06.07.22
22-ц/812/347/22
Справа № 487/688/18
Провадження № 22-ц/812/347/22
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
05 липня 2022 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
при секретарі судового засідання - Лівшенку О.С.,
за участі представника стягувача - Волкожи С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції
апеляційну скаргу
Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м.Одеса)
на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2021 року, постановлене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Бобрової І.В., дата складання повного тексту 28 грудня 2021 року, за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконними дій старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м.Одеса) Ярмоленко Марії Григорівни щодо відкриття виконавчого провадження та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-
23 вересня 2021 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Колесніков В.В., про визнання незаконними дій старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м.Одеса) Ярмоленко М.Г. щодо відкриття виконавчого провадження та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що додатковою постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2020 року задоволено заяву прокуратури Миколаївської області та стягнуто з боржника ОСОБА_1 та Миколаївської міської ради 13 791 грн.33 коп. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги, у рівних частках по 6895 грн.55 коп. з кожної особи на користь прокуратури Миколаївської області.
14 травня 2021 року державним виконавцем Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г. було відкрито виконавче провадження №65422494 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 02 квітня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 та Миколаївської міської ради судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги, у рівних частках по 6895 грн.55 коп. з кожного.
Однак, боржник вважає, що державний виконавець протиправно відкрила виконавче провадження.
Так, стягувачем у цій справі є держава, в особі державного органу - прокуратури, а відтак виконавчий документ повинен бути пред'явлений до виконання за ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» протягом трьох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.384 ЦПК України постанови апеляційної суду набирають законної сили з дня її прийняття. А тому останнім днем строку пред'явлення виконавчого листа про стягнення судового збору за додатковою постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2020 року є 11 квітня 2020 року.
Проте його було пред'явлено до виконання 13 травня 2021 року, тобто пред'явлено до виконання із пропущенням тримісячного строку. За такого державний виконавець повинна була повернути зазначений виконавчий документ стягувану.
Крім того, зауважив, що виконавчий документ був виданий неналежним судом, оскільки рішення про стягнення судового збору було ухвалено апеляційним судом, а відповідно до пп.17.1 пп.17 п.1 Перехідних положень ЦПК України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів виконавчий документ видається судом, який ухвалив відповідне рішення.
А, отже, Заводський районний суд м. Миколаєва не наділений повноваженнями видавати виконавчий лист щодо судового збору, стягнутого додатковою постановою апеляційного суду.
Враховуючи зазначені порушення просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г. щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, за яким держава (державний орган) пропустила тримісячний строк пред'явлення до виконання, встановлений ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження»; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №65422494 від 14 травня 2021 року, винесену державним виконавцем Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г..
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2021 року скаргу задоволено.
Визнано дії старшого державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г. щодо відкриття виконавчого провадження ВП №65422494 неправомірними.
Скасувано постанову старшого державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г. від 14 травня 2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП №65422494.
Задовольняючи скаргу боржника, суд першої інстанції посилався на те, що стягувачем у виконавчому провадженні №65422494 є держава в особі органу Миколаївська обласна прокуратура Окружна прокуратура міста Миколаєва, а відтак виконавчий лист може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох місяців.
Зважаючи на приписи ч.1 ст.384 ЦПК України останнім днем строку пред'явлення до виконання виконавчого листа про стягнення судового збору за додатковою постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2020 року є 11 квітня 2020 року.
Між тим, під час відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не було перевірено строк пред'явлення стягувачем виконавчого листа до виконання та порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а тому постанова державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.05.2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП №65422494 підлягає скасуванню.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Інгульський відділ ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) оскаржив її в апеляційному порядку.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відділ ДВС зазначав, що при розгляді скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», 30 листопада 2021 року старшим державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №65422494 та в цілому не досліджено обставини справи, що призвели до ухвалення необґрунтованого рішення та прийнятого з неправильним застосуванням норм матеріального права. Тобто станом на 24 грудня 2021 року виконавче провадження було закінчено та скасовано всі заходи примусового виконання виконавчого листа на підставі того, що боржником було сплачено борг, суму виконавчого збору та суму витрат виконавчого провадження. На момент проведення виконавчих дій при примусовому виконані виконавчого листа ніяких обмежень та заборон щодо дій старшого державного виконавця Ярмоленко М.Г. не було, що не призвело до порушення норм чинного законодавства.
Виконавчий лист видано судом першої інстанції стягувачеві 02 квітня 2021 року. В ньому зазначено строк пред'явлення до виконання три роки.
13 травня 2021 року до відділу ДВС надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження, надано оригінал виконавчого листа виданого 02 квітня 2021 року. На підставі цієї заяви 14 травня 2021 року було відкрито виконавче провадження, копія постанови про відкриття направлено сторонам.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення та прийнятого з неправильним застосуванням норм матеріального права, апелянт просив про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволені скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Колесніков В.В. просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.
Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу погоджуючись з доводами апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування оскаржуваної ухвали та прийняття нової про відмову задоволені скарги. Зокрема вказувала, що Миколаївська місцева прокуратура №1 зверталася до Заводського районного суду м. Миколаєва 26 грудня 2019 року та 14 травня 2020 року із заявим про видачу виконавчого листа щодо виконання додаткової постанови Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2020 року, в подальшому Окружна прокуратура міста Миколаєва також зверталася до суду з такими ж заявами - 23 лютого та 22 березня 2021року. Однак виконавчий лист було видано лише 02 квітня 2021 року, тобто з порушенням строків для пред'явлення для виконання.
У суді апеляційної інстанції представник прокуратури просила задовольнити апеляційну скаргу Інгульського відділу ДВС, скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення про відмову у задоволені скарги.
Учасники справи - боржник, Інгульській відділ ДВС про дату , час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до приписів ч.8 ст.128 ЦПК України, ч.5 ст.130 ЦПК України, що в силу ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за відсутності цих осіб.
Відповідно до положень ч.1 ст. 7, ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» до системи органів прокуратури входять, зокрема, окружні прокуратури. Разом з тим, пунктами 3, 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року, визначено, що до дня початку роботи окружних прокуратур їх повноваження здійснювали місцеві прокуратури. День початку роботи окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно всіх окружних прокуратур, які публікуються у газеті «Голос України».
Наказом Генерального прокурора N 2ш від 17 лютого 2021 року днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року. Цим же наказом у зв'язку із утворенням з 15 березня 2021 року окружних прокуратур і припиненням діяльності шляхом реорганізації місцевих прокуратур внесені зміни до структури та штатних розписів обласних прокуратур, зокрема, у структурі та штатному розписі Миколаївської обласної прокуратури виключено Миколаївську місцеву прокуратуру № 1.
Таким чином, Миколаївська місцева прокуратура №1 з 15 березня 2021 року припинила свою діяльність та втратила повноваження, а згідно додатку до наказу Генерального прокурора 17 лютого 2021 року N 39 «Перелік і територіальна юрисдикція окружних прокуратур», місто Миколаїв входить до юрисдикції Окружної прокуратури міста Миколаєва (з місцем розташування у місті Миколаєві) Миколаївський район у межах: Миколаївської міської територіальної громади. Тобто функції, які виконувала Миколаївська місцева прокуратура №1, перейшли до Окружної прокуратури міста Миколаєва.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвала суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 09 лютого 2018 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Савицька М. звернулася до суду з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування пунктів рішень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку, у задоволені якого рішенням Заводським районним судом м. Миколаєва від 14 вересня 2018 року відмовлено( т.1 а.с.1-10, т.2 а.с.196-210).
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року частково задоволено позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування відповідних пунктів рішень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку.
Визнано незаконними та скасувано пункти 20, 20.2 розділу І рішення Миколаївської міської ради № 47/49 від 25 червня 2010 року про затвердження проекту землеустрою та надання безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 937 кв. м, нормативною грошовою оцінкою 378004,54 грн., за рахунок земель ТОВ «Інвест-Трейдінг-Груп-М», з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 904565 від 21 вересня 2010 року виданий ОСОБА_1 на право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:12:004:0035.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути у комунальну власність спірну земельну ділянку площею з кадастровим номером 4810136300:12:004:0035.
Стягнуто з ОСОБА_1 та Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради 10075 грн.07 коп. судового збору, в рівних частках по 5037 грн.50 коп. з кожної особи на користь прокуратури Миколаївської області (т.3 а.с.80-112).
Судове рішення набрало чинності 02 грудня 2019 року.
10 січня 2020 року Миколаївський апеляційний суд ухвалив додаткову постанову, якою стягнув з ОСОБА_1 та з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради 13791 грн.55 коп. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги, у рівних частках по 6895 грн.55 коп. з кожної особи на користь прокуратури Миколаївської області.
Зазначене вище судове рішення набрало законної сили 10 січня 2020 року.
На виконання додаткового рішення суду, Заводським районним судом м. Миколаєва 02 квітня 2021 року прокурору видано відповідний виконавчий лист.
Постановою старшого державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14 травня 2021 року відкрито виконавче провадження №65422494 з примусового виконання виконавчого листа №2/487/1136/18 (487/688/18) від 02 квітня 2021 року, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 та з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради 13791грн.55 коп. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги, у рівних частках по 6895 грн.55 грн. з кожної особи на користь прокуратури Миколаївської області( т.4 а.с.56).
Зазначена вище постанова направлена сторонам виконавчого провадження для відома та виконання 14 травня 2021 року за вих. №38114 ( т.4 а.с.55).
30 листопада 2021 року старшим державним виконавцем Ярмоленко М.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом ( т.4 а.с.80).
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
За статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 55 Конституції України зазначає, що «кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань». Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 8 Конституції).За частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно із п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
За змістом ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» під строками у виконавчому провадженні розуміються періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Крім того, строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
Відповідно до положень ч.ч.1 та 2 ст.12 Закону України«Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідно з ч.1 ст.384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Отже, останнім днем строку пред'явлення до виконання виконавчого листа про стягнення судового збору за додатковою постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2020 року є 11 квітня 2020 року.
Пунктом 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено,що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
З наявної у матеріалах справи копії виконавчого листа № 487/688/18, виданого 02 квітня 2021 року, вбачається, що додаткове рішення Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2020 року набрало законної сили 10 січня 2020 року, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - три місяці, тобто до 10 квітня 2020 року .
Враховуючи, що з позовом до суду у справі № 487/688/18 звернувся прокурор в інтересах держави, а відтак у цій справі він є стягувачем. Зважаючи на обставини справи є всі підстави вважати, що стягувачем порушено тримісячний строк пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Беручи до уваги, що стягувач не порушував у судовому порядку питання про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, а державний виконавець під час відкриття виконавчого провадження не перевірив строк пред'явлення стягувачем виконавчого листа до виконання та допустив порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії головного державного виконавця Інгульського відділу ДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ярмоленко М.Г. з прийняття постанови від 14 травня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 65422494 з примусового виконання виконавчого листа № 487/688/18, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 02 квітня 2021 року, є неправомірними та зобов'язав головного державного виконавця скасувати дану постанову, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження була ухвалена поза строком пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як вже зазначалося старшим державним виконавцем Інгульського відділу ДВС Ярмоленко М.Г. від 30 листопада 2021 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Виконання судового рішення підтверджується копіями квитанцій про сплату коштів ( т.4 а.с.80, 125-129).
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
А тому, закінчення виконавчого провадження про стягнення коштів, яке було здійснено за виконавчим листом, який пред'явлено до виконання із пропуском передбаченого діючим законодавством строку, не є підставою для відмови у задоволені скарги.
За такого, доводи апеляційної скарги проте, що суд першої інстанції не врахував закінчення виконавчого провадження на час постановлення оскаржуваної ухвали, колегія суддів відхиляє.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 367,368,374,375, 381,382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Одеса) залишити без задоволення, ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2021 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 06 липня 2022 року.