Справа № 620/14734/21 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.
05 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тупичівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тупичівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Тупичівської сільради із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовною площею 2,0000 га, за межами населеного пункту с. Тупичів (а.с. 9, 12-13).
Рішеннями Тупичівської сільради восьмої сесії восьмого скликання, прийнятими 07.07.2021 року, позивачу та третій особі надано дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.14, 21).
ОСОБА_1 замовлено розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подано кадастровому реєстратору для реєстрації відомості про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. Рішенням реєстратора від 16.09.2021 року №РВ-7401825482021 позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру (а.с.15-22).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення не породжує, не змінює та не припиняє прав та обов'язків позивача, стосується лише особи, щодо якої воно прийнято.
В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити, які саме його права або законні інтереси порушено рішенням та діями суб'єкта владних повноважень.
У рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Колегія суддів констатує, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому, захист прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії можливе лише у разі, якщо такий суб'єкт повинен був вчинити такі дії (або прийняти відповідне рішення) згідно з законодавством і, невчинення цих дій (неприйняття рішення) порушує права позивача.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, про що неодноразово було зазначено Верховним Судом, зокрема у постановах від 03.03.2020 року у справі №331/5314/16-а (2-а/331/148/2016), від 15.04.2020 року у справі №712/11800/17, від 11.11.2021 року у справі №640/13941/20.
У спірних правовідносинах, позивач не обґрунтовує свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а вказує лише на недоотримання відповідачем процедури прийняття спірного рішення.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17 зазначив, що у разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи.
З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень. При цьому, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, що свідчать про порушення інтересу. Позивач має довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до встановлених у справі обставин спірне рішення відповідача є індивідуальним актом, який стосується надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, зокрема, ОСОБА_2 . Позивач відсутня у переліку осіб, зазначених у спірному рішенні, щодо яких вирішується питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 року у справі №522/3665/17, а також Великою Палатою Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі №800/489/17 та від 16.10.2018 року у справі №9901/415/18.
Оскільки вказане рішення породжує певні правові наслідки, впливає на права і свободи тільки тих суб'єктів, яким його адресовано, то і відповідно не породжує для позивача і права на захист, тобто права на оскарження цього рішення.
Таким чином, рішення 8 сесії 8 скликання Тупичівської сільської ради від 07.07.2021 року, яким, зокрема, ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не порушує прав, свобод та інтересів позивача, у неї відсутнє право вимоги про його скасування.
Колегія суддів наголошує на тому, що задоволення позову ОСОБА_1 призведе не до захисту його прав, а до порушенню прав особи, яка зазначена у акті індивідуальної дії - рішенні №8 сесії 8 скликання Тупичівської сільської ради від 07.07.2021 року. Це буде суперечити завданню адміністративного судочинства, яке полягає у захисті порушених прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а не порушенню позивачем прав третіх осіб.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що з'ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення. Відтак, висновки суду щодо правомірності оскарженого рішення не мають самостійного правового значення (постанови Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 522/3665/17, від 10.08.2020 року у справі №522/1611/17, 31.03.2021 року у справі №640/21611/19 та від 28.09.2021 року у справі №802/350/17-а).
З огляду на вищенаведене, відсутність у позивача права на звернення до суду є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
За таких обставин і такого правового врегулювання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.