06.07.22
33/812/74/22
Єдиний унікальний номер судової справи 484/3171/21
Номер провадження 33/812/74/22 Головуючий у місцевому суді: Шикеря І.А.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В.
06 липня 2022 року місто Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Ковальським Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 лютого 2022 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Вільшанка Кіровоградської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №209990, який надійшов на розгляд до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області і був складений 31 травня 2021 року, встановлено, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого останній 30 травня 2021 року о 23 год. 05 хв., в с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області, по вулиці Великій, керував транспортним засобом - автомобілем марки і моделі Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці). Відповідно до встановленого законом порядку водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, але ОСОБА_1 відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 лютого 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 лютого 2022 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.l ст.130 КУпАП, посилаючись на те, що оскаржувана постанова не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону.
В апеляційній скарзі зазначає, що вимоги нормативних актів, які регулюють порядок проходження водіїв на стан сп'яніння, поліцейськими при складенні протоколу не дотримані, оскільки працівниками поліції не пропонувалось ОСОБА_1 проведення огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинку транспортного засобу та до протоколу не додано направлення на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я.
Також зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №209990 від 31 травня 2021 року працівниками поліції не залучено свідків, що робить такий протокол недопустимим доказом.
Наданий суду відеозапис, на думку особи, яка подала апеляційну скаргу, не може вважатись належним та допустимим доказом у справі, оскільки не містить інформації щодо беззаперечної відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду. До того ж, під час розгляду справи судом першої інстанції, не було допитано лікаря, який проводив огляд водія.
У зв'язку із цим, особа, яка подала апеляційну скаргу, вважає, що є обґрунтовані підстави для висновку про недоведеність порушення ним вимог п.2.5ПДР.
Окрім того, апеляційна скарга мотивована тим, що фактично відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з 01 липня 2020 року віднесені до кримінальних проступків, а відповідна норма КУпАП, яка передбачала адміністративну відповідальність за такі діяння, втратила чинність.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисники не з'явилися. Захисник Желдаков Я.І. направив на адресу апеляційної інстанції заяву про розгляд справи у його відсутність, а також відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Додатково в заяві звернуто увагу на те, що ОСОБА_1 натепер є волонтером та керування транспортним засобом необхідне в його діяльності, а позбавлення такого права негативно вплине на його громадську діяльність та діяльність громадської організації в цілому.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Отже, з урахуванням диспозиції вищевказаної норми та відсутності у законі застережень щодо обов'язків заслуховування думки учасників справи за цими обставинами, та враховуючи, що захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, направив на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутність учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.
За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі - Порядок).
Відповідно до п.п.2,3,6,7,8 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 31 травня 2021 року, серія ДПР18 №209990, 30 травня 2021 року о 23 год. 05 хв. водій ОСОБА_1 по вулиці Великій в с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області керував транспортним засобом - автомобілем марки і моделі Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння в передбаченому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Вказані обставини підтверджуються відеозаписом працівників поліції.
Дослідивши зазначений відеозапис встановлено, що він не відображає повного перебігу подій оформлення адміністративних матеріалів. Разом з тим, з даного відеозапису чітко вбачається, що поведінка водія свідчила про небажання пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. До того ж, в медичній установі, водій ОСОБА_1 також не виявив бажання пройти медичний огляд на стан сп'яніння, внаслідок чого лікарем, який проводив огляд, був складений висновок щодо результатів медичного огляду, в якому зазначено про відмову водія ОСОБА_1 від огляду та обстеження.
Також слід зазначити, що при складанні протоколу ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо оцінки його поведінки, як відмови від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, не висловлював.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було залучено свідків під час проведення огляду, апеляційний суд до уваги не бере, і такі доводи не можуть бути підставою для скасування постанови судді з таких підстав.
Відповідно до ч.ч.2,3,4,6 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи працівником поліції застосовувались технічні засоби відеозапису під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі, інформація якого на цифровому носії (СD диску) долучена до матеріалів справи, а відтак присутність свідків відповідно до закону не вимагається.
До того ж, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від підпису в протоколі та наданні пояснень в присутності адвоката.
Отже, твердження особи, яка подала апеляційні скарги, про відсутність свідків на місці зупинки є безпідставними, оскільки за правилами ч.2 ст.266 КУпАП (у редакції чинній на час вчинення правопорушення), огляд проводиться у присутності двох свідків лише в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису. Відтак, долучений відеозапис є самостійним засобом доказування події адміністративного правопорушення.
За такого, при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків міськрайонний суд правильно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, які об'єктивно підтверджено інформацією відеозапису, що у відповідності до положень ст.251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП.
Також, як зазначалось вище, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Оскільки сам факт відмови від проходження медичного огляду в медичній установі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо невручення письмового направлення на огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я суд не приймає до уваги, оскільки вказане, не є підставою для спростування висновку міськрайонного суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 та не звільняє водія від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, якщо така вина у вчиненні правопорушення доведена у встановленому законом порядку.
Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.
Не може бути достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності і посилання на неналежність доказу відео-зйомки, наданого працівниками поліції, оскільки цей доказ підтверджує факти, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення працівниками поліції складено з порушеннями ст.256 КУпАП та порушено порядок зібрання доказів у справі, нічим не підтверджуються. Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, а протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП.
До того ж, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час зупинки та складання протоколу щодо оскарження таких дій та його результатів.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, водій ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що міськрайонний суд правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, а також що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що на теперішній час адміністративна відповідальність водіїв наземних транспортних засобів за ст.130 КУпАП відсутня і це є підставою для закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, то апеляційний суд виходить з наступного.
Під скасуванням акта про адміністративну відповідальність необхідно розуміти видання нормативного акта, яким повністю скасовується караність того діяння, за яке передбачалась адміністративна відповідальність, або встановлюється відповідальність більш м'яка, ніж адміністративна.
До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» за №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, положеннями КУпАП було передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом, в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Після набрання чинності вказаного закону, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом, в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виключено з ч.1 ст.130 КУпАП та закріплено у ст.286-1 Кримінального кодексу України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Разом з тим, Законом України від 17 червня 2020 року за №720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності 03 липня 2020 року, внесені нові зміни до Закону України за №2617-VIIІ, а саме: згідно з вимогами пункту 117 Розділу І Закону України №720-IX: у пункті 1 Розділу І Закону України №2617-VIIІ виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст.130 КУпАП виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп'яніння або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - відтак адміністративна відповідальність за ці дії відновлена з 03 липня 2020 року; у пункті 2 Розділу І Закону України №2617-VIIІ виключено підпункт 171, який доповнивши КК України ст.286-1 криміналізував відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані сп'яніння - відтак з 03 липня 2020 року відбулася декриміналізація цих дій.
Отже, п.117 Закону України №720-IХ від 17 червня 2020 року виключено, зокрема, підпункт 4 пункту 1 Закону України №2617-VIII від 22 листопада 2018 року, в якому ст.130 КУпАП викладалася в новій редакції, що свідчить про те, що після набрання чинності Законом №720-IХ від 17 червня 2020 року ст.130 КУпАП діє в попередній редакції.
За такого, апеляційний суд вважає, що підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за вказаних обставин, відсутня, так як скасування акту, що передбачає адміністративну відповідальність не мало місця, у зв'язку із вилученням посиленої юридичної відповідальності за такі дії, внаслідок чого попередня (стара) редакція ст.130 КУпАП залишилася у незмінному виді.
Частиною 1 ст.8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Тому за цими положеннями до осіб, які вчинили після 03 липня 2020 року дії під час керування транспортними засобами, що були спочатку виключені зі ст.130 КУпАП, а потім внесені зміни про їх вилучення із відповідного Закону, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення, без застосування нового закону, що посилював таку відповідальність та не має зворотної сили у часі.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Посилання на те, що ОСОБА_1 натепер здійснює волонтерську діяльність, на думку суду, не спростовує фактичних даних щодо керування ним транспортним засобом та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а відповідно не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст.33 КУпАП.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 лютого 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 лютого 2022 року - залишити без задоволення.
Постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 лютого 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Серебрякова