справа №380/7689/22
06 липня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 20.05.2022 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в здійсненні ОСОБА_1 виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII). На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова №103) відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018. Відповідно до пункту 2 цієї Постанови виплата підвищення до пенсії здійснювалась поетапно, з 01.01.2018 - 50% підвищення, а з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75% підвищення. Позивач вважає протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області що полягали у зменшенні розміру його пенсії за рахунок виплати з 01.01.2018 з урахуванням розстрочки, визначеної Постановою №103.
Суд ухвалою від 20.05.2022 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та призначив таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
ГУ ПФУ у Львівській області копію ухвали про відкриття провадження отримало 03.06.2022, відповідач відзиву на позов не подав, позовних вимог ОСОБА_1 не спростував, про причини неподання відзиву суд не повідомив. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
На виконання Постанов Кабінету Міністрів України №№704,103 ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, при цьому визначено виплачувати відповідно до Постанови №103 підвищення: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50% від підвищення пенсії; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75% від підвищення пенсії, з 01.01.2020 - 100% від підвищення пенсії (а.с.6).
Адвокат Драгомирова О.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою від 20.12.2021 про визнання права; в заяві просила перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018. Листом №969-20260/А-52/8-1300/22 від 18.01.2022 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило представника заявника, що ОСОБА_1 виплачується пенсія відповідно до Закону №2262-XII. Зазначило, що після прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №103 перерахунок раніше призначеної пенсії здійснено з 01.01.2018 за нормами законодавства, що діє на момент перерахунку пенсії. Виплату перерахованої підвищеної пенсії проведено відповідно до пункту 2 Постанови №103 в 2018 році у розмірі 50% суми підвищення пенсії, з 01.01.2019 - 75% зазначеної суми підвищення пенсії, з 01.01.2020 - 100%. Враховуючи прийняте Окружним адміністративним судом міста Києва рішення №826/3858/18 від 12.12.2018 відповідач зазначив, що нормативно-правових актів, які б визначали умови, порядок та розміри, за яким має проводитись перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII після 05.03.2019 КМУ не приймалось (а.с.8).
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).
Статтею 63 Закону №2262-XII визначено підстави для перерахунку раніше призначених пенсій. Так, відповідно до частини 4 цієї статті усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1, 2 Порядку №45 визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (пункт третій Порядку №45).
Відповідно до пункту 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Згідно з пунктом 2 цієї постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103). Цією постановою відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»
Згідно з пунктом 2 Постанова №103 визначено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Рішенням окружного адміністративного суду міста Києва №826/3858/18 від 12.12.2018 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Постановою від 05.03.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 без змін. Верховний Суд постановою від 12.11.2019 залишив без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі №826/3858/18.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Згідно з частиною першою статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Отже, пункти 1,2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 втратили чинність з 05.03.2019.
14.08.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 04.09.2019. Згідно з даною постановою установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Закону №2262-XII до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до Постанови №704 , здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
24.12.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», відповідно до якої установлено здійснювати з 01.01.2020 виплату пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 та перерахованих з 01.01.2018 відповідно до Постанови №704 у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Ця постанова набрала чинності з 01.01.2020.
Суд також враховує, що у цій справі предмет спору стосується розміру підвищення пенсії з 01.01.2018 по 31.12.2019, без урахування розстрочки, визначеної Постановою №103. З огляду на виділені Верховним Судом в рішенні від 06.08.2019 у адміністративній справі №160/3586/19 (№Пз/9901/12/19) ознаки зразкової справи ця справа не є типовою. Водночас при прийнятті рішення суд враховує викладені в постанові №160/3586/19 (№Пз/9901/12/19) Верховного Суду від 06.08.2019 висновки щодо застосування норм права.
При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:
З набранням 01.03.2018 чинності Постанови №704, якою змінені/збільшені розміри грошового забезпечення військовослужбовців, на підставі положень статті 63 Закону №2262-XII та Порядку №45 виникли підстави для перерахунку пенсій за вислугу років з 01.04.2018. На підставі положень пункту 1 Постанови №103 перерахунок таких пенсій здійснено з 01.01.2018. Пункт 2 Постанови №103 визначив виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій, що здійснювались з 1 січня 2018 року, у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
За обставинами цієї справи ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону №2262-XII. В березні 2018 року відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону №2262-XII, у порядку та розмірах, визначених Постановою №103 (з 01.01.2018). Виплату підвищення до пенсії орган ПФУ здійснював відповідно до пункту 2 Постанови №103.
В рішенні №826/3858/18 від 12.12.2018 окружний адміністративний суд м. Києва визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45; це рішення суду набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду 05.03.2019.
Таким чином, виплата позивачу підвищеної пенсії за період з 01.01.2018 по 04.03.2019 здійснювалася відповідачем у порядку, встановленому чинним на той момент нормативно-правовим актом - пунктом 2 Постанови №103. Оскільки до 04.03.2019 включно Постанова №103 була чинною, дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо виплати з 01.03.2018 по 31.12.2018 в розмірі 50%, а з 01.01.2019 по 04.03.2019 включно 75% суми підвищення пенсії є правомірними.
Починаючи з 05.03.2019 відповідач не мав правових підстав обмежувати розмір підвищення пенсії позивача 75%, оскільки пункт 2 Постанови №103 втратив чинність.
Разом з тим, з 04.09.2019 набрала чинності Постанова №804, відповідно до якої установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII до 01.03.2018 та перерахованих з 01.01.2018 відповідно до Постанови №704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
З огляду на те, що Постанова №804 набрала чинності 04.09.2019 та була обов'язковою для застосування відповідачем, обмеження з 04.09.2019 розміру підвищення до пенсії відповідача до 75% було правомірним.
Отже, виплата 75 відсотків суми підвищення пенсії позивача є протиправною в період з 05.03.2019 (набрання законної сили рішенням суду від 12.12.2018 у справі №826/3858/18) до 03.09.2019 (набрання 04.09.2019 чинності Постановою №804).
З 01.01.2020 пенсія позивачу виплачується відповідачем у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ГУ ПФУ у Львівській області прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 включно з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, враховуючи при цьому раніше виплачені за цей період суми пенсії.
З наведених вище мотивів суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Львівській області щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати з 01.03.2018 по 31.12.2018 - 50% та з 01.01.2019 по 04.03.2019 і з 04.09.2019 по 31.12.2019 75% суми підвищеної пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, а також про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області підлягають задоволенню частково.
Оцінюючи аргументи позивача суд керується такими мотивами:
1) Щодо застосування правового висновку Верховного Суду у постанові № 520/8675/18 від 30.08.2021.
Відповідно до частини п?ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач просить суд врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові №520/8675/18 від 30.08.2021.
Вирішуючи це питання, суд враховує, що 21.10.2021 Верховний Суд у постанові №300/1813/19 (https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/100470645) переглядав правильність правозастосування Восьмого апеляційного адміністративного суду (постанова від 18.02.2020), котрий у спорі за аналогічних обставин ухвалив судове рішення, яким позов особи, що отримувала пенсію за вислугу років на підставі Закону №2262, задовольнив частково:
- визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного з грошового забезпечення станом на 01.03.2018 за період з 05.03.2019 до 04.09.2019;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 05.03.2019 до 04.09.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, з урахуванням здійснених виплат;
- відмовив в задоволенні решти позовних вимог (за період з 01.01.2018 по 05.03.2019 та з 04.09.2019 по 31.12.2019, а також щодо виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018, з урахуванням проведених платежів, однією сумою).
Верховний Суд у цій постанові вказав таке:
« 19. Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами.
20. Так, у постанові Верховного Суду від 09.04.2020 (справа №640/19928/18) суд дійшов таких правових висновків. «щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо виплати позивачу лише 50 % суми підвищення пенсії та зобов'язання ГУ ПФУ виплачувати йому 100 % суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, постановою №704 та постановою № 103, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, поетапність виплат підвищення перерахованої пенсії було передбачено пунктом 2 постанови №103, відповідно до якого виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 %; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %; з 01.01.2020 - 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 й зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, серед іншого вказав на те, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Відтак із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020.
Разом з тим, скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 постанови №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми постанови №103 були діючими.
З урахуванням наведеного, правильними є висновки судів попередніх інстанцій в тому числі в частині відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо виплати йому лише 50% суми підвищення пенсії та зобов'язання ГУ ПФУ виплачувати йому 100 % суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, постановою №704 та постановою № 103, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою, оскільки на момент перерахунку пенсії позивачу у березні 2018 року пенсійний орган керувався ще чинними положеннями постанови №103, а підставою звернення позивача до суду з даним позовом були, на його думку, незаконні дії відповідача щодо виплати 50% суми підвищення пенсії».
21. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №2540/2873/18.
22. Застосовуючи цей висновок до обставин цієї справи, Суд звертає увагу на те, що правовідносини у цій справі цілком тотожні справі №640/19928/18, висновок Верховного Суду у якій процитований вище. Тобто, позовні вимоги щодо протиправності дій відповідача з виплати ОСОБА_1 у 2018 році лише 50%, у 2019 році по 05.03.2019 лише 75% суми підвищення пенсії обґрунтовано залишено судом апеляційної інстанції без задоволення.
23. Щодо дій відповідача з виплати ОСОБА_1 з 05.03.2019 лише 75% суми підвищення пенсії, колегія суддів зазначає таке.
24. У зв'язку із визнанням протиправним та нечинним пункту 2 постанови № 103 обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
25. Отже, з 05.03.2019 пенсія позивачу підлягала виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
26. Разом з цим, 04.09.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі - постанова № 804) № 804 згідно з якою виплата пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.03.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови № 704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
27. Вказана постанова №804 є чинною, тому підлягає обов'язковому застосуванню.
28. З огляду на зазначене, оскільки по суті цей спір судом вирішувався коли вже набрала чинності постанова №804, то і в цій частині рішення суду апеляційної інстанції є обґрунтованим.
29. При цьому, Верховний Суд наголошує на тому, що з 01.01.2020 відсутні такі обмеження щодо поетапності виплати підвищення перерахованих пенсій, особам яким пенсія призначена згідно із Законом № 2262-ХІІ.
30. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №560/2720/19.
31. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.».
Отже, в постанові №300/1813/19 від 21.10.2021 Верховний Суд узагальнив раніше висловлені позиції з цього питання та сформував правовий висновок щодо застосування Постанови №103 та Постанови №804 в часі за період з 01.01.2018 по 31.12.2019. Оскільки ця постанова прийнята пізніше (21.10.2021) за згадану позивачем постанову №520/8675/18 від 30.08.2021, суд відхиляє як помилкові аргументи позивача, що стосуються періоду з 01.01.2018 по 05.03.2019 та з 04.09.2019 по 31.12.2019.
2) щодо порушення права позивача мирно володіти своїм майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції
суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд), як це передбачено частиною другою статті 6 КАС України.
Релевантною до обставин цієї справи є практика розгляду скарг на порушення державою прав, гарантованих статтею 1 Першого Протоколу до ЄКПЛ (в тому числі щодо змісту застосованого в цій статті поняття «майно» в автономному тлумаченні Суду) в таких судових рішеннях ЄСПЛ: 1) рішення по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10) від 26.06.2014, що набуло статусу остаточного 26.09.2014 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a16); 2) ухвала щодо прийнятності заяви № 54704/10 «Іван Миколайович СЕРЕБРЯНСЬКИЙ проти України» від 03.06.2014 (https://minjust.gov.ua/m/uhvali); 3) ухвала щодо прийнятності заяви № 43331/12 «Валентина Ніканорівна ВЕЛИКОДА проти України» від 03.06.2014 (https://minjust.gov.ua/m/uhvali); 4) ухвала щодо прийнятності заяви № 4519/11 «Тетяна Володимирівна ФАКАС проти України» від 03.07.2014.
Аналіз змісту цих судових рішень дозволяє зробити висновок про існування таких усталених підходів ЄСПЛ:
1) стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, носить загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (див., наприклад, рішення у справі «Ян та інші проти Німеччини» (Jahn and Others v. Germany), заяви №№ 46720/99, 72203/01 і 72552/01, п. 78, ЄСПЛ 2005-VI);
2) що стосується соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам;
Отже, якщо право на отримання надбавки до пенсії (доплати, соціальної допомоги тощо) та критерії її надання прямо передбачені національним законодавством, а заявник відповідає цим критеріям, ЄСПЛ зазвичай вважає, що суть права заявника є достатньо чіткою для застосування статті 1 Першого протоколу та що право заявника на отримання надбавки до пенсії (доплати тощо), передбачене національним законодавством, становить «майно» у значенні цього положення Конвенції;
3) ЄСПЛ розрізняє вимоги щодо виплати певної надбавки/допомоги (як такої) і твердження заявників, що вони мають право на конкретні суми виплат; якщо заявник стверджує, що він має право на певні суми надбавки/доплати (більші, аніж ті, які він отримує), ЄСПЛ детально аналізує, чи можуть вважатися «майном» у значенні статті 1 Першого протоколу твердження заявника про те, що він має право на певні суми виплат, і якщо так чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном.
Так, ЄСПЛ вказує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимні очікування» (деколи застосовується термін «законне сподівання» як синонім), якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність «легітимних очікувань», якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
4) ЄСПЛ не погодився із твердженнями заявників про те, що згідно з рішеннями Конституційного Суду України до відповідних нормативно-правових актів (якими передбачено певні доплати та їх розмір) не можна вносити зміни. У цих справах сама суть права заявників на соціальне забезпечення не ставиться під сумнів. Закони, якими зменшувалися розміри чи скасовувалися певні соціальні виплати, були ухвалені за звичайною процедурою демократично обраним парламентом і це явно робилося з економічних міркувань. Що стосується конкретного розміру соціальних виплат, ЄСПЛ не погодився з тим, що вимоги заявників стосовно отримання надбавки (доплати) у певному розмірі становили «легітимні очікування» у значенні практики Суду з цього питання, оскільки:
- такі вимоги не мали достатнього підґрунтя у національному законодавстві;
- немає жодних доказів усталеної практики національних судів на підтримку скарг заявників.
Враховуючи проаналізовану судову практику ЄСПЛ та вважаючи цілком виправданим процесуальний підхід, застосований у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (вимоги заявників стосувалися різних періодів в контексті чинності законів, що регулювали спірні правовідносини, тому ЄСПЛ розглядав скарги заявників щодо кожного періоду окремо) суд дійшов таких висновків:
1) в період з 01.01.2018 до 05.03.2019 (до набрання чинності рішенням суду від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18) та з 04.09.2019 до 31.12.2019 (після набрання чинності Постановою №804) Кабінет Міністрів України врегулював порядок перерахунку та виплати перерахованих пенсій, в цей період положення Постанов №103, №804 були чинними та обов'язковими для застосування відповідачем. В задоволенні позовів щодо виплати 100% підвищення за вказані періоди національні суди відмовляли, що підтверджується усталеною судовою практикою, а правильність такого правозастосування підтверджується висновком касаційного суду, що узагальнив цю практику (вже згадана в цьому рішенні постанова Верховного Суду №300/1813/19 від 21.10.2021). Отже, вимоги про виплату 100% підвищення за ці періоди не мають ані достатнього підґрунтя в національному законодавстві, ані підтримки національних судів у формі усталеної судової практики. За таких обставин позивач не мав «законних сподівань», що можуть вважатися «майном» у значенні статті 1 Першого протоколу ЄКПЛ, тому його твердження про порушення державою зобов'язань за статтею 1 Першого протоколу Конвенції є помилковими.
2) в період з 05.03.2019 по 04.09.2019 не було чинних рішень Кабінету Міністрів України щодо виплати підвищення до пенсії, тому за цей період позивач дійсно мав «легітимні очікування» на отримання 100% підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Суд враховує, що визнав позовні вимоги ОСОБА_1 за цей період обґрунтованими та такими, підлягають до задоволення.
З огляду на висновки суду про часткове задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 251, 255, 257-258, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75 суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, у період 05.03.2019 по 03.09.2019 включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ідентифікаційний код 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 включно з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ідентифікаційний код 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Москаль Р.М.