06 липня 2022 року № 320/15354/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Обухівської міської ради Київської області в особі Обухівського міського голови Левченка Олександра Миколайовича
про визнання протиправним та скасування рішення,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Обухівської міської ради Київської області в особі Обухівського міського голови Левченка Олександра Миколайовича, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення тринадцятої сесії восьмого скликання Обухівської міської ради від 12 серпня 2021 року №377/36-13-УШ щодо відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;
- визнати протиправними дії Обухівського міського голови, ОСОБА_2 щодо одноособової зміни результатів голосування депутатів Обухівської міської ради на пленарному засіданні XIII сесії VIII скликання Обухівської міської ради від 12 серпня 2021 року що призвело до безпідставної відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проектної документації із землеустрою;
- зобов'язати Обухівського міського голову, ОСОБА_2 внести зміни та підписати змінений протокол пленарного засідання XIII сесії VIII скликання Обухівської міської ради від 12 серпня 2021 року в частині надання дозволу ОСОБА_1 в якому слова (Рішення не прийнято) змінити на (Рішення прийнято);
- зобов'язати Обухівського міського голову, ОСОБА_2 підписати та видати ОСОБА_1 рішення Обухівської міської ради № 377/36-13- VIII від 12.08.2021 року, резолютивна частина якого буде в наступній редакції: «Надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) що розташована за адресою: ж.м.Стожари, м.Обухів, Київської області».
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що за результатами розгляду його клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Обухівської міської ради, відповідачем було прийнято рішення, яким позивачу відмовлено у наданні відповідного дозволу у зв'язку з тим, що під час поіменного голосування рішення не набрало потрібної кількості голосів.
Позивач не погоджується з правомірність прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки воно не містить визначених ст. 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Відповідач у відзиві позов не визнав, вказав, що діяв в межах законодавства, позовні вимоги до міського голови не підлягають задоволенню, так як останній не залучений в якості співвідповідача, його повноваження передбачені ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 30.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
29.10.2021 року ОСОБА_1 звернулась із клопотанням до Обухівської міської ради із заявою про перегляд поіменного голосування ХІІІ сесії VІІІ скликання від 12.08.2021 щодо питання «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою ж.м. Стожари, м. Обухів, Київської області» та чи відповідає дане рішення п. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Листом виконавчого комітету Обухівської міської ради від 17.11.2021 за вих. №3718 позивачу було повідомлено, що заяви «про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою ж.м. Стожари, м. Обухів, Київської області» згідно протоколів сесій прийняті рішення : №130/149-4-VІІІ від 28.01.2021, №190/92-6-VІІІ від 25.02.2021, №243/95-8-VІІІ від 30.03.2021, №316/94-10-VІІІ від 27.05.2021, №342/80-11-VІІІ від 24.06.2021, №377/36-13-VІІІ від 12.08.2021, №421/53-16-VІІІ від 28.10.2021.
Крім того, заяву позивача було розглянуто на засіданні комісії по проведенні службового розслідування дій посадових осіб місцевого самоврядування. Головою комісії було запропоновано - тим заявникам, яким було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, звернутись повторно для винесення на розгляд засідання сесії. Дану пропозицію було підтримано.
Враховуючи, що відповідачем порушені права позивача які полягають у немотивованих відмовах, на думку позивача щодо надання дозволу на розробку проектної документації з землеустрою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).
Частинами третьою та четвертою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з абзацом 1 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 N 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Частиною п'ятою статті 46 цього Закону передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
VI. Оцінка суду
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17 (номер в Єдиному державному реєстру судових рішень - 72532460) та від 05.03.2019 у справі №360/2334/17 (номер в Єдиному державному реєстру судових рішень - 80269760), від 20.01.2021 у справі №360/1590/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 94264145), від 08.09.2020 у справі №812/1450/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414791).
При цьому, відповідно до положень статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №808/3187/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89792839).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як зазначено вище, підставою відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є не набрання данним рішенням потрібної кількості голосів під час поіменного голосування.
Суд зазначає, що загальне формулювання "під час поіменного голосування дане рішення не набрало потрібної кількості голосів" має бути розкрито у змісті рішення вказівкою на конкретні невідповідності прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.
Наведений висновок узгоджується із встановленими законом вимогами щодо "обґрунтованості рішення", що полягають в дослідженні суб'єктом владних повноважень усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб'єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.
Висновок узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Враховуючи вказане, суд вважає, що відповідач, приймаючи спірне рішення, не дотримався принципу належного урядування, з огляду на те, що не навів у спірному рішенні обставин, з'ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Такі недоліки у діяльності відповідача перешкоджають позивачу у реалізації права на обґрунтування своєї незгоди із усіма аргументами відповідача та ефективне і швидке оскарження рішення.
Оскільки спірне рішення є невмотивованим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення тринадцятої сесії восьмого скликання Обухівської міської ради від 12 серпня 2021 року №377/36-13-УШ.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.
Однак, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача розглянути на найближчому пленарному засіданні сесії Обухівської міської ради Київської області клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою ж.м. Стожари, м. Обухів, Київської області.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Обухівського міського голови, ОСОБА_2 щодо одноособової зміни результатів голосування депутатів Обухівської міської ради на пленарному засіданні XIII сесії VIII скликання Обухівської міської ради від 12 серпня 2021 року, зобов'язання Обухівського міського голову внести зміни до протоколу пленарного засідання XIII сесії VIII скликання Обухівської міської ради від 12 серпня 2021 року, а також зобов'язання Обухівського міського голову, ОСОБА_2 підписати та видати ОСОБА_1 рішення Обухівської міської ради №377/36-13- VIII від 12.08.2021 року, резолютивна частина якого буде в наступній редакції: «Надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) що розташована за адресою: ж.м.Стожари, м.Обухів, Київської області», суд зазначає таке.
Міська рада як колегіальний орган приймає рішення щодо надання дозволу/відмову у наданні дозволу на засіданнях сесії після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Водночас, повноваження міського голови визначені ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою міський голова: 1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; 2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; 3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету; 4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; 5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; 6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; 7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; 8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; 9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання; 10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру"; 11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання; 11 - 1 ) вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правової допомоги; 11 - 2 ) вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника установи з надання безоплатної первинної правової допомоги; 12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; 13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; 14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; 15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; 16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; 17) веде особистий прийом громадян; 18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань; 18 - 1 ) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; 19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; 20) видає розпорядження у межах своїх повноважень.
Суд зауважує, що повноваження здійснювати одноособово зміни результатів голосування депутатів та/або вносити зміни та підписувати змінені протоколи пленарних засідань у міського голови відсутні. Крім того, на підтвердження даних фактів в матеріалах справи будь-які докази відсутні, позивачем не надані та судом не встановлені, отже позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
VII. Висновок суду
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення тринадцятої сесії восьмого скликання Обухівської міської ради від 12 серпня 2021 року №377/36-13-УШ щодо відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд підлягають задоволенню; позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Обухівського міського голови, ОСОБА_2 щодо одноособової зміни результатів голосування депутатів Обухівської міської ради на пленарному засіданні XIII сесії VIII скликання Обухівської міської ради від 12 серпня 2021 року що призвело до безпідставної відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проектної документації із землеустрою не підлягають задоволенню; позовні вимоги щодо зобов'язання Обухівського міського голову, ОСОБА_2 внести зміни та підписати змінений протокол пленарного засідання XIII сесії VIII скликання Обухівської міської ради від 12 серпня 2021 року в частині надання дозволу ОСОБА_1 в якому слова (Рішення не прийнято) змінити на (Рішення прийнято) не підлягають задоволенню; позовні вимоги щодо зобов'язання Обухівського міського голову, ОСОБА_2 підписати та видати ОСОБА_1 рішення Обухівської міської ради № 377/36-13- VIII від 12.08.2021 року, резолютивна частина якого буде в наступній редакції: «Надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) що розташована за адресою: ж.м.Стожари, м.Обухів, Київської області» не підлягають задоволенню.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
VIII. Розподіл судових витрат
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи під готовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України)
Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена.
Судом встановлено, що позивачем надано докази щодо обсягу наданих послуг, однак доказів їх вартості, що сплачена, суду не надано.
Враховуючи вище викладене, суд не вбачає законних підстав для задоволення клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3632,00 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 1816,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення тринадцятої сесії восьмого скликання Обухівської міської ради від 12 серпня 2021 року №377/36-13-УШ щодо відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Зобов'язання Обухівську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні сесії Обухівської міської ради Київської області клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою ж.м. Стожари, м. Обухів, Київської області.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених Обухівській міській раді (ідентифікаційний код 35161650, місцезнаходження: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата підписання та виготовлення повного тексту рішення - 06.07.2022