06 липня 2022 року Справа № 480/13333/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бондаря С.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/13333/21 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач), в якій просить скасувати постанову заступника начальника Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - начальника відділу державного контролю за безпекою на транспорті у Сумській області №235229 від 17 листопада 2021 року про застосування щодо позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно з оскаржуваною постановою адміністративно-господарський штраф застосовано у зв'язку з тим, що гр-н ОСОБА_1 12.10.2021 допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частиною 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" через те, що позивачем здійснювалось перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Проте, 12.10.2021 позивач не керував належним йому транспортним засобом, а надав автомобіль своєму товаришу ОСОБА_2 для того щоб останній привіз у домогосподарство позивача будівельний матеріал для власних будівельних робіт, що останній і здійснював. Оскільки мало місце перевезення вантажу в особистих цілях, тому складання товарно-транспортної накладної в цьому випадку не передбачається.
На думку позивача, до відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів мають притягуватися саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до ст. 1 Правил дорожнього руху України.
Тому, у спірних правовідносинах позивач не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", так як його транспортним засобом фактично керувала інша особа, у той час як статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.
У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №250714 від 12.10.2021 встановлено, що під час надання послуг з перевезення вантажу - сої, згідно товарно-транспортної накладної № 324827 від 12.10.2021, автомобільний перевізник вчинив порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та наказів МТЗУ №340 від 07.06.2010 та № 385 від 24.06.2010 а саме: під час перевірки у водія відсутній (неоформлений) протокол перевірки та адаптації тахографа. Крім того, у товарно - транспортній накладній взагалі не вказано автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи перевізника, позивача ОСОБА_1 повідомлено під розписку 02.11.2021.
17.11.2021 в присутності перевізника уповноваженою посадовою особою Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, проведено розгляд справи. За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування до ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу, адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн. за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відповідач рекомендованим листом 28.01.2022 направив на адресу позивача відзив на позовну заяву (а.с. 28), однак ОСОБА_1 не скористався своїм правом на надання до суду відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 14.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - спеціалізований вантажний сідловий тягач - RENAULT модель MAGNUM, маса без навантаження 8406 кг, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с. 13) та є власником спеціалізованого напівпричіпу н/пр-самоскид-Е марки BODEX д.н.з. НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с. 14).
Старшим державним інспектором ВДК Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Котом Ю.Д. по вул. Сумській, 15, м. Ромни, Сумська область, проведено перевірку додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт від 12.10.2021 № 250714 (а.с. 10, 32).
Підставою для складання акту слугували висновки про виявлення порушення, передбаченого ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки протоколу повірки та адаптації тахографа та в товарно-транспортній накладній відсутні дані в графі "Автомобільний перевізник" та не вказано адресу замовника, вантажовідправника та вантажоодержувача.
За результатами розгляду акту № 250714 від 12.10.2021 Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову № 235229 від 17.11.2021 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ОСОБА_1 в розмірі 17000,00 грн. за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с. 34).
Позивач, вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи суд встановив, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу слугував висновок інспектора щодо перевезення автомобільним перевізником вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (надалі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
Згідно із приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).
Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Згідно з п. 7.1 Положення №340 (чинного станом на час виникнення спірних правовідносин) перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.
Пунктом 7.2 Положення №340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до п. 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до п. 2.5. Інструкції № 385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Окрім цього згідно п. 2.6. Інструкції № 385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два поки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.
За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (п. 2.7. Інструкції № 385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.
Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
Пунктом 3.5. Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Відповідно до п. 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
У позовній заяві позивач зазначає, що він не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт". Заперечуючи факт надання ним послуг з перевезень вантажів вказує, що не керував належним йому транспортним засобом, а надав його своєму товаришу ОСОБА_2 для того, щоб останній привіз у домогосподарство позивача будівельний матеріал для власних будівельних робіт, що останній і здійснював. Відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього, у відповідності до ст. 1 Правил дорожнього руху України.
Проте, суд не бере до уваги вказані пояснення позивача, оскільки вони спростовуються наданими сторонами доказами. Крім того, посилання позивача на відповідні норми чинного законодавства є помилковими.
Так, за визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
Згідно із частиною 3 статті 10 Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
В той же час, ведення тахографу чи індивідуальної контрольної книжки водія передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон.
Отже, водії, які здійснюють перевезення з використанням вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон, зобов'язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Під час здійснення рейдової перевірки автомобіль позивача був обладнаний тахографом, проте у позивача був відсутній протокол повірки та адаптації тахографа, про що вказано в акті проведення перевірки №250714 від 12.10.2021.
Суд вважає, що перевезення будь-якого вантажу, в тому числі й особистого, вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тон не звільняє водія від необхідності мати протокол повірки та адаптації тахографа під час транспортування товару у разі обладнання автомобіля тахографом.
Під час перевірки, водієм ОСОБА_2 інспектору ВДК була пред'явлена товарно-транспортна накладна від 12.10.2021 № 324827, у якій відображено, що ним, як водієм автомобіля RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом д.н.з. НОМЕР_3 , прийнято для перевезення вантаж "Сою" з пункту навантаження с. Житнє (а.с. 31).
Проте, у товарно-транспортній накладній взагалі відсутні дані про перевізника, тобто графа "Автомобільний перевізник" не заповнена. Крім того, в ТТН не вказано адресу замовника, вантажовідправника та вантажоодержувача.
В акті проведення перевірки №250714 від 12.10.2021 також вказано, що водій ОСОБА_3 відмовився надавати пояснення та підписувати його (а.с. 32).
Таким чином, матеріалами справи повністю підтверджено виявлені порушення, що зазначені у вказаному акті перевікри.
Стосовно порядку притягнення позивача до відповідальності суд зазначає, що ОСОБА_1 отримав повідомлення про те, що 17.11.2021 з 9-00 до 13-00 в Слобожанському міжрегіональному управлінні Укртранзбезпеки відбудеться розгляд справи про вчинення порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с. 33).
Тобто, позивач не був позбавлений права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, надати пояснення та/або додаткові докази відповідачу, щодо складення документів відносно неналежної особи.
Проте, пояснень щодо перевезення 12.10.2021 вантажу (сої) на належному йому транспортному засобі RENAULT, масою без навантаження 8406 кг, д.н.з. НОМЕР_1 та спеціалізованому напівпричіпі н/пр-самоскид-Е марки BODEX д.н.з. НОМЕР_3 ., відповідачу та до суду не надав.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, законодавець покладає відповідальність за відсутність документів визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" саме на перевізника, яким у даному випадку є позивач у справі.
З огляду на обсяг наданих під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких власником транспортного засобу є позивач, яким 12.10.2021 здійснювалося перевезення вантажу, то очевидним є висновок про те, що саме він і є суб'єктом відповідальності як перевізник у розумінні вищенаведених вимог Закону.
Таким чином, доводи позивача про незаконність оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.11.2021 №235229, якою з ОСОБА_1 стягнуто адміністративно - господарський штраф у сумі 17000,00 грн., прийнята Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову, у зв'язку з чим відмовляє у його задоволенні в повному обсязі.
За таких обставин підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар