справа № 380/6186/22
05 липня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач) в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у встановленні та виплаті з 01 липня 2021 року щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області установити та виплатити з 01 липня 2021 року щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» без обмеження максимальним розміром із врахуванням раніше виплачених сум;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача судовий збір у сумі 992,40 грн;
- справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у термін не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 263 КАС України.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 18 квітня 2014 року йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення.
З 01 січня 2016 року пенсія позивачу була перерахована на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Під час перерахунку пенсії її основний розмір було зменшено відповідачем з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 1.380.2019.001813 зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії позивача у розмірі 80% сум грошового забезпечення з 01 січня 2016 року.
З 01 січня 2016 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 1.380.2019.001813 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.
З 01 липня 2021 року позивачу перераховано пенсію з урахуванням доплати, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713) та встановлено доплату у розмірі 1326,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі № 380/3947/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01 грудня 2019 року, на підставі довідки № 22/6-1141 від 26 лютого 2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення та з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання цього рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01 грудня 2019 року, однак під час проведення перерахунку припинив виплату доплати, встановленої Постановою № 713.
Такі дії відповідача позивач уважає протиправними, оскільки проведений з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії направлений на відновлення його порушеного права на отримання пенсії з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення. Збільшення розміру пенсії позивача на підставі рішення суду не може розцінюватися як збільшення розміру пенсії відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713, позаяк таке збільшення розміру пенсії сталося внаслідок відновлення порушеного права на отримання пенсії в належному розмірі, а не внаслідок перерахунку відповідно до закону.
Щодо обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, позивач зазначає, що оскільки приписи частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якими було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратили чинність з часу прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, то дії відповідача щодо обмеження розміру призначеної йому пенсії максимальним розміром є протиправними.
У зв'язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 12 квітня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 18 квітня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін; роз'яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Вказану ухвалу відповідач отримав 19 квітня 2022 року в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Проте станом на момент прийняття судом рішення у цій справі відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що встановлений ухвалою судді від 18 квітня 2022 року про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, минув суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує цю справу на підставі наявних у її матеріалах доказів.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Згідно Протоколу за пенсійною справою № 1303010373 (МВС) від 18 квітня 2014 року позивачу з 18 квітня 2014 року довічно призначено пенсію за вислугу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі № 380/3947/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01 грудня 2019 року, на підставі довідки № 22/6-1141 від 26 лютого 2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення та з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання цього рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача за вислугу років з 01 грудня 2019 року на підставі довідки № 22/6-1141 від 26 лютого 2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення, що підтверджується Перерахунком пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (пенсійна справа № 1303010373 (МВС)) від 09 серпня 2021 року та Розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1303010373 ОСОБА_1 від 09 серпня 2021 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року у справі № 380/17000/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% від відповідних сум грошового забезпечення, що зазначені в довідці Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення за № 22/06-1141 від 26 лютого 2021 року, з урахуванням виплачених сум.
На виконання цього рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача за вислугу років з 01 грудня 2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% від відповідних сум грошового забезпечення, що зазначені в довідці Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення за № 22/06-1141 від 26 лютого 2021 року, що підтверджується Перерахунком пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (пенсійна справа № 1303010373 (МВС)) від 05 травня 2022 року та Розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1303010373 ОСОБА_1 від 05 травня 2022 року.
Згідно вказаних Перерахунку пенсії та Розрахунку на доплату розмір пенсії позивача з 01 березня 2022 року обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Листом від 04 січня 2022 року № 67-19398/Ч-52/8-1300/22 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача на його заяву від 09 грудня 2021 року про те, що оскільки розмір його пенсії після 01 березня 2018 року було переглянуто у зв'язку з виконанням рішення суду, відповідно підвищення з 01 липня 2021 року згідно Постанови № 713 йому не належить.
Також листом від 11 травня 2022 року № 1300-5308-8/39098 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача на його запит на отримання публічної інформації від 06 травня 2022 року, зокрема, про те, що Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI) внесено зміни у статтю 43 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та частину п'яту цієї статті викладено у такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність». Положення статті 2 Закону № 3668 не визнавались Конституційним Судом України неконституційними.
Позивач, уважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у встановленні та виплаті з 01 липня 2021 року щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної йому пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262, згідно із частинами першою-четвертою якої, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
14 липня 2021 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
У преамбулі цієї постанови зазначено, що вона прийнята з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що Постановою № 713 установлено, зокрема, для осіб, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій. Водночас цією постановою обумовлено, що вказана доплата не виплачується у разі коли пенсія переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. У такому випадку щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Як слідує з матеріалів справи на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі № 380/3947/21 позивачу 01 вересня 2021 року було проведено перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки № 22/6-1141 від 26 лютого 2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення.
При цьому основний розмір пенсії позивача збільшився з 6571,85 грн до 14997,24 грн, різниця склала 8425,39 грн, та є більшою ніж 2000,00 грн, а тому відповідно до норм Постанови № 713 підстав для виплати позивачу щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн немає.
Оцінюючи аргументи позивача у цій частині, суд зауважує, що розмір його пенсії після 01 березня 2018 року переглядався (перераховувався). Хоча перерахунок пенсії і здійснено на виконання рішення суду, однак нормами Постанови № 713 не розмежовано підстави таких перерахунків (перегляду) пенсій. Вказаною постановою чітко та однозначно передбачено, що у разі, коли пенсія особам переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим пункту 1 цієї постанови, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень.
Такий висновок суду узгоджується із метою прийняття Постанови № 713, яка полягає у зменшенні диспропорцій в розмірах пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 цього Закону (ст. 13 - пенсія за вислугу років, ст. 21 - пенсія по інвалідності, ст. 36 - пенсія в разі втрати годувальника). Вказана диспропорційність у розмірах пенсії усувається шляхом здійснення спірної доплати лише тим пенсіонерам, розмір пенсії яких не переглядався (не перераховувався) або внаслідок такого перерахунку розмір пенсії збільшився на суму меншу від 2000,00 грн, що є підставою для часткового здійснення доплати.
Суд наголошує, що пенсія за вислугу років, яку отримує позивач на підставі Закону № 2262-ХІІ, була перерахована йому після 01 березня 2018 року, внаслідок чого її розмір збільшився більш ніж на 2000,00 грн, що й стало правомірною підставою для припинення виплати спірної доплати, виплата якої позивачу до моменту перерахунку проводилася, про що він вказує у позовній заяві.
За таких обставин суд погоджується із позицією відповідача, яка викладена у листі від 04 січня 2022 року № 67-19398/Ч-52/8-1300/22, про відсутність підстав для здійснення доплати до пенсії позивача відповідно до Постанови № 713 після проведення її перерахунку.
Тому й підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у встановленні та виплаті позивачу з 01 липня 2021 року щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної йому пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» відсутні.
Разом з тим суд вбачає протиправність дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача з 01 березня 2022 року десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з огляду на таке.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Поряд з цим положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду.
На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тому у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, яку суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
В той же час у позовній заяві позивач наводить обґрунтування щодо протиправності дій відповідача в частині обмеження його пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, однак позовних вимог про визнання таких дій протиправними не заявляє.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги частину 2 статті 9 КАС України, суд з метою ефективного захисту порушеного права позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року максимальним розміром.
За таких обставин оскільки дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача з 01 березня 2022 року максимальним розміром є протиправними, то належить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з 01 березня 2022 року без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Позовна вимога в частині зобов'язання відповідача установити та виплатити позивачу з 01 липня 2021 року щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до призначеної йому пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» задоволенню не підлягає, оскільки під час розгляду справи суд не знайшов підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виплати позивачу вказаної доплати з 01 липня 2021 року.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з правилами статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн, відтак, ураховуючи часткове задоволення позову судом, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача належить стягнути 496,20 грн сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задоволити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 496,20 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 05 липня 2022 року.
Суддя Клименко О.М.