м. Вінниця
06 липня 2022 р. Справа № 120/15914/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, податковий орган, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати нарахування єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 по 01.01.2021 в розмірі 37788, 74 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 06.12.2018 №Ф-7207-17 на суму 15819,54 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 28.02.2021 №Ф-7207-17 на суму 15819,54 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 16.06.2021 №Ф-7207-17 на суму 37788,74 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказує, що ФОП ОСОБА_1 у період часу з 01.01.2017 по 26.08.2021 був зареєстрований, як фізична особа-підприємець, однак протягом періоду нарахування не проводив підприємницької діяльності і не отримував від такої діяльності доходів.
Позивач покликається на те, що з 08.07.2014 по теперішній час працює найманим працівником у КЕВ м. Вінниця, отримує заробітну плату з якої належним чином відраховуються податки і збори, в тому числі єдиний внесок, що виключає підстави для нарахування та сплати єдиного внеску.
Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 23.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено учасникам справ строк для подання заяв по суті справи.
07.06.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 як ФОП зареєстрований 14.03.2006, а з 14.03.2006 перебуває на обліку ГУ ДПС у Вінницькій області у статусі фізичної особи - підприємця. 26.08.2021 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності позивача за № НОМЕР_1 . Згідно реєстраційних даних податкового органу ФОП ОСОБА_1 у період з 14.03.2006 по 26.08.2021 перебував на загальній системі оподаткування.
Відповідач також вказав, що відповідно до даних інтегрованої картки платника податків позивачу нараховано єдиного соціального внеску: 8448 грн - 2017 рік, за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн., термін сплати до 19.04.2018, за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн, термін сплати 19.07.2018, за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн, термін сплати 19.10.2018, за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн, термін сплати 21.01.2019, за 1 квартал 2019 року - 2754, 18 грн, термін сплати 19.04.2019, за 2 квартал 2019 року - 2754, 18 грн, термін сплати 19.07.2019, за 3 квартал 2019 року - 2754, 18 грн, термін сплати 21.10.2019, за 4 квартал 2019 року - 2754, 18 грн, термін сплати 20.01.2020, за січень, лютий 2020 - 2078,12 грн, термін сплати 21.04.2020, за червень 2020 року - 1039,06 грн, термін сплати 20.07.2020, за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн, термін сплати 19.10.2020, за листопад, грудень 2020 року - 2200 грн, термін сплати 19.01.2021.
Станом на 4.01.2021 ФОП ОСОБА_1 дані нарахування несплачено, тому загальна сума боргу по ІКП 71040000 становить 37788,74 грн.
Згідно п. 3 Розділу VI Інструкції № 449 фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку з сплати єдиного внеску.
На переконання відповідача, наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату недоїмки, без проведення додаткових перевірок. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Із наведених підстав відповідач вважає, що спірні вимоги є правомірними та скасуванню не підлягають.
Крім того, на виконання вимог ухвали від 23.05.2022 представником відповідача надано сулу витребовувані докази.
20.06.2022 представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій представник вказав, що у зв'язку з виявленими технічними помилками у прохальній частині позовної заяви виникла необхідність уточнення заявлених вимог без зміни підстав позов. Зі змісту поданої заяви, просив:
- визнати протиправними дії щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 по 01.01.2021 в сумі 37 788,74 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 16.06.2021 №Ф7207-17 станом на 31.05.2021 на суму 37 788,74 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 16.06.2021 №Ф7207-17 У станом на 12.07.2021 на суму 21 969,20 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 06.12.2018 №Ф7207-17 станом на 30.11.2018 на суму 15819,574 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 06.12.2018 №Ф7207-17 У станом на 06.12.2018 на суму 15 819,54 грн.
Зважаючи на подану заяву та враховуючи, що позивачем допущено технічні помилки при складанні тексту позовної заяви, що не впливає на предмет та підстави заявленого позову, суд приймає подану заяву до розгляду.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заяви по суті справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з інформації, яка міститься в інформаційній системі АІС "Податковий блок", 14.03.2006 позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Вінницької міської ради як фізична особа-підприємець, номер державної реєстрації 21740000000014959, з 14.03.2006 взятий на облік органах ДПС, а 26.08.2021 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності платника, стан платника податків: припинено, але не знято з обліку.
Разом з тим відповідно до ІС "Податковий блок" в підсистемі платежів" в режимі "вимоги про сплату боргу ЄСВ" сформовано вимоги про сплату боргу ЄСВ:
- від 06.12.2018 №Ф-7207-17, відповідно до якої станом на 30.11.2018 у платника наявна заборгованість у розмірі 15 819,574 грн;
- від 06.12.2018 №Ф-7207-17 У, відповідно до якої станом на 28.02.2019 у платника наявна заборгованість у розмірі 15 819,54 грн;
- від 16.06.2021 №Ф-7207-17, відповідно до якої станом на 31.05.2021 у платника наявна заборгованість у розмірі на суму 37 788,74 грн;
- від 16.06.2021 №Ф-7207-17-У, відповідно до якої станом на 12.07.2021 у платника наявна заборгованість у розмірі на суму 21969,20 грн.
Не погоджуючись з вказаними вимогами та діями відповідача щодо нарахування суми заборгованості зі сплати єдиного внеску, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску з поміж інших категорій суб'єктів є: роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Посилаючись на зазначену норму, відповідач вважає, що незалежно від здійснення підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності позивач повинен сплачувати єдиний внесок у розмірі встановленому Законом.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI).
Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI).
Суд зауважує, що мета участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).
В силу вимог статті 4 Закону № 2464-VI роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.
Проте, слід врахувати різний статус цих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Так, у випадку з найманим працівником він є застрахованою особою, а роботодавець - страхувальником. У свою чергу, державна реєстрація фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності є формою самостійного забезпечення працею, а тому відповідна особа одночасно є і застрахованою особою і страхувальником.
В силу вимог Закону №2464-VI, за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.
Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як встановлено судом, оскаржені вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2018 №Ф-7207-17 У, від 06.12.2018 №Ф-7207-17, від 16.06.2021 №Ф-7207-17, від 16.06.2021 №Ф-7207-17 У сформовано за періоди 2017-2020 років.
Разом з тим у період з 2017 по 2020 роки позивач, хоча і був зареєстрованим у статусі фізичної особи - підприємця, при цьому працював за трудовим договором як найманий працівник та вважався застрахованою особою. Зокрема судом встановлено факти роботи позивача:
у період із 08.07.2014 по 04.04.2019 та з 03.06.2019 по теперішній час працював у квартирно-експлуатаційному відділі м. Вінниці, згідно з довідками КЕВ м. Вінниця від 30.07.2021 №17, №18 (а.с.60-61).
При цьому відповідачем не подано до суду доказів здійснення позивачем у період із 2017 по 2020 роки підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності.
Попри те, за вказаний період йому, як фізичній особі-підприємцю, оскаржуваними вимогами нараховано до сплати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах №440/2149/19 від 04 грудня 2019 року та №142/252/19 від 07 липня 2021 року. №320/2655/20 від 22 липня 2021 року.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу, та у зв'язку з нарахуванням та сплатою роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, суд вважає, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем.
Суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою - підприємцем не призведе до покращення його становища у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі він не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку.
Натомість покладення на позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням ЄСВ.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що дії ГУ ДПС у Вінницькій області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 по 01.01.2021 в сумі 37 788,74 грн є протиправними, а вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2021 №Ф7207-17, від 16.06.2021 №Ф7207-17 У, від 06.12.2018 №Ф7207-17, від 06.12.2018 №Ф7207-17 У підлягають скасуванню судом.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу приписів частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 908 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо нарахування ОСОБА_1 зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 01.01.2021 в сумі 37 788,74 грн.
Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, винесені Головним управлінням ДПС у Вінницькій області від 16.06.2021 №Ф7207-17, від 16.06.2021 №Ф7207-17 У, від 06.12.2018 №Ф7207-17, від 06.12.2018 №Ф7207-17 У.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн (дев'ятсот вісім грн) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.07.2022
Суддя Томчук Андрій Валерійович