Справа № 909/413/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04.07.2022 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П. А., розглянувши матеріали позовної заяви № 7698/22 від 15.06.2022 ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи
до Господарського суду Івано-Франківської області в підсистемі «Електронний суд» повторно надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку, передбаченому Книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2022 суд постановив заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 залишив без руху, встановив ОСОБА_1 строк у десять днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а саме:
- надати суду декларації про майновий стан боржника за 2019-2021 роки, за формою, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 р. № 2627/5 (із змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 15.09.2020 р. № 3186/5)
- надати суду докази авансування на депозитний рахунок Господарського суду Івано-Франківської області винагороди арбітражного керуючого у встановленому законом розмірі (необхідно доплатити 24725,25 грн.)
27.06.2022 від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність. До заяви долучено декларації про майновий стан боржника за 2019-2021 роки.
Дослідивши подані заявником пояснення, суд дійшов висновку про повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 без розгляду з огляду на наступне.
Частиною третьою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено перелік документів, що додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
До заяви ОСОБА_1 не додано доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 37215 грн. 00 коп.
Натомість, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано: заяву арбітражного керуючого ОСОБА_2 про згоду на участь у даній справі; договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 08.06.2022 р., укладений між арбітражним керуючим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , квитанцію від 08.09.2021, квитанцію від 06.12.2021, квитанцію від 05.10.20221, квитанцію від 05.11.2021, квитанцію від 05.01.2022, квитанцію від 07.06.2022 про авансування на депозитний рахунок Господарського суду Івано-Франківської області винагороди арбітражному керуючому за договором у розмірі 12489,75 грн.
В ухвалі суду від 08.12.2021 р. зазначено про те, що судом не приймається договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 08.06.2022 р., укладений між арбітражним керуючим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як належний доказ врегулювання між заявником та арбітражним керуючим питання щодо оплати винагороди керуючого реструктуризацією, яка підлягає авансуванню заявником та дійшов висновку, що заявнику необхідно здійснити доплату авансування винагороди арбітражному керуючому за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією за три місяці у розмірі 24725,25 грн.
Слід зазначити, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано доказів можливості заявника сплачувати щомісячні платежі, передбачені укладеним з арбітражним керуючим договором про розстрочення оплати послуг, оскільки у вказаній заяві та в доданому до неї проекті плану реструктуризації боргів зазначено, що загальні витрати боржника в місяць перевищують місячні доходи боржника. ( -173,12грн.)
Інститут авансування винагороди арбітражному керуючому є гарантією права учасника справи про банкрутство (керуючого реструкторизацією) на отримання ним грошової винагороди за виконання наданих йому повноважень. Обов'язок здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому є безумовним, положеннями Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено жодних підстав для звільнення від здійснення такого авансування при звернені до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність.
У п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/726/20 від 19.11.2020р., на який посилається заявник як на підставу можливості альтернативного врегулювання питання авансування, зазначено наступне: "37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи."
Тобто, допускається можливість мирного врегулювання між боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак ставиться така можливість у залежність від наявності у боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначає, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.
Враховуючи викладене, суд встановлює наявність у боржника майна, яке може бути реалізовано у справі, та за рахунок якого можливо (з відстроченням) оплатити грошову винагороду керуючому реструктуризацією за три перших місяці.
Крім того, інші додані до заяви документи, мають свідчити про реальну можливість переходу до реалізації майна у справі в процесі погашення боргів або виконання плану реструктуризації боргів.
Ч.7 ст.123 Кодексу України з процедур банкрутства визначені умови закриття провадження у справі і етап реалізації майна Боржника у справі не відбувається у той час, коли заборгованість по основній грошовій винагороді керуючого реструктуризацією існує.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не доведено спроможності мирного врегулювання питання оплати послуг арбітражного керуючого шляхом укладення відповідного договору, у боржника відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно, яке могло б бути реалізоване у справі про неплатоспроможність, про що боржником особисто зазначено у заяві про відкриття провадження у справі та підтверджено відповідними довідками.
Наявність на розгляді суду заяви про неплатоспроможність ОСОБА_1 є додатковим непрямим доказом неможливості врегулювання боржником своїх фінансових боргових зобов'язань самостійно.
Право вимоги основної винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі. Відшкодування витрат арбітражного керуючого, відповідно до ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства здійснюється при завершенні відповідної судової процедури (процедури реструктуризації боргів боржника) та здійснюється за умови схвалення зборами кредиторів боржника відповідного звіту арбітражного керуючого.
Тому, право вимоги сплати основної винагороди арбітражного керуючого за виконання покладених на нього повноважень є беззастережним, здійснюється за рахунок коштів авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У випадку закінчення авансованих коштів основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Крім того, ч. 5 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Щодо обов'язку подання декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2019-2021 роки, привівши їх у відповідність до наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 з зазначеннями відомостей про членів сім'ї;- доказів звернення заявника до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна йому була для заповнення розділу ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Згідно з ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Крім того, відповідно до п.9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Як убачається із доданих до заяви декларації про майновий стан боржника за 2019-2021роки, заявником у відповідних рядках декларацій відмічено ""Член сім'ї не надав інформацію".
Водночас, до заяви не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була йому для заповнення розділу ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Так, у справі № 910/6639/20, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів та належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
На переконання суду, коло членів сім'ї боржника в частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв'язку із встановленням його обов'язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6639/20 також зазначила, що включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
Отже, встановлені судом обставини під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та неусунення заявником недоліків вказаної заяви, які були встановлені Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2022, унеможливлюють прийняття її до розгляду, а тому вказана заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику - ОСОБА_1 , про що судом постановляється відповідна ухвала.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 6 ст. 12, ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність та додані до неї документи повернути без розгляду.
Повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до Господарського суду у встановленому порядку.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.
Суддя Шкіндер П.А.