Справа № 580/6959/21 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО
05 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Глущенко Я.Б., Шелест С.Б., за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від "18" жовтня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
1) визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не зарахування позивачу до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду:
- проходження строкової військової служби з 22.05.1982 року по 23.12.1983 року, тривалістю 1 рік 7 місяців 1 день;
- половину строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1977 року по 22.06.1981 року тривалістю 3 роки 9 місяців 22 дня, тобто -1 рік 10 місяців 26 днів;
- на посаді прокурора з 12.01.1984 по 23.04.1986 року тривалістю 2 роки 3 місяців 11 днів;
- на посаді слідчого військової прокуратури Домнинського гарнізону ЗАБВО з 30.05.1986року по 23.05.1988 року тривалістю 1 рік 11 місяців 23 днів;
- на посаді слідчого прокуратури з 08.06.1988року по 06.04.1990року тривалістю 1 рік 9 місяців 28 днів.
Загалом, 9 років 9 місяців 28 днів.
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати позивачу, як судді у відставці до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду:
- проходження строкової військової служби з 22.05.1982 року по 23.12.1983 року, тривалістю 1 рік 7 місяців 1 день;
- половину строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1977 року по 22.06.1981 року тривалістю 3 роки 9 місяців 22 дня, тобто -1 рік 10 місяців 26 днів;
- на посаді прокурора з 12.01.1984 по 23.04.1986року тривалістю 2 роки 3 місяців 11 днів;
- на посаді слідчого військової прокуратури Домнинського гарнізону ЗАБВО з 30.05.1986року по 23.05.1988року тривалістю 1 рік 11 місяців 23 днів;
- на посаді слідчого прокуратури з 08.06.1988 року по 06.04.1990 року тривалістю 1 рік 9 місяців 28 днів.
Загалом, 9 років 9 місяців 28 днів.
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести позивачу перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці з 16 серпня 2021 року в розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, виходячи із стажу 9 років 9 місяців 28 днів, включаючи періоди: проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посадах слідчого, прокурора із урахуванням раніше виплачених сум;
4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виконати рішення суду негайно у межах суми стягнення за один місяць;
5) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подати звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому в зарахуванні до стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді, також: період проходження строкової служби в армії з 22.05.1982 по 23.12.1983, тривалістю 1 рік 7 місяців 1 день; половину строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1977 по 22.06.1981, тривалістю 3 роки 9 місяців 22 дня, тобто -1 рік 10 місяців 26 днів; роботи на посаді прокурора з 12.01.1984 по 23.04.1986, тривалістю 2 роки 3 місяців 11 днів; на посаді слідчого військової прокуратури Домнинського гарнізону ЗАБВО з 30.05.1986 по 23.05.1988, тривалістю 1 рік 11 місяців 23 днів; на посаді слідчого прокуратури з 08.06.1988 по 06.04.1990, тривалістю 1 рік 9 місяців 28 днів. Крім того, на думку позивача, відповідач повинен був призначити йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% від суддівської винагороди.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від "18" жовтня 2021 р. позов задоволено. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство, яке діяло на момент набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби. Також за змістом ст. 43 Закону України «Про статус суддів» до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи на посадах прокурорів і слідчих. У свою чергу п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що загальний стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, становить 36 років 05 місяців 7 днів, та який відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VI дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82%.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що зарахувавши до стажу роботи на посаді судді також страж роботи на посаді слідчого, суд першої інстанції застосував норму права, що втратила чинність.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
З 2016 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач у період:
- з 22.05.1982 по 23.12.1983 проходив строкову військову службу;
- з 01.09.1977 по 22.06.1981 навчався на денній формі навчання у вищому юридичному навчальному закладі;
- з 12.01.1984 по 23.04.1986 працював на посаді прокурора;
- 30.05.1986 по 23.05.1988 працював на посаді слідчого військової прокуратури Домнинського гарнізону ЗАБВО;
- з 08.06.1988 по 06.04.1990 працював на посаді слідчого прокуратури.
На звернення позивача щодо перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру 90% заробітної плати судді працюючого на відповідній посаді.
Головне управління ПФУ в Черкаській області листом від 02.09.2021 №6152-6471/З-03/8-2300/21 повідомило, що стаж роботи на посаді судді, для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 26 років 5 місяців 10 днів. Відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від суддівської винагороди визначено згідно із частиною 3 ст. 142 Закону України №1402, що діє на дату перерахунку довічного утримання в розмірі - 62%.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Законом України від 12.07.2018 №2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" (далі - Закон № 2509-VIII) статтю 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" доповнено частиною другою такого змісту: "До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді".
Разом з цим, при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до кандидатів на посади суддів застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання). Зазначена позиція підтримується Вищою радою правосуддя, Верховним Судом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України, викладеною у спільному листі "Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді" від 05.11.2018 №41783/0/9-18.
Відповідно до п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 №1402-VII "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015, №№ 18-20, ст.132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Згідно з абзацом четвертим п. 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
До набрання чинності Закону №2453 правовідносини між сторонами регулювались Законом України від 15.12.1992 №2862-ХІ "Про статус суддів" (далі - Закон №2862).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
На час набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VІ (30.07.2010) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Згідно з абзацом 2 пункту 3-1постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (яка діяла одночасно із Законом №2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно з частиною першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, періоду проходження строкової військової служби та час роботи на посадах прокурорів і слідчих.
У контексті зазначених позивачем підстав позову, зокрема, стосовно неврахування відповідачем до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 13.11.2019 у справі №521/2593/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 24.03.2020 у справі №559/512/17 та від 29.04.2020 у справі №426/12415/16-а.
З копії військового квитка позивача вбачається, що він з 22.05.1982 по 23.12.1983 проходив строкову військову службу.
З копії трудової книжки позивача судом встановлено, що позивач у періоди:
- з 01.09.1977 по 22.06.1981 навчався на денній формі навчання у вищому юридичному навчальному закладі;
- з 12.01.1984 по 23.04.1986 працював на посаді на посаді прокурора;
- 30.05.1986 по 23.05.1988 працював на посаді слідчого військової прокуратури Домнинського гарнізону ЗАБВО;
- з 08.06.1988 по 06.04.1990 працював на посаді слідчого прокуратури.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді:
половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського у період з 01.09.1977 по 01.07.1981 (01 рік 07 місяців 1 день);
період проходження ним строкової військової служби в лавах Радянської армії з 22.05.1982 по 23.12.1983 (01 рік 10 місяців 26 днів);
період роботи на посаді прокурора з 12.01.1984 по 23.04.1986, тривалістю 2 роки 3 місяців 11 днів; на посаді слідчого військової прокуратури Домнинського гарнізону ЗАБВО з 30.05.1986 по 23.05.1988, тривалістю 1 рік 11 місяців 23 днів; на посаді слідчого прокуратури з 08.06.1988 по 06.04.1990 тривалістю 1 рік 9 місяців 28 днів.
У цілому, загальний стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 36 років 05 місяців 7 днів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №766/14821/16-а, від 31.10.2019 у справі №766/17221/16-а, від 07.11.2019 у справі №727/4435/17.
Доводи скаржника щодо неправильного підрахунку судом першої інстанції загального стажу роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, в апеляційній скарзі не наведені, тому, з урахуванням приписів ст. 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом апеляційного розгляду.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести позивачу перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці з 16 серпня 2021 року в розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).
Частиною 3 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Отже, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402-у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII.
Як зазначалось, стаж позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 36 років 05 місяців 7 днів.
Тому, за встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії та рішення відповідача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 62% його суддівської винагороди без урахування стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, - половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, період проходження строкової військової служби та час роботи на посадах прокурорів і слідчих є протиправними.
Враховуючи, що в ході розгляду справи підтверджено наявність у позивача загального стажу роботи, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, - повних 36 років, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач набув право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі Закону № 1402-VIII з розрахунку 82% від суддівської винагороди. (20 років = 50% + 16 років х 2% = 32%)
Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про те, що Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, Указ № 584/95 та постанова № 865 втратили чинність як на час виходу позивача у відставку, так і на час проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів вважає необґрунтованими та наголошує на тому, що можливість застосування визначених цим Законом правил обчислення стажу роботи на посаді судді прямо передбачена абз. 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від "18" жовтня 2021 р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 05 липня 2022 року.
Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька Я.Б. Глущенко С.Б. Шелест