Справа № 640/14757/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
06 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства Оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства Оборони України, в якому просив стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 111 956,19 гривень, що складається з 20 462,59 гривень - 3% річних за несвоєчасну виплату, 41 493,60 гривень - інфляційні втрати, 50 000,00 гривень - моральна шкода.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року значений позов задоволено частково.
Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 3% річних за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 20 462,59 грн. та інфляційні втрати в розмірі 41 493,60 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що Законом не передбачена виплата індексації та трьох процентів річних при виплаті одноразової грошової допомоги, а стаття 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не застосовується.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства Оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз'яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2020 року по справі №640/6449/20 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду другої групи; зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019 року, виходячи із розміру одноразової грошової допомоги на дату встановлення ІІ групи інвалідності (20.05.2019 року).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2020 року - без змін.
09.02.2021 на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2020 відповідачем нараховано та виплачено позивачеві на банківську картку кошти в сумі 576 300, 00 грн.
Позивач, вважаючи, що йому несвоєчасно було нараховано кошти у вигляді одноразової грошової допомоги, звернувся до відповідача із заявою від 26.05.2021, в якій просив виплатити йому 61 956, 19 грн., що складається з 3% річних за несвоєчасну сплату - 20 462, 59 грн. та інфляційних втрат - 41 493, 60 грн..
Листом від 05.04.2021 №248/Ш-343/335 Міністерство оборони України повідомило позивача, що підстав для нарахування 3% річних та інфляційних витрат - немає та відмовило в задоволенні заяви позивача про виплату коштів в загальному розмірі 61 956, 19 грн..
Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у виплаті 3% річних та інфляційних витрат, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин можуть застосовуватися норми ст.625 ЦК України, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання. При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку № 1078.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч.5 ст.17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 1-1 Закону № 2011-XII).
Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина шоста статті 16-3 Закону № 2011-XII).
Згідно із частиною дев'ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок № 975.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 липня 2020 року по справі №640/6449/20, залишеним без змін постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020року, визнано право позивача на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановлення 2 групи інвалідності, визнано протиправною відмову Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати такої допомоги позивачу та зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи у розмірі 300 кратному прожитковому мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб на 01.01.2019 виходячи з розміру одноразової грошової допомоги на дату встановлення 2 групи інвалідності-20.05.2019 року.
Виконання рішення суду відбулося 09.02.2021шляхом перерахування відповідних сум на рахунок позивача.
Даний позов обумовлено тривалістю періоду, протягом якого з боку відповідача порушувалися права позивача на виплату грошових коштів.
Спірним в даному випадку є питання застосування до зазначених правовідносин положень ст.625 ЦК України.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати одноразової грошової допомоги.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.09.2020 справа №802/1349/17-а.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (зокрема, приписи ст.625 ЦК України).
Приписами ст.1 Закону України № 1282-ХІІ від 03.07.1991р. «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; проте, частиною 2 ст.2 цього Закону законодавець передбачив право КМ України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» КМ України постановою № 1078 від 17.07.2003р. затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення, пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Звідси, під час розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р.
Щодо доводів відповідача, що позивачем помилково пораховано прострочення виплати саме з 05.12.2019 розмір трьох процентів річних пов'язаних із несвоєчасною виплатою одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності другої групи виникло після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі №640/6449/20, колегія суддів зазначає, що рішення про відмову в призначені та виплаті грошової допомоги було прийнято та оформлено протоколом №174 від 05.12.2019 Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Вказане рішення визнано протиправним та скасовано в судовому порядку, але право позивача порушено саме неправомірним рішенням, тому термін прострочення виплати належної одноразової допомоги судом першої інстанції правильно обраховано з 05.12.2019р.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Міністерства Оборони України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 06.07.2022р.)