01 липня 2022 року № 320/12568/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича від 25.08.2021 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №66145166.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем була отримана постанова старшого державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича від 25.08.2021 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №66145166. Однак, позивач вважає дану постанову протиправною, оскільки вона винесена безпідставно.
Ухвалою суду від 08.10.2021 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 08.10.2021 позовна заява залишена без руху із наданням позивачеві строку для усунення її недоліків.
Ухвалою суду від 08.11.2021 відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням сторін, призначено справу до розгляду.
Ухвалою суду від 17.01.2022 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 .
Відповідачем було подано до суду заперечення на позовну заяву, в яких просить відмовити скаржнику у задоволенні скарги у повному обсязі, оскільки позивач знаючи про рішення суду та порядок його виконання не забезпечив побачення стягувача з дитиною у середу 25.08.2021, у зв'язку з чим було накладено штраф у відповідності до статті 75 Закону №1404.
У призначене судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неявка у призначене судове засідання представників учасників справи, повідомлених про дату, час та місце розгляду справи у передбачений статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України спосіб, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив таке.
У провадженні Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває на виконанні виконавче провадження №661456666 з примусового виконання виконавчого листа №759/7039/19, виданого 18.06.2021 Святошинським районним судом м. Києва про зобов'язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином та онуком ОСОБА_5 та встановлено порядок участі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з ОСОБА_5 з таким графіком. Порядок участі батька ОСОБА_2 : щосереди з 17:00 год. До 19:00 год; ІІ та IV субота з 10:00 до 18:00 год; два тижні влітку; половина зимових канікул.
Порядок участі баби ОСОБА_3 та діда ОСОБА_4 : І та ІІІ субота з 10:00 год до 15:00 год; половина осінніх канікул; щороку з 01 серпня до 15 серпня.
20.08.2021 в межах виконавчого провадження старшим державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Р. Р. було направлено позивачу вимогу від 18.08.2021 бути присутнім 25.08.2021 о 17:00 для проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1 .
25.08.2021 державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн у зв'язку з невиконанням рішення суду.
Незгода позивача із вказаною постановою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі за текстом - Закон N 1404).
Згідно зі ст. 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404).
Згідно ст. 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону №1404).
За приписами ч. 1 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (пункти 1, 3 частини другої статті 18 Закону №1404).
Відповідно до п. п. 1, 10, 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Отже, виконавець зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.
При цьому, згідно з частиною 4 статті 19 Закону №1404 сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
Стаття 26 Закону №1404 визначає початок примусового виконання рішення, зокрема, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Порядок та процедура виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені статтею 63 Закону №1404.
Відповідно до частин першої та другої вказаної статті за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 16 ч. 3 ст. 16 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження серед іншого має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 64-1 Закону №1404 передбачено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 5 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція) якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з'явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.
Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.
Якщо сторона виконавчого провадження не з'явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.
Положеннями статті 75 Закону №1404 визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Отож передумовою прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу за невиконання боржником судового рішення в порядку ст. 75 Закону N 1404-VIII має бути встановлений державним виконавцем факт такого невиконання.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19.11.2020, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 07.12.2020, позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батька, баби та діда, які проживають окремо від неї - задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином та онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено порядок участі батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за наступним графіком:
-щосереди з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.;
-ІІ та IV субота з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.;
-два тижні влітку; половина зимових канікул;
Встановлено порядок участі баби ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та діда ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за наступним графіком:
-І-ІІІ субота з 10 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв.;
-половина осінніх канікул; щороку з першого серпня по п'ятнадцятого серпня.
Постановою Київського апеляційного суду від 24.05.2021 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19.11.2020 залишено без змін.
На виконання вказаного рішення суду Святошинським районним судом м. Києва 18.06.2021 видано виконавчий лист.
20.07.2021 ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження.
21.07.2021 старшим державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Р. Р. відкрито виконавче провадження №66145166.
Відповідно до вимоги виконавця від 18.08.2021 позивача було зобов'язано бути присутнім 25.08.2021 о 17:00 за адресою: АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій. Додатково попереджено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону.
Вказана вимога була направлена на адресу позивача рекомендованим листом. Згідно трекінгу з сайту Укрпошти, поштове відправлення №0813401528521 отримано позивачем 29.08.2021.
Відповідно до акту державного виконавця від 25.08.2021 виходом державного виконавця за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Авіаторів, 2-в встановлено, що у зазначені рішенням суду та державним виконавцем години ОСОБА_1 була відсутня за вказаною адресою.
У телефонній розмові з ОСОБА_1 державному виконавця стало відомо, що позивач поїхала на відпочинок з ОСОБА_5 всупереч рішенню суду та знаходиться не у м. Києві та Київській області.
У зв'язку з невиконанням рішення суду 25.08.2021 державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн.
В той же час, позивачем додано до матеріалів справи повідомлення, яке було направлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог, відповідно до якого позивач повідомила, що ОСОБА_7 з 22.08.2021 по 30.08.2021 (включно) буде знаходитися з нею у запланованій відпустці на території України. Вказане повідомлення відправлено рекомендованим повідомленням та згідно повідомлення про вручення отримано третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог 26.08.2021.
Також, на електронну адресу відповідача позивачем було направлено підтверджуючі документи про бронювання відпочинку.
Матеріали справи також містять чек від 27.08.2021 №6596 про оплату проживання та довідку від 21.09.2021, видану в готелі ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 проживали в готелі Рейкарц Карпати смт. Жденієво Мукачівського району Закарпатської області з 23.08.2021 по 27.08.2021.
Суд зауважує, що державний виконавець мав пересвідчитись у поважності причин не виконання рішення суду.
Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження". Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі N 821/1568/16.
Разом з тим, суд, проаналізувавши зміст акту, доходить висновку, що державним виконавцем не було достатньо перевірені доводи позивача в частині поважності причин не можливості забезпечити спілкування дитини з батьком.
Суд зазначає, що Конституцією України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою (частина 3 статті 51).
Стаття 12 Закону України "Про охорону дитинства" N 2402-III від 26 квітня 2001 року передбачає, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки несуть основу відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Ухвалюючи рішення в справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява N 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року N 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Olsson v. Sweden" (N 2) від 27 листопада 1992 року, серія A, N 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходи, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з боку позивача відсутній факт не виконання рішення суду без поважних причину, позаяк судом з'ясовано, та підтверджено відповідними доказами, що позивач діяла в інтересах дитини, забезпечуючи сина належним відпочинком, вимога державного виконавця була отримана несвоєчасно, також відповідача було про неможливість перебування за адресою, вказаною у вимозі виконавця, з наданням належних доказів, що не може свідчити про ухилення від виконання рішення чи про невиконання рішення суду без поважних причин, а відтак, оскаржувана постанова винесенаорганом державної виконавчої служби необґрунтовано, не у межах повноважень та не у спосіб визначений Конституцією України та Законом України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Відтак, враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання протиправними та скасування постанов, є обґрунтованими, доведеними належними, достатніми доказами, та відповідно є такими, що підлягають задоволенню.
Судом враховується, що згідно п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, перевіривши постанову державного виконавця про накладення штрафу на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку про її протиправність та наявність підстав для скасування.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз наведеного в сукупності дає підстави для висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Відповідачем відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подано та про причини не подання відзиву суд не повідомив, а тому у відповідності до приписів частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судом ці дії кваліфіковано як фактичне визнання позову.
Натомість, позивачем доведено та надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
З огляду вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн згідно з квитанцією №38390 від 24.09.2021.
Суд, керуючись частиною першою статті 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 908,00 грн понесених витрат з оплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Задовольнити позовну заяву.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустама Рахмановича від 25.08.2021 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №66145166.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) понесені документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34903037, вул. Л. Українки, 86, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.