Справа № 620/11165/21 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.
05 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року (місце ухвалення: місто Чернігів, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 20.01.2022) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладене у листі від 06.08.2021 № 2500-0205-8/39829 щодо відмови позивачу у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести позивача на пенсію по втраті годувальника, розрахунок якої провести із розміру всіх складових заробітної плати, з якої виплачувалась пенсія померлого годувальника ОСОБА_2 станом на дату настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.07.2016 по справі № 750/5796/16-а та довідки про заробітну плату від 07.06.2016 № 01-05/811, виданої Чернігівською обласною радою, в розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника та з урахуванням надбавки за особливі заслуги перед Україною померлого годувальника, починаючи з 01.08.2021, та проводити відповідні виплати.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області «Про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 30.07.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника з 26.07.2021.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що прийняттям Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» положення Закону України «Про державну службу» № 3723 щодо призначення пенсій по втраті годувальника втратили чинність. Тому вважає, що призначення пенсій у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу», який діяв на момент звернення позивача, не передбачено.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, у якому позивач вказує на обґрунтованість та правомірність рішення суду першої інстанції.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2022 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з'явилися.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію по 3 групі інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , позивач з 03.08.1974 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вбачається з копії довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28.08.2021 № 182, копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , чоловік позивача, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з квітня 2006 року по 06.07.2021 отримував пенсію по 2 групі інвалідності від загального захворювання відповідно до Закону України «Про державну службу».
Згідно копії свідоцтва про смерть від 12.07.2021 серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 26.07.2021 звернулася до відповідача із заявою про переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 .
Відповідач листом від 06.08.2021 № 2500-0205-8/39829 відмовив позивачу в переведенні її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та перерахунку пенсії згідно поданої заяви, посилаючись на те, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII від 10.12.2015. Тому провести перерахунок пенсії немає можливості, оскільки Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII не передбачено перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу вимог статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною першою статті 36 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (пункт 1 частини другої статі 36 Закону № 1058-IV).
Положеннями частини третьої статті 36 Закону № 1058-IV передбачено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ).
Частиною десятою статті 37 Закону № 3723-XII передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон № 3723-XII втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII) за винятком статті 37 Закону України № 3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону № 889-VIII.
Згідно з пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону № 889-VIII державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
При цьому, пункт 13 розділу 11 Закону № 889-VIII передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закону № 3723-XII зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 , чоловік позивача, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області з квітня 2006 року по 06.07.2021 та отримував пенсію по 2 групі інвалідності від загального захворювання відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII.
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом (частина чотирнадцята статті 37 Закону № 3723-XII).
Позивач на момент звернення з заявою до пенсійного органу був членом сім'ї померлого годувальника та відповідав вимогам встановлених статтею 37 Закону № 3723-XII.
При цьому, суд зазначає, що однією зі складових права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Європейської Конвенції з прав людини) є принцип правової визначеності, за яким права особи мають бути чітко та повною мірою визначені законом, положення якого є зрозумілими та доступними до розуміння будь-якою особою.
З огляду на спірні правовідносини, дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону № 3723-XII, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.
За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 569/10026/16-а.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом: визнання протиправним та скасування рішення відповідача «Про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 30.07.2021; зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника з 26.07.2021.
Що стосується вимоги позивача зобов'язати відповідача провести розрахунок пенсії по втраті годувальника з розміру всіх складових заробітної плати, з якої виплачувалась пенсія померлого годувальника ОСОБА_2 станом на дату настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, з урахуванням постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.07.2016 по справі № 750/5796/16-а та довідки про заробітну плату від 07.06.2016 № 01-05/811, виданої Чернігівською обласною радою та з урахуванням надбавки за особливі заслуги перед Україною померлого годувальника, починаючи з 01.08.2021 та проводити відповідні виплати, то як вірно зауважено судом першої інстанції така задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.
Рішення Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 05.07.2022)