Справа № 127/9891/22
Провадження № 33/801/485/2022
Категорія: 143
Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.
Доповідач: Якименко М. М.
05 липня 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Якименко М.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2022 року,
Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів на строк один рік та стягнуто судовий збір в розмірі 496,20 гривень на користь держави.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП. Вважає, що суд допустив порушення норм процесуального права, не повно з'ясував усі обставини справи, не дав належної оцінки доказам.
04.07.2022 на адресу суду ОСОБА_1 подав заяву про зміну вимог апеляційної скарги, в якій просив апеляційну скаргу задовольнити, змінити постанову суду першої інстанції та застосувати до нього стягнення у виді штрафу. Заяву мотивував тим, що з 10.06.2022 офіційно працевлаштувався на посаді завідувач господарства, робота пов'язана з необхідністю керування транспортним засобом, має на утриманні малолітню дитину, вину визнає, а тому просить застосувати до нього штраф, без позбавлення права керування транспортним засобом.
При цьому скаржник надав докази, а саме: довідку про підтвердження місця роботи, довідку про заробітну плату, копію свідоцтва про шлюб та копію свідоцтва про народження дитини.
В судовому засіданні в суді апеляційній інстанції ОСОБА_1 повідомив, що надати дані докази до суду першої інстанції, не було можливості, оскільки юридично не обізнаний щодо процедури подавання доказів під час розгляду справи. Додав, що висновки суду про те, що він е визнавав вину, є помилковими. Його вина підтверджується матеріалами справи. Він не визнавав лише той факт, що він не переконавшись, що завдав шкоди потерпілій, свідомо залишив місце пригоди. Вину визнав, щиро розкаюється, в суді першої інстанції не міг заперечити своєї вини, оскільки фактично залишив місце ДТП, що підтверджується матеріалами справи. Погоджується відшкодувати шкоду, але батьки потерпілої на контакт не йдуть. Розмір шкоди, на якій вони наполягали, є великим, але він погоджується відшкодувати шкоду після її обговорення в двосторонньому порядку.
Докази, надані правопорушником, в силу ст. 294 КУпАП приймаються апеляційним судом.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суддя вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно п. 2.10(а,в,г,ґ) Правил дорожнього руху передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди.
Адміністративна відповідальності настає в разі залишення місця дорожньо-транспортної пригоди її учасниками.
Суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення передбачає прямий умисел.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 017995 від 11.05.2022 зі змісту якого слідує, що водій ОСОБА_1 у м. Вінниці, по вул. К. Коріатовичів, керуючи транспортним засобом Daewoo, д.н.з. НОМЕР_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , після чого залишив місце ДТП, до якого був причетний, чим порушив вимоги п. 2.10(а,в,г,ґ) ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.
Вирішуючи питання щодо наявності вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення , суд першої інстанції правильно виходив із того, що його вина доведена та підтверджуються наявними у даній справі доказами і які не заперечуються самим правопорушником.
Однак, розглядаючи адміністративну справу, суд першої інстанції, не з'ясував, чи є обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Станом на вчинення ДТП санкція ст. 122-4 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Одним із видів покарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його розмір.
У рішенні по справі «Озтюрк проти Туреччини»(Ozturk v Turkey) від 28.09.1999 року Європейським судом з прав людини штраф у розмірі 60 DM, був оцінений як покарання, з огляду на цілі його застосування.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
На переконання Вінницького апеляційного суду суд першої інстанції при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення не врахував те, що правопорушник раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, свою вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, має на утриманні неповнолітню дитину, що є пом'якшувальною обставиною і має бути прийнята до уваги.
Крім того позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік негативно вплине на спосіб життя ОСОБА_1 , оскільки автомобіль ним використовується, у зв'язку з характером роботи, яка є єдиним джерелом доходу.
Враховуючи вищезазначене суд вважає можливим змінити накладене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що відповідатиме меті адміністративного стягнення, буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2022 року в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік змінити, застосувавши стосовно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400,00 гривень на користь держави.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Якименко