Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 липня 2022 року Справа№200/1832/22
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов вмотивовано тим, що 03.09.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і надала всі необхідні документи. Відповідач, розглянувши зазначену заяву та надані документи, прийняв рішення від 10.09.2021 за №050650005372, яким відмовив позивачеві у призначенні пенсії, не зарахувавши до стажу позивача певні періоди роботи, оскільки неможливо прочитати печать на записі про звільнення, та був не зарахований період позивача щодо проходження нею навчання, тому що відсутнє документальне підтвердження цього періоду. Позивач вважає дії відповідача протиправними і такими, що порушують її конституційні права. Таким чином, відповідач при обчисленні стажу безпідставно не врахував його періоди роботи. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2022 відстрочено сплату судового збору ОСОБА_1 до ухвалення рішення по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2022 витребувано у відповідача відзив на позовну заяву із доказами на підтвердження викладених у відзиві обставин.
Представники сторін про відкриття провадження були повідомлені належним чином.
Відповідач відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк не надав.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на адміністративний позов у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що посвідчується довідкою від 27.03.2019 №1438-5000093324. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи наданою відділом державної реєстрації Вугледарської міської ради за №3140/07-23 від 18.11.2020, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою та належним пакетом документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про призначення пенсії за віком, згідно ст. 26 Закону України №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
10.09.2021 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 050650005372 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до зазначеного рішення: пенсійний вік - 60 років, страховий стаж - 23 роки 10 місяців 7 днів.
В зазначеному рішенні від 10.09.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, зокрема було зазначено, що до страхового стажу не враховано наступні періоди роботи:
- з 15.04.1983 по 14.11.1985, в тому що неможливо прочитати печать на записі про звільнення;
- з 03.04.1987 по 07.09.1987, так як заявниця була направлена на курси, документальне підтвердження цього періоду відсутнє.
Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень п. 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, положення Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію зокрема і за вислугу років.
Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
На підставі частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Закон № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та надав відповідні документи.
У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
Відповідач не зарахував до загального страхового стажу позивача період роботи:
- з 15.04.1983 по 14.11.1985, в Мар'їнському райпотребсоюзі, на посаді завідувача промисловим магазином Костянтинівського сільпо; звільнена за власним бажанням (записи в трудовій книжці №1, 2), тому що неможливо прочитати печать на записі про звільнення.
Відповідно до п. 1.1 ч. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з п. 2.1 ч. 2 Інструкція № 58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською, російською мовами.
Згідно з приписами ч. 2 Інструкція № 58, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 дата заповнення від 20.04.1983, вбачається, що ОСОБА_1 в період:
- з 15.04.1983 по 14.11.1985 працювала в Мар'їнському райпотребсоюзі, на посаді завідувача промисловим магазином Костянтинівського сільпо, що підтверджує трудову діяльність позивача у зазначений період.
Окрім цього, в матеріалах справи наявна довідка Мар'їнської районної спілки споживчих товариств від 16.09.2021 за №СТ-39, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно працювала завідувачем промислового магазину Костянтинівського сільпо Мар'їнського райпотребсоюзу з 15.04.1983 по 14.11.1985. У зв'язку з реорганізацією згідно постанови №1 від 02.01.2000 Мар'їнський райопотребсоюз перейменований в Мар'їнський районний союз споживчих товариств та документи зберігаються в архіві Мар'їнського РСПО за адресою: м. Мар'їнка, вул. Артема, буд.3.
Суд зауважує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне виконання роботодавцем своїх обов'язків на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду навчання, суд зазначає наступне, відповідно до наявного запису позивача у його трудовій книжці НОМЕР_2 , з якої вбачається, що у період з 03.04.1987 по 07.09.1987 позивач був направлений на навчання учбово-курсового комбінату «Укршахтобуд» за спеціальністю «машиніст електромостового крану» - номер запису 5 в трудовій книжці. В матеріалах справи є копія посвідчення № НОМЕР_3 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , в якому зазначено, що позивач проходив навчання на професійно-технічних курсах в учбово-курсовому комбінаті р/о «Укршахтобуд» за спеціальністю машиніст мостових та козлових кранів. Рішенням кваліфікаційної комісії ОСОБА_1 , була надана кваліфікація машиніст мостового крану третього розряду. Посвідчення видане від 01.09.1987 року. Даним посвідченням підтверджується проходження навчання позивача у спірний період з 03.04.1987 по 07.09.1987.
У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з'ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.
Відповідно до приписів ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого було звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії, відповідач має враховувати висновки, викладені у рішенні в даній адміністративній справі щодо наявності підтвердження страхового стажу позивача з зарахуванням визначеного судом періоду.
Статтею 58 Закону 1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає дії відповідача, які відобразились у не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача: з 15.04.1983 по 14.11.1985 та з 03.04.1987 по 07.09.1987 при розгляді її заяви щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення" протиправними, що призвели до винесення рішення про відмову у призначенні пенсії. Відповідачем не наведено належного обґрунтування правомірності прийнятого рішення, тому рішення відповідача від 10.09.2021 року № 050650005372 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є неправомірним та підлягає скасуванню.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Прийнявши неправомірне рішення, відповідач діяв поза межами статті 19 Конституції України та законів України, не визнавши право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту судом.
Відтак, після скасування судом рішення відповідач зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача від 03.09.2021 року і прийняти рішення з урахуванням правової позиції суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою суду від 03.02.2022 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по цій справі.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе покласти судові витрати на відповідача та про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 992,40 грн., відповідно до частини 3 статті 4 Закон України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010; 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010), які відобразились у не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача: з 15.04.1983 по 14.11.1985 та з 03.04.1987 по 07.09.1987 при розгляді її заяви щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що призвели до винесення рішення про відмову у призначенні пенсії.
Визнати протиправним та скасувати рішення №050650005372 від 10.09.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 03.09.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з зарахуванням до загального страхового стажу періоди роботи:
- з 15.04.1983 по 14.11.1985;
- з 03.04.1987 по 07.09.1987, відповідно до висновків суду у даній справі.
Стягнути на користь Державного бюджету України з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010; Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Соборна, буд. 3) судові витрати у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 06 липня 2022 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець