05 липня 2022 року Справа № 280/9195/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши адміністративну справу за позовною заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.. Соборний 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - Відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 18.04.2019 № 0007491305, №0007511305,0007501305, податкову вимогу № 27349-49 від 25.06.2019, просить визнати протиправними дії відповідача з нарахування позивачеві пені в період з 23.05.2020 по 10.09.2021, а також просить зобов'язати відповідача внести зміни до інтегрованої позивача шляхом виключення з неї операцій по нарахуванню пені в період з 23.05.2020 по 10.09.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення та податкова вимога є протиправними та безпідставними, у зв'язку з чим підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що контролюючим органом було порушено порядок вручення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги. Позивач звертає увагу, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога не були йому належним чином вручені. Також, позивач зазначає проте, що визначена відповідачем сума доходу у вигляді анульованої основної суми боргу (кредиту) є необґрунтованою, тому донарахування податку на доходи фізичних осіб є хибним.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження (без виклику сторін) у справі.
Відповідач позов не визнав, 20.10.2021 подав відзив на позовну заяву (вх.. № 60306), разом із клопотання про витребування документів у ПУАТ «Фітобанк» та клопотанням про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін. У відзиві відповідач зазначив, що згідно інформації відділу Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів») встановлено, що фізична особа ОСОБА_2 у 2015 році отримала дохід у сумі 1235809,53 грн. від ПУАТ «ФІТОБАНК» (ЄДРПОУ 14351016) за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)». Проте, позивачем не надано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, не задекларовано отриманий у вигляді «додаткового блага» дохід, а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податок з отриманого доходу, що зумовило прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Також, відповідач, вказав на те, що позивачеві належним чином були направлені податкові повідомлення-рішення та податкова вимога. У зв'язку із викладеним у відзиві відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Ухвалою від 26 жовтня 20221 року суд ухвалив розгляд справи продовжити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Замінити відповідача про справі Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на правонаступника Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44118663), як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України. Витребувати у ПУАТ «Фідобанк» інформацію щодо сум прощеного боргу на користь позивача у 2015 році у сумі 1235809,53 грн. Судове засідання призначено на 11 листопада 2021 року.
Протокольною ухвалою суду від 11 листопада 2021 року засідання по справі відкладено, наступне засідання призначено на 09 грудня 2021 року. Повторно витребувано у ПУАТ «ФІДОБАНК» інформацію щодо сум прощеного боргу на користь позивача у 2015 році у сумі 1235809,53 грн.
Ухвалою суду від 09 грудня 2021 року відкладено підготовче засідання на 21.12.2021 року.
Протокольною ухвалою суду від 21.12.2021 призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання відкладено на 27.01.2022. Ухвалою суду від 21.12.2021 повторно витребувано у ПУАТ «Фідобанк» інформацію щодо сум прощеного боргу на користь позивача у 2015 році у сумі 1235809,53 грн.
05.01.2022 на адресу суду від ПАТ «ФІДОБАНК» надійшла витребувана інформація.
Протокольною ухвалою суду від 27.01.2022 підготовче засідання відкладено на 03.03.2022.
У зв'язку з введенням військового стану на території України розгляд справи перенесено на 14.06.2022.
13.06.2022 представником позивача подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 14.06.2022 закрито підготовче провадження у справі та вирішено подальший розгляд справи по суті здійснювати в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Контролюючим органом отримано інформацію з Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів») про те, що фізична особа ОСОБА_2 у 2015р. отримала дохід у сумі 1235809,53 грн. від ПУАТ «ФІТОБАНК» (ЄДРПОУ 14351016) за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)». Вид доходу - анулювання основної суми боргу за кредитним договором.
З метою підтвердження інформації, що відображена у відомостях з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, стосовно отримання ОСОБА_2 доходу у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) протягом 2015 року в сумі 1235809,53 грн., ГУ ДФС у Запорізькій області направлено лист від 02.11. 2018р. №38208/10/08-01-49-07., на адресу ПУАТ «ФІТОБАНК».
ПУАТ «ФІТОБАНК» у листі від 28.11.2018 № Ф2347/2885-ЛК (вх.. № 51509/10 від 30.11.2018) зазначив, що керуючись вимогами абз. «д» пп. 164.2.17, п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, застосував до фізичної особи ОСОБА_1 процедуру анулювання (прощення) боргу та включив основну суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного року, у якому такий борг анульовано прощено. Також ПУАТ «ФІТОБАНК» зазначив, що банк повідомив фізичну особу про обов'язок сплатити податки шляхом надання повідомлення про прощення боргу .
Головним управлінням ДФС у Запорізькій області платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 на поштову адресу, надіслано лист - запрошення до Олександрійського управління ГУ ДФС у Запорізькій області № 10424/14/08-01-49-07 від 13.10.2018. Лист було повернуто до контролюючого органу із відміткою за закінчення терміну зберігання 12.11.2018.
З метою з'ясування адреси реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ГУ ДФС у Запорізькій області направлено запит до сектору адресно-довідкової роботи УДМС України в Запорізькій області. Відповідно до інформації наданої сектором адресно-довідкової роботи УДМС України в Запорізькій області встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Головним управлінням ДФС у Запорізькій області відповідно до вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 08.01.2019 № 40, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
За результатами проведеної перевірки складено Акт №65/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 25.02.2019, яким встановлено порушення:
? пп. «д» 164.2.17 пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 ПК України;
? пп. «д» 164.2.17 пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України;
? пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп.179.1, пп.179.7 ст.179 ПК України;
Внаслідок встановлених порушень, в межах повноважень та у спосіб, передбачений податковим законодавством контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 18.04.2019 № 0007491305, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 308 038,89 грн. (з яких 246 431,11 грн. - грошове зобов'язання, 61 607,78 грн. - штрафні санкції); від 18.04.2019 року №0007511305, яким визначено грошове зобов'язання з військового збору у розмірі 23160,01 грн. (з яких 18 528,01 грн. - грошове зобов'язання,4 632 грн. - штрафні санкції); від 18.04.2019 №0007501305, яким визначено штрафні санкції з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 170,00 грн. та податкову вимогу № 27349-49 від 15.06.2019.
Податкові повідомлення-рішення були надіслані на податкову адресу позивача засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (№6900504907395). Поштове відправлення було повернуте з відміткою причини повернення «із закінченням терміну зберігання».
У зв'язку із несплатою позивачем податкових зобов'язань у межах строків встановлених Податковим кодексом України, контролюючим органом було прийнято податкову вимогу № 27349-49 від 25.06.2019.
Позивач не погодився з правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, звернувся з даним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що загальний оподаткований дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподаткованого доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Так, відповідно до пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа-нерезидент, яка отримає доходи з джерела їх походження в Україні.
Пунктом 163.1 ст. 163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;
Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з пунктом 176.1 статті 176 Податкового кодексу Країни платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. ) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що сума прощеного (анульованого) боргу є доходом особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб в порядку пункту 167.1 і пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України лише з частини суми прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту.
Також в Постановах Верховного суду від 08.06.2018 у справі №814/574/16, від 26.06.2018 у справі №802/1108/17-а, від 19.09.2018 у справі №805/4663/16-а крім іншого зазначено, що при прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Як вбачається із матеріалів справи, ПУАТ «ФІТОБАНК» у межах відповіді на запит відповідача, було надано лист від 28.11.2018 № Ф2347/2885-ЛК (вх. № 51509/10 від 30.11.2018) у якому банк зазначив, що керуючись вимогами абз. «д» пп. 164.2.17, п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, застосував до фізичної особи ОСОБА_1 процедуру анулювання (прощення) боргу та включив основну суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного року, у якому такий борг анульовано прощено. Також ПУАТ «ФІТОБАНК» зазначив, що банк повідомив фізичну особу про обов'язок сплатити податки шляхом надання повідомлення про прощення боргу . Крім того, було надано повідомлення про прощення боргу від 24 листопада 2015 року у якому зазначено, що сума прощеного боргу становить 51355,93 дол. США, що є еквівалентом у національній валюті за курсом НБУ станом на 24.11.2015 р. - 1235809,53 грн.
При цьому, відповідно до наданих ПУАТ «ФІТОБАНК» документів, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, судом встановлено, що в автоматизованій банківській системі ПУАТ «Фітобанк» міститься запис про операцію, яка здійснена 24.11.2015, по прощенню ОСОБА_1 боргу на суму 1 235 809,53 грн.
Саме зазначена сума була відображена банком у звіті 1-ДФ як дохід виплачений на користь ОСОБА_1 та взята контролюючим органом під час визначення суми грошового зобов'язання, що відповідає вимогам чинного законодавства України.
Отже, із вище зазначено слідує висновок, про те, що позичальника було повідомлено, про часткове анулювання (прощення) його боргу кредитором, при цьому на позичальника (тобто позивача) відповідно до норм Податкового кодексу України покладається обов'язок сплатити податок на доходи фізичних осіб з суми анульованого (прощеного) основного боргу та відображення суми отриманого доходу у вигляді анульованого (прощеного) основного боргу у річній податковій декларації.
Отже, позивач був належним чином повідомлений ПУАТ «ФІДОБАНК» про суму прощеного боргу, та необхідність подання податкової декларації.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що сума коштів в розмірі 1235809,53 грн. анульована за самостійним рішенням ПУАТ «ФІТОБАНК» та включена до податкового розрахунку за формою 1-ДФ є додатковим благом позивача, у зв'язку із чим у позивача був наявний обов'язок нарахувати та сплатити з такої суми податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також подати до контролюючого органу податкову декларацію.
Разом з тим, позивачем у встановлені строки зазначений обов'язок виконано не було, у зв'язку із чим контролюючим органом правомірно було визначено позивачеві грошове зобов'язання та застосовано штрафні санкції шляхом прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до пп. 49.18.6 п. 49 ст. 49 ПК України податкова декларація, крім випадків, передбачених ПК України, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним , крім випадків, передбачених розділом IV ПК України.
Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачено п. 120.1 ПК України, зокрема, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ПК України) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПК України, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
З урахуванням вимог пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України ( у редакції, що діяла на 2015 рік) загальний річний оподаткований дохід Позивача складає 1235809,53 грн. (сума, яка не включається до складу загального доходу пп. 165.1.55 ст. 165 ПК України 609 грн.). Сума загального місячного доходу, яка підлягає оподаткуванню 1235200,53 грн.
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році-12180 грн.).
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
З 01.01.2015 Законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71- VІІI, який набрав чинності з 01.01.2015, запроваджено військовий збір.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 Податкового Кодексу України (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 162.1 Податкового кодексу України платниками є фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу України, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Ставка збору становить 1,5 відсотки. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 Податкового кодексу України (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Отже, з суми отриманого доходу у вигляді додаткового блага податок на доходи фізичних осіб та військовий збір позивачем не сплачені.
Відповідно до пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно п. 123.1 ст. 123 ПКУ № 2755-VI від 02.12.2010 у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених, пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54. 3.5., 54.3.6, п. 54.3 статті 54 ПКУ, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, а визначена сума податкових зобов'язань у податкових повідомленнях-рішеннях є вірною.
Отже, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
З приводу доводів позивача про порушення порядку вручення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги суд зазначає наступне.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, те що поштова кореспонденція направлялася на адресу позивача рекомендованими листами із повідомленням про вручення, однак зазначені листи були повернуті до контролюючого органу із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п.79.2. ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до п. 42.2. ст.42 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Пункт 42.4 статті 42 ПК України наголошує: « У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення».
Вказане, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитися до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень від податкових органів. Необізнаність платника податків з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього (Постанова ВСУ від 11.02.2021 у справі № 802/549/16-а).
Стаття 45 ПКУ визначає обов'язок платника податків - фізичної особи визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визначається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що у матеріалах справи наявна відповідь сектору адресно-довідкової роботи УДМС України в Запорізькій області. Відповідно до інформації наданої сектором адресно-довідкової роботи УДМС України в Запорізькій області встановлено, що позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2
У зв'язку із зазначеними обставинами суд відхиляє доводи позивача щодо неналежного направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.
Крім того, відповідно до п.66.3.ст. 66 Податкового кодексу України у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.
Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.
У такому разі платник податків, визначений у пункті 64.2 статті 64 цього Кодексу, зобов'язаний подати контролюючому органу за новим місцезнаходженням відповідну заяву у десятиденний строк від дня реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) згідно з порядком обліку платників податків. У разі неподання такої заяви протягом 10 календарних днів платник податків або посадові особи платника податків несуть відповідальність відповідно до закону.
Окрім того,у Постанові Верховного суду від 11.02.2021 у справі № 802/549/16-а, суд дійшов висновку, що поштова кореспонденція (наказ, повідомлення) була належним чином спрямована платнику податків з повідомленням про вручення за його податковою адресою, тому з боку контролюючого органу в даному випадку не було здійснено протиправних дій, які могли порушити права платника податку.
Щодо позовної вимоги про скасування податкової вимоги.
У разі несвоєчасного звернення платником податків до контролюючого органу вищого рівня або до суду, тобто поза межами десятиденного строку, встановленого статтею 56 Податкового кодексу України, однак у рамках строку давності, передбаченого статтею 102 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання набуває статусу узгодженого та обумовлює обов'язок контролюючого сформувати податкову вимогу.
Із матеріалів справи судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачеві 19.04.2019.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (за відсутності факту оскарження такого акту індивідуальної дії) визначених в такому рішенні грошових зобов'язань у податкового органу виникає право надіслати платнику податків податкову вимогу. Стягнення коштів платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).
Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання (вручення) платникові податків податкової вимоги.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Відповідно до абзацу 2 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. Враховуючи викладене, за винятком випадків оскарження податкового повідомлення-рішення, законодавство пов'язує виникнення у фізичної особи обов'язку сплатити грошове зобов'язання із фактом особистого вручення їй чи законному представникові податкового повідомлення-рішення або надсилання його рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем проживання або останнім відомим місцезнаходженням.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Отже позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а контролюючий орган при прийняті податкової вимоги діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений діючим законодавством України. У зв'язку із цим позовні вимоги про внесення змін до інтегрованої картки не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Згідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні та допустимі докази на спростування вищенаведених у позові обставин, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.. Соборний 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.07.2022.
Суддя О.О. Артоуз