КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/2778/21
Провадження № 2/488/361/22
Іменем України
06.07.2022 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва
у складі: головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.,
при секретарі судового засідання - Кралі В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,-
29.07.2021 року позивач звернулась до Корабельного районного суду міста Миколаєва із позовною заявою, в якій просила розірвати шлюб між нею та відповідачем по справі ОСОБА_2 , зареєстрований 14.03.2013 року Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 84 та стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх його видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подання позову до суду і до повноліття дитини.
Заявою, яка надійшла на електронну адресу Корабельного районного суду м. Миколаєва 01.07.2022 року позивач уточнила позовні вимоги в частині розміру аліментів та просила суд визначити їх у розмірі двох прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
В обґрунтування позову позивач вказала, що шлюбні відносини із відповідачем припинені, в зв'язку з тим, що подружжя має різні погляди на життя, тому відновлення подружніх відносин, збереження сім'ї неможливо у зв'язку із втратою почуття кохання та взаєморозуміння один до одного.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає та знаходиться на повному утриманні позивача. Відповідач ухиляється від утримання дитини, матеріальної допомоги добровільно не надає. Разом із цим він має можливість надавати аліменти у зазначеному в позові розмірі.
Позивач стверджує, що спору щодо місця проживання та виховання неповнолітньої доньки не має, спір щодо спільно нажитого майна на теперішній час відсутній. Дитина залишається проживати разом із матір'ю, позивачем по справі.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Позивач направив на електронну адресу суду заяву про слухання справи в її відсутність, позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримує в повному обсязі.
Відповідач направив на електронну адресу суду заяву про слухання справи в його відсутність, позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнав в повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що сторони по справі перебувають в шлюбі, зареєстрованому 14.03.2013 року Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 84.
Шлюбні відносини із відповідачем припинені, в зв'язку з тим, що подружжя має різні погляди на життя, тому відновлення подружніх відносин, збереження сім'ї неможливо у зв'язку із втратою почуття кохання та взаєморозуміння один до одного, у зв'язку з чим сторони припинили подружні відносини остаточно.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає та знаходиться на повному утриманні позивача. Відповідач ухиляється від утримання дитини, матеріальної допомоги добровільно не надає. Разом із цим він має можливість надавати аліменти у зазначеному в позові розмірі.
Спору щодо утримання, місця проживання та виховання дитини не має, спір щодо спільно нажитого майна відсутній.
Принцип добровільності шлюбу закріплений у ст. 51 Конституції України, у відповідності до якого шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Згідно з вимогами ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, при цьому, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються
При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу, встановлено, що подальше спільне життя сторін та збереження шлюбу буде суперечити інтересам чоловіка та дружини, що виключає відновлення колишніх сімейних відносин та збереження шлюбу.
Крім того, згідно з ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивач виявила своє бажання залишити шлюбне прізвище.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення аліментів, то судом встановлено, що малолітня дитина на теперішній час проживає з позивачем і знаходиться на її утриманні, тому позивач правомірно звернулася до суду з вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини з відповідача на її користь.
Оскільки дитина сторін проживає разом з матір'ю, а відповідач є її батьком та на нього покладено однаковий з позивачем обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов'язку не досягнуто.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною другою статті 141 СК України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу).
Згідно з частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Згідно з частиною другою та третьою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України).
Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позов обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.
У відповідності до положень статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп., в зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судових витрат при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів, та 908 грн. судового збору на користь позивача за подання заяви про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 206, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14.03.2013 року Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 84.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини, доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 29.07.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 908 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.
На підставі п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Копію рішення направити до Корабельного районного у м. Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення суду в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 )
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 )
Суддя Я.А. Чернявська