06 липня 2022 року Справа № 280/3617/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69107) про визнання дій (бездіяльності) незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати дії (бездіяльність) відповідача по ВП № 68058064 про не зняття з реєстру боржників ОСОБА_1 незаконними та зобов'язати відповідача зняти ОСОБА_1 з реєстру боржників у зв'язку із закінченням ВП № 68081288 та ВП № 68081147 і повним виконанням рішення.
Ухвалою від 15.06.2022 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено розгляд справи на 27.06.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.09.2021 постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя по адміністративній справі № 334/7029/21 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 471 МК України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. На підставі вказаного рішення суду було відкрито три виконавчі провадження № 68081288 про стягнення 1700 грн. штрафу, № 68081147 про стягнення 2,90 грн. судового збору та № 68058064 про конфіскацію (утилізацію) вилучених пігулок Запорізькою митницею. Позивачем було добровільно виконано вимоги суду по справі № 334/7029/21 та державним виконавцем винесено дві постанови про закінчення виконавчих проваджень, у звязку з фактичним їх виконанням боржником, де у п. 2 постанов вказано про припинення чинності арешту майна боржника та скасовано всі інші заходи примусового виконання рішення. 13.02.2022 позивач звернулась до відповідача із відповідною заявою про виключення її із реєстру боржників, однак отримала відповідь про неможливість задоволення її заяви, оскільки процедура утилізації пігулок Запорізькою митницею не завершена. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить позов задовольнити.
Відповідач проти задоволення позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 22.06.2022. Зокрема, зазначив, що 05.01.2022 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на виконання надійшла постанова № 334/7029/21 видана 21.12.2021 Ленінським районним судом м. Запоріжжя про: конфіскувати у ОСОБА_1 лікарський засіб "1.2.3"у кількості 12 блістерів по 10 пігулок в кожному загалом 120 пігулок. Після здійснення ряду необхідних виконавчих дій 17.01.2022 державним виконавцем відділу винесено постанову ВП № 68058064 про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та арештовано лікарський засіб "1.2.3"у кількості 12 блістерів по 10 пігулок в кожному загалом 120 пігулок, що належить ОСОБА_1
18.01.2022 державним виконавцем за вих. № 398-1-03.1 на адресу Запорізької митниці направлено доручення державного виконавця щодо розпорядження майном, яким доручено Запорізькій митниці здійснити дії відповідно до абз. 2 п. 11 Порядку розпорядження конфіскованим за постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/7140/21 від 21.12.2021 майном, а саме лікарський засіб "1.2.3" у кількості 12 блістерів по 10 пігулок в кожному загалом 120 пігулок, який був вилучений протоколом про порушення митних правил № 0116/11200/21 від 12.08.2021 та знаходиться на складі митниці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12. Також доручено про виконання даного доручення повідомити письмово державного виконавця.
Станом на 22.06.2022 до відділу повідомлень щодо виконання доручення державного виконавця щодо розпорядження майном від 18.01.2022 не надходило.
Зазначає, що Станом на теперішній час відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1,3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону.
Таким чином, на підставі зазначеного, у державного виконавця відсутня технічна можливість виключення відомостей боржника з Єдиного реєстру боржників. Просить у задоволенні позову відмовити.
27.06.2022 до суду подано клопотання, в якому представник позивача просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.
Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2021 по справі № 334/7029/21 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., конфісковано на користь держави товари: лікарський засіб "1.2.3" у кількості 12 блістерів по 10 пігулок в кожному загалом 120 пігулок та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької митниці понесені митним органом витрати в сумі 2,90 грн.
06.01.2022 постановою старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сіваковою О.О. ВП № 68058064 відкрито виконавче провадження з примусового виконання документу постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/7029/21, виданого 21.12.2021 про конфіскацію у ОСОБА_1 лікарського засобу "1.2.3" у кількості 12 блістерів по 10 пігулок в кожному загалом 120 пігулок.
Згідно із постановою про передачу матеріалів виконавчого провадження від 10.01.2022 матеріали виконавчого провадження було передано з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 68058064 щодо конфіскації майна у ОСОБА_1 на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Постановою про передачу виконавчого провадження ВП № 68058064 від 11.01.2022 на виконання постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження від 10.01.2022 виконавчий документ постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/7029/21, виданий 21.12.2021, про конфіскацію у ОСОБА_1 лікарського засобу "1.2.3" у кількості 12 блістерів по 10 пігулок в кожному загалом 120 пігулок передано до відповідача на виконання.
13.01.2022 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Частюком В.О. винесено постанову ВП № 68058064 про прийняття виконавчого провадження до виконання.
17.01.2022 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Частюком В.О. винесено постанову ВП № 68058064 про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та арештовано лікарський засіб "1.2.3" у кількості 12 блістерів по 10 пігулок в кожному загалом 120 пігулок, що належить ОСОБА_1
18.01.2022 державним виконавцем за вих. № 398-1-03.1 на адресу Запорізької митниці направлено доручення державного виконавця щодо розпорядження майном, яким доручено Запорізькій митниці здійснити дії відповідно до абз. 2 п. 11 Порядку розпорядження конфіскованим за постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/7140/21 від 21.12.2021 майном, а саме лікарський засіб "1.2.3" у кількості 12 блістерів по 10 пігулок в кожному загалом 120 пігулок, який був вилучений протоколом про порушення митних правил № 0116/11200/21 від 12.08.2021 та знаходиться на складі митниці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12. Також доручено про виконання даного доручення повідомити письмово державного виконавця.
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 26.01.2022 ВП № 68081147, у звязку з повним фактичним виконанням рішення, сплатою суми боргу, виконавчого збору та витрат у повному обсязі, виконавче провадження з примусового виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/7029/21, виданого 21.12.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Запорізької митниці заборгованості у розмірі 2,90 грн. закінчено. Пунктом 2 згаданої постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Також постановою про закінчення виконавчого провадження від 24.01.2022 ВП № 68081288, у звязку з повним фактичним виконанням рішення, сплатою суми боргу, виконавчого збору та витрат у повному обсязі, виконавче провадження з примусового виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/7029/21, виданого 21.12.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Запорізької митниці заборгованості у розмірі 1700 грн. закінчено. Пунктом 2 згаданої постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи представником позивача на адресу відповідача було подано заяву про знаття особи з реєстру боржників, у звязку із закінченням виконавчих проваджень № 68081147 та № 68081288.
Листом від 17.02.2022 № 1674-1-03.1 відповідач повідомив представника позивача про те, що 18.01.2022 державним виконавцем за вих. № 398-1-03.1 на адресу Запорізької митниці направлено доручення про здійснення дій відповідно до абз. 2 п. 11 Порядку розпорядження конфіскованим за постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/7140/21 від 21.12.2021 майном. Станом на теперішній час інформація стосовно виконання зазначеного доручення до відділу не надходила. Станом на теперішній час відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» або постанови, зазначеної ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». На підставі вищевикладеного, у державного виконавця відсутня технічна можливість виключення відомостей боржника з Єдиного реєстру боржників.
Вищезазначене слугувало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII .
За приписами статті 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За визначенням, наведеним у частині першій статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
За змістом Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5), автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу; Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Частиною п'ятою статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників визначено частиною сьомою статті 9 Закону №1404-VIII, відповідно до якої відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
В свою чергу, відповідно до пункту 6 Розділу ХІ Положення № 2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:
- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження";
- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";
- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів;
- про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
Отже, частиною сьомою статті 9 Закону України "Про виконавче провадження", а також пунктом 6 Розділу ХІ Положення № 2432/5 визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.
В той же час, частиною першою статті 2 КАС України регламентовано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, за змістом вказаної правової норми вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а саме в захисті прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку держави.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Балдеа проти Румунії, 15 лютого 2017 року, Гелле проти Фінляндії, 19 лютого 997 року) з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення суду повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Як з'ясовано з матеріалів справи, на момент розгляду справи виконавчі провадження № 68081288 та № 68081147 закінчені у звязку з повним фактичним виконанням рішення.
Поряд із цим, у ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.
Так, у частині першій вказаної статті визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
В даному випадку підстави для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виникли лише у звязку із закінченням виконавчих проваджень № 68081288 та № 68081147. В свою чергу постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 68058064 відповідачем не виносилась, доказів протилежного до суду не надано.
Тобто підстави для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, які визначено частиною сьомою статті 9 Закону №1404-VIII, не настали, а тому у відповідача дійсно не було правових підстав та механізму виключення відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників.
З наведених норм та досліджених доказів у справі випливає, що положення ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають існування таких обставин, які склались у даній справі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є не доведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69107) про визнання дій (бездіяльності) незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 06.07.2022.
Суддя А.В. Сіпака