавця №0476, про відкриття виконавчого провадження №64303829 з примусового виконання виконавчого документа, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що згідно з виконавчим написом місце проживання позивача вказано в межах виконавчого округу відповідача, тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу. Крім того, апелянт звертає увагу на положення ч.1 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження", яким стягувачу надано право вибору місця відкриття виконавчого провадження.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 січня 2021 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович здійснив виконавчий напис №406 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованості в розмірі 15912,51 грн.
27 січня 2021 року ТОВ "Вердикт Капітал" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва із заявою про примусове виконання рішення, якою просив відкрити за місцем проживання (перебування) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем №604 від 12.01.2021 про стягнення з боржника, ОСОБА_1 , коштів у розмірі 15912,51 грн.
28.01.2021 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова М.В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64303829 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича №604 від 12.01.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" коштів у розмірі 15912,51 грн.
Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64303829 протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на дату відкриття виконавчого провадження місце проживання позивача було у м.Хмельницький, що знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно з ч.1 ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
П.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Ч.1 ст.27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон 1403-VIII) фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження.
Згідно з ч.2 ст.25 Закону України 1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно з абз. 5 ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-IV (далі - Закон №1382-IV) місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Ст. 6 Закону №1382-IV передбачено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію міст проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
П.10 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана постанова є правомірною, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у справі №380/7750/20 Верховний Суд, дійшов висновку про те, що хоча приватний виконавець не має обов'язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі, водночас приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону №1403-VIII), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності (частина перша статті 4 Закону № 1403-VIII). Закріплені у статті 4 Закону № 1403-VIII засади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов'язків (пункти 79-80 постанови).
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20, спірні правовідносини у якій виникли з аналогічних підстав, Верховний Суд погодився з висновками, викладеними у постанові від 31.03.2021 в справі №380/7750/20, про те, що примусове виконання рішень має бути певним чином наближеним, прив'язаним до місця проживання/перебування боржника що, окрім іншого, дасть змогу останньому належним чином реалізовувати свої права та обов'язки як учасника виконавчого провадження.
При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що Законом №1404-VIII передбачено право стягувача обирати місця відкриття виконавчого провадження між органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, але таке право не має нівелювати права боржника, передбачені статтею 19 Закону №1404-VIII.
Щодо місця проживання боржника, яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, Верховний Суд виходив з того, що таке місце проживання боржника, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самим боржником (що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання, встановленому Законом №1382-IV) або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з'ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні Закону №1382-IV.
З матеріалів справи встановлено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додав виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича №604 від 12.01.2021 року, у якому вказано, що місцем проживання боржника - ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , а місцем реєстрації - АДРЕСА_2 (а.с.74).
Разом з тим, в анкеті-заяві про акцепт Публічної пропозиції ПАТ "Альфа-Банк" на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту "Максимум-готівка" в розділі "Відомості про адресу фактичного місця проживання" вказано адресу АДРЕСА_2 (а.с.78).
Аналогічна адреса зазначена в додатку до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках продукту "Максимум-готівка") від 27.05.2014 (а.с.79).
Копії відповідних документів містяться в матеріалах виконавчого провадження №64303829, долучених відповідачем до відзиву на позов.
Отже, на момент відкриття виконавчого провадження у відповідача була наявна інформація про місце реєстрації позивача, а також про невідповідність адреси фактичного місця проживання, вказаного у виконавчому написі та зазначених вище банківських документах.
Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 21.01.2004 Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості щодо реєстрації позивача за адресою АДРЕСА_1 відсутні.
Згідно з довідкою ТОВ "Проскурів-Агро" від 01.03.2021 року №21-053 позивач з 01.02.2017 по теперішній час працює на ТОВ "Проскурів-Агро", що знаходиться за адресою м.Хмельницький, вул.Красовського, 6.
Отже, єдиним документом, в якому вказано про фактичне проживання ОСОБА_1 в межах виконавчого округу відповідача, є виконавчий напис нотаріуса №406 від 12.01.2021.
Разом з тим, враховуючи правові висновки Верховного Суду у справах №380/7750/20 та № 380/9335/20, колегія суддів дійшла висновку про те, що інформація про проживання боржника у м.Києві, вказана у виконавчому написі №406 від 12.01.2021 року на час його вчинення, не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання (перебування) боржника на час відкриття виконавчого провадження.
Крім того, згідно з наданою позивачем довідкою від 01.03.2021 року №21-053 ТОВ "Проскурів-Агро" позивач з 01.02.2017 року по теперішній час працює на ТОВ "Проскурів-Агро", що знаходиться за адресою м.Хмельницький, вул.Красовського, 6.
Отже, станом на дату відкриття виконавчого провадження місце проживання позивача було м.Хмельницький, що перебуває поза межами виконавчого округу відповідача.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач проживає поза межами виконавчого округу відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни від 28.01.2021 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №406 від 12.01.2021.
Суд також враховує, що рішенням Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) "Про зупинення приватної нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_2 " №768/09 від 20.11.2020 діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_2 була зупинена, починаючи з 21.11.2020. Відповідне повідомлення було опубліковано на офіційному сайті Міністерства юстиції України. У повідомленні від 25.02.2021 цього ж сайту зазначається, що відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 18.02.2021 №1, у зв'язку з неодноразовими порушеннями нотаріусом законодавства, грубими порушеннями закону, які завдали шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій, за умови, що такі порушення встановлені рішеннями судів, а також набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій, Міністерством юстиції України анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 26.12.2011 за №8679 на ім'я ОСОБА_2 . Отже, виконавчий напис приватного нотаріуса Горая О.С. №406 вчинено 12.01.2021 року, тобто, в період, коли приватний нотаріус тимчасово не здійснював свою діяльність.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Щодо висновку суду першої інстанції в частині вирішення питання розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження витрат, понесених на надання правової допомоги в розмірі 5900,00 грн позивач надав суду договір про надання правової допомоги від 24 лютого 2021 року №470, опис наданої правової допомоги у справі, акти №13, №1.4 про надання правової допомоги за договором від 24 лютого 2021 року №470, та квитанцію №9226-8639-5253-4249 від 18.03.2021 про оплату за надання правової допомоги за актом №13 від 09.03.2021 року, та квитанцію №9228-8693-2094-4816 від 07.04.2021 про оплату за надання правової допомоги за актом №1.4 від 07.04.2021 року.
Натомість, відповідач не надав до суду заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в порядку частини 6 статті 134 КАС України.
Проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відшкодування позивачеві витрат на правничу допомогу в повному обсязі.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення відповідно до ч.1 ст.272 КАС України.
Відповідно до ч.4 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.