Справа № 200/17292/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шейко Т.І., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
05 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.
при секретарі: Хмарській К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», виведення якого з ринку здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», виведення якого з ринку здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, -
Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», виведення якого з ринку здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо (далі по тексту - позивач, ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк») звернулося до суду з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м. Києві (далі по тексту - відповідач, Шевченківський РВ ДВС у місті Києві) в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у ВП № 66074143 від 12.11.2021 року, в порядку примусового виконання рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2020 року у справі № 805/13/16-а.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала справа №805/13/16-а за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року по справі №805/13/16-а рішення Донецького окружного адміністративного суду, яким у позові відмовлено, скасовано та зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як вкладників, яким необхідно здійснити виплату відшкодування вкладу у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
На виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі №805/13/16-а, 16.06.2021 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по даній справі. Рішення набрало законної сили 07.06.2021 року.
У виконавчому документі, в якості боржника вказано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
За заявою одного із стягувачів, а саме: ОСОБА_1 , від 25 червня 2021 року про примусове виконання рішення, зареєстрованою Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 12 липня 2021 року, відкрито виконавче провадження ВП №66074143 з примусового виконання виконавчого листа №805/13/16-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом від 16 червня 2021 року, про що винесено постанову від 13.07.2021 року про відкриття виконавчого провадження.
Супровідним листом №66074143/24 від 13.07.2021 року постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження направлялась на адресу стягувана та боржника - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 27 Т.
У матеріалах виконавчого провадження міститься заява за підписом заступника директора-розпорядника Фонду (представника ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК»), зареєстрована у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 29.07.2021 року, про закінчення виконавчого провадження.
Заява мотивована наявністю рішення Національного банку України про ліквідацію ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», про зміну Уповноваженої особи Фонду, про те, що за відомостями з ЄДР саме заступник директора - розпорядника Фонду є представником ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», а також прохання надсилати всі документи, що стосуються ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» на адресу вулиця Січових Стрільців, 17, м. Київ.
Листом №140798 від 19.08.2021 року Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив про обов'язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та що боржником за виконавчим документом вказано саме Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», а відтак підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні.
19.10.2021 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві зареєстрована заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВІЕЙБІ Банк» з ринку за підписом заступника директора-розпорядника Фонду (представника ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК»), про закінчення виконавчого провадження за аналогічних підстав, що й заява, яка була подана 29 липня 2021 року.
Листом №180436 від 27.10.2021 року Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно повідомив заявника про необхідність виконання судового рішення та, що боржником за виконавчим листом зазначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
У зв'язку з невиконанням рішення суду, 27.10.2021 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника.
12.11.2021 року, у зв'язку з повторним невиконанням судового рішення, постановою державного виконавця у ВП № 66074143 на боржника накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн. (далі по тексту - оскаржувана постанова).
Крім того, державним виконавцем 12.11.2021 року винесено постанову ВП №66074143 про закінчення виконавчого провадження та надіслання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Вважаючи протиправною оскаржувану постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем правомірно винесено оскаржувану вимогу тв. постанову, оскільки рішення суду не виконано в повному обсязі.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закону №1404) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
У відповідності до пункту 1, підпункту 1 пункту 2 статті 17 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункт 1, 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII).
Частиною 4 статті 18 Закону № 1404-VIIІ встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню,- протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу-300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, вперше - 27.10.2021 року за невиконання рішення суду державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу.
У матеріалах справи не міститься, а скаржником не надано суду належні докази, оскарження в судовому порядку постанови про накладення штрафу від 27.10.2021 року.
З огляду на те, що вищезазначена постанова про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. від 27.10.2021 року залишається чинною, державний виконавець діяв правомірно, відповідно до положень ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», під час винесення постанови про накладення штрафу від 12.11.2021 року № 66074143 в розмірі 10 200 грн., а тому вона є законною та не підлягає скасуванню.
Крім того, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції посилання скаржника на те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб судове рішення виконано 13.10.2021 року, адже доказів зазначеного не надано ані державному виконавцю, ані під час судового розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що під час винесенні оскаржуваної постанови від 12.11.2021 року у ВП № 66074143, виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом № 1404-VIII, а тому вона є законною та не підлягає скасуванню.
Так, відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання.
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апелянта необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду, у зв'язку з тим, що боржником не вчинено усіх необхідних дій спрямованих на виконання судового рішення, та не надано належні докази існування будь-яких інших поважних причин, які унеможливлюють своєчасне та повне виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Таким чином, посилання апелянта на відсутність правових підстав для накладення на останнього штрафу в розмірі 10200,00 грн. є безпідставними та не заслуговують на увагу колегії суддів.
З огляду на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що встановлені судом першої інстанції обставини справи є доведеними, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», виведення якого з ринку здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Л.О. Костюк
А.Г. Степанюк
Повний текст виготовлено 05.07.2022 року