вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" липня 2022 р. Справа № 911/496/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - ОСОБА_1, Олексієнко О.О.
відповідача - не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2021 (повне рішення складено 03.12.2021)
у справі №911/496/21 (суддя - Ейвазова А.Р.)
за позовом ОСОБА_1
до Підприємства споживчої кооперації "Рубін"
про визнання статуту в новій редакції недійсним.
У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Підприємства споживчої кооперації "Рубін" про визнання недійсним статуту у редакції, затвердженій рішенням позачергових зборів засновників від 30.07.2020, оформленим протокол №30/07/2020.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вона є учасником Підприємства споживчої кооперації "Рубін", а статут підприємства у відповідній редакції порушує її права та не відповідає чинному законодавству, а саме нормам Закону України "Про кооперацію", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.02.2021 відкрито провадження у справі №911/496/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
16.04.2021 ОСОБА_1 подано заяву про зміну підстав позову, якою фактично доповнено підстави позову посиланням на те, що спірний статут не відповідає Програмі подальшого реформування споживчої кооперації України, затвердженій постановою ХХІ (позачергового) з'їзду споживчої кооперації України від 04.10.2012, ст. 8 Закону України "Про споживчу кооперацію" та ч. 5 ст. 62 Господарського кодексу України.
Ухвалою від 16.04.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, судом, зокрема, прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову.
Також ухвалою від 16.04.2021 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/2675/20 за позовом ОСОБА_1 до Підприємства споживчої кооперації "Рубін" про визнання недійсними рішень позачергових зборів засновників, оформлених протоколом позачергових зборів засновників №30/07/2020 від 30.07.2020, та визнання недійсними рішень загальних зборів засновників підприємства, оформлених протоколом від 14.08.2020.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.08.2021 провадження у даній справі поновлено та призначено підготовче засідання.
03.09.2021 від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, у якій ОСОБА_1 в якості підстав заявленого позову вказує, що п. п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3, 4, 5.1, 6.1, 6.1.2, 6.1.4, 7.1, 8.1, 8.2, 8.3, 16.3, 16.4 та 16.5 спірного статуту суперечать ч. 5 ст. 62, ст. ст. 99, 100 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 3, ст. ст. 4, 8, 12, 13, 15, 19, 20, 21 та 26 Закону України "Про кооперацію".
15.09.2021 судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, якою, зокрема, прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову.
Рішенням Господарського суду Київської області від 24.11.2021 у справі №911/496/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального права.
Зокрема, скаржник вказує на те, що місцевим господарським судом проігноровано в межах розгляду справи обставини щодо застосування до діяльності Підприємства споживчої кооперації "Рубін" вимог Законів України "Про кооперацію" та "Про споживчу кооперацію", які встановлено в межах розгляду справ №№911/2841/19 та 911/2675/20 за участю тих же осіб.
Також, на переконання позивача, суд першої інстанції внаслідок ігнорування наведених вище обставин не зазначив в оскаржуваному рішенні, яким правовим нормам має відповідати статут Підприємства споживчої кооперації "Рубін".
Окрім цього, у поданій апеляційній скарзі позивач акцентує увагу на невідповідності окремих положень статуту нормам законодавства, яким він має відповідати, фактично, заявляючи доводи, аналогічні до аргументів, викладених у поданій позовній заяві.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 апеляційну скаргу у справі №911/496/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №911/496/21, призначено її до розгляду на 01.02.2022, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
До суду 13.01.2022 ОСОБА_1 подано заяву про відвід головуючого судді Шапрана В.В. у розгляді справи №911/496/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2022 заявлений відвід визнано необґрунтованим та передано матеріали справи №911/496/21 для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України з метою розгляду заяви про відвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 заяву ОСОБА_1 про відвід передано на розгляд колегії суддів у складі: Разіна Т.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Шапрана В.В. у справі №911/496/21.
До суду 28.01.2022 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому Підприємство споживчої кооперації "Рубін" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
У призначеному засіданні суду 01.02.2022 розпочато розгляд апеляційної скарги та оголошено перерву до 22.02.2022.
У судовому засіданні 22.02.2022 судом відхилено клопотання сторін про долучення до матеріалів справи нових доказів, про що зазначено у протоколі, продовжено розгляд апеляційної скарги та оголошено перерву до 22.03.2022.
У зв'язку з введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, з урахуванням наказу голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану", судове засідання, призначене на 22.03.2022, не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 справу №911/496/21 призначено до розгляду на 24.05.2022.
До суду 18.05.2022 позивачем подано додаткові пояснення до апеляційної скарги.
На електронну поштову адресу суду 19.05.2022 Підприємством споживчої кооперації "Рубін" подано клопотання про відкладення розгляду справи або оголошення перерви у судовому засіданні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.07.2022.
До суду 04.07.2022 позивачем подано додаткові пояснення до апеляційної скарги.
Також на електронну поштову адресу суду 04.07.2022 від представника відповідача Беніцької В.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У призначене засідання суду 05.07.2022 з'явився позивач та його представник, натомість, представники відповідача не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Судом поставлено на обговорення подане клопотання про відкладення розгляду справи. Позивач та його представник заперечили щодо відкладення розгляду справи.
Судом ухвалено відмовити у задоволенні клопотання представника Підприємства споживчої кооперації "Рубін" про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
У клопотанні про відкладення зазначено, що представник Підприємства споживчої кооперації "Рубін" Беніцька В.І. не може взяти участь у призначеному засіданні суду, оскільки перебуватиме в іншому судовому засіданні у Шевченківському районному суді м. Львова у справі №466/2069/22.
Проте, колегія суддів зазначає, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 вже було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Таким чином, подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду апеляційної скарги.
При цьому, юридична особа не обмежена у праві представництва в суді та у разі неможливості взяти участь у судовому засіданні одним чи декількома представниками має право направити у судове засідання іншу уповноважену особу, зокрема, безпосереднього керівника або особу, повноваження якої визначені статутом.
Окрім цього, суд вказує на те, що представник відповідача був присутній у судових засіданнях 01.02.2022 та 22.02.2022 і надав свої пояснення з приводу апеляційної скарги. Також 28.01.2022 Підприємством споживчої кооперації "Рубін" подано до суду відзив на апеляційну скаргу.
З огляду на усе вищезазначене, апеляційний суд не може визнати поважними причини неявки у судове засідання представника відповідача, викладені у клопотанні.
Після розгляду клопотання відповідача судом продовжено розгляд апеляційної скарги та заслухано додаткові пояснення позивача і його представника.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та представників сторін у судових засіданнях 01.02.2022, 22.02.2022 та 05.07.2022, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу №1 від 03.06.2008 зборів засновників вирішено створити Підприємство споживчої кооперації "Рубін".
12.08.2008 зареєстровано статут Підприємства споживчої кооперації "Рубін", затверджений на вищевказаних зборах.
25.07.2020 позивачем отримано повідомлення директора відповідача про проведення 30.07.2020 загальних зборів Підприємства споживчої кооперації "Рубін" із наступним порядком денним:
- про обрання голови та секретаря загальних зборів;
- про зміну інформації про засновника ОСОБА_3 ;
- про зміну інформації про засновника ОСОБА_4 ;
- про виключення зі складу засновників ОСОБА_5 та передачу її частки засновнику ОСОБА_1 ;
- про виключення зі складу засновників ОСОБА_6 та передачу її частки засновнику ОСОБА_1 ;
- про виключення зі складу засновників ОСОБА_7 та передачу її частки засновникам ОСОБА_4 і ОСОБА_8 ;
- про затвердження нового перерозподілу часток засновників Підприємства споживчої кооперації "Рубін";
- про внесення змін та доповнень до статуту Підприємства споживчої кооперації "Рубін" та прийняття його у новій редакції;
- про обрання ревізора зі складу засновників Підприємства споживчої кооперації "Рубін";
- про використання основних засобів Підприємства споживчої кооперації "Рубін" та здачу їх в оренду, затвердження штатного розпису;
- про затвердження переліку відомостей Підприємства споживчої кооперації "Рубін", що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію;
- про внесення змін у Єдиний державний реєстр та проведення державної реєстрації нової редакції статуту.
Рішеннями позачергових зборів засновників відповідача, оформлених протоколом №30/07/2020 від 30.07.2020, було позитивно розглянуто всі питання порядку денного, зокрема, щодо затвердження нової редакції статуту, дійсність якої є предметом розгляду у даній справі.
При цьому, дійсність рішень відповідних загальних зборів є самостійним об'єктом оспорення за позовом ОСОБА_1 до Підприємства споживчої кооперації "Рубін" у справі №911/2675/20. Відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, у вказаній справі у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним рішень позачергових зборів засновників Підприємства споживчої кооперації "Рубін" від 30.07.2020 відмовлено. Як вказано у відповідному рішенні, дійсність нової редакції статуту, який затверджено рішенням таких зборів засновників, не була предметом розгляду у відповідній справі з урахуванням подання самостійного позову щодо визнання недійсним такої редакції статуту у справі №911/496/21.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Відтак, факти, встановлені у рішенні Господарського суду Київської області від 28.04.2021 у справі №911/2675/20, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, щодо відсутності підстав для визнання недійсними рішень позачергових зборів засновників Підприємства споживчої кооперації "Рубін" від 30.07.2020 є преюдиціальними для розгляду справи №911/496/21, а тому не доказуються при її розгляді і мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.
Зокрема, в межах розгляду спору у справі №911/2675/20 встановлено, що ОСОБА_1 30.07.2020 прибула до місця проведення зборів з метою участі у їх проведенні разом з адвокатом. Їй було надано для підписання реєстраційний список засновників підприємства, у якому вона поставила свій підпис напроти прізвищ ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , як власник їх часток, не поставивши власного підпису напроти свого прізвища. Такі дії позивач обґрунтовувала тим, що учасники Підприємства споживчої кооперації "Рубін" ОСОБА_5 та ОСОБА_9 ще у 2019 році відступили свої права щодо своїх часток на її користь, а тому вони не мають права бути зазначеними у якості членів підприємства. Натомість, позивачу було надано новий примірник реєстраційного списку та зазначено про необхідність проставляння свого підпису напроти власного прізвища. Однак, ОСОБА_1 відмовилася від подальшої реєстрації участі у зборах та покинула приміщення Підприємства споживчої кооперації "Рубін", у зв'язку з чим участі у роботі зборів не приймала.
Разом з цим, ОСОБА_1 вважає, що нова редакція статуту, затверджена рішенням позачергових зборів засновників від 30.07.2020, не відповідає вимогам закону.
На переконання позивача, статут підприємства у відповідній редакції порушує її права та не відповідає чинному законодавству, а саме нормам Закону України "Про кооперацію", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Так, позивач наголошує на тому, що п. п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3, 4, 5.1, 6.1, 6.1.2, 6.1.4, 7.1, 8.1, 8.2, 8.3, 16.3, 16.4 та 16.5 спірного статуту суперечать ч. 5 ст. 62, ст. ст. 99, 100 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 3, ст. ст. 4, 8, 12, 13, 15, 19, 20, 21 та 26 Закону України "Про кооперацію".
Разом з цим, у поданій позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати недійсним статут, як цілісний документ, не наводячи при цьому обставин з приводу невідповідності усього статуту, тобто кожного пункту, вимогам закону.
Заперечуючи проти позову, Підприємство споживчої кооперації "Рубін" посилається на те, що позивача повідомлено про можливість ознайомлення із проектом статуту, копію якого їй вручено особисто 27.07.2020. У зв'язку з добровільною відмовою від участі у зборах 30.07.2020 нова редакція статуту не порушує права та законні інтереси позивача та відповідає вимогам законодавства.
На переконання відповідача, статут підприємства відповідає волі засновників та чинному законодавству, а положення спірної редакції статуту в більшій своїй частині відповідають положенням статуту в редакції 03.06.2008, який ОСОБА_1 не оспорювала.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на помилковість тверджень позивача про невідповідність окремих положень статуту нормам Закону України "Про кооперацію", Закону України "Про споживчу кооперацію", Господарського кодексу України та актам Укоопспілки.
На переконання місцевого господарського суду, така юридична особа як кооператив (виробничий, споживчий/споживче товариство, обслуговуючий), утворюється шляхом добровільного об'єднання осіб, переважно для задоволення потреб своїх членів, за виключенням виробничого, який утворюється для спільної діяльності таких членів - виробничої чи господарської. При цьому, для виробничого кооперативу обов'язковою є трудова участь члена кооперативу. Поряд з цим, як убачається зі статуту Підприємства споживчої кооперації "Рубін", така особа створена юридичною та фізичними особами шляхом об'єднання їх майна, яке попередньо виділяється в натурі, отже, до створення відповідного підприємства повинно мати статус майна саме відповідних засновників. Таке майно, передане засновниками, як вбачається з п. 2 статуту, з моменту його створення стало власністю підприємства. Як визначено п. 4 статуту, для забезпечення статутної діяльності підприємства його засновники у порядку, передбаченому статутом, формують статутний капітал, розмір якого формується за рахунок паїв (часток), що належать членам (пайовикам) в майні Фастівського районного споживчого товариства та виділяються в натурі для створення підприємства споживчої кооперації. При цьому, п. 4.4 статуту відповідача визначено, що засновники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі підприємства, що не відповідає ст. 3 Закону України "Про кооперацію". Метою створення, завданням та предметом діяльності відповідача, про що вказано у п. 2 статуту, є задоволення потреб у товарах, роботах, послугах членів споживчої кооперації, інших громадян, підприємств, організацій на основі ефективного використання у процесі господарської діяльності фінансових, матеріальних, трудових ресурсів, одержання прибутку для наступного розподілення між засновниками підприємства. Отже, фактично, станом на момент створення відповідача та затвердження статуту така юридична особа, з урахуванням порядку та способу її створення, порядку формування статутного капіталу, мети діяльності, компетенції органів, зобов'язань та прав засновників тощо не є кооперативною організацією (кооперативом, виробничим кооперативом, обслуговуючим кооперативом, споживчим кооперативом).
Тому, місцевий господарський суд вказав на те, що оскільки Підприємство споживчої кооперації "Рубін" не є кооперативною організацією, перелічені позивачем положення статуту не повинні відповідати вимогам Закону України "Про кооперацію" та Закону України "Про споживчу кооперацію". Наведене і стало підставою для відмови у задоволенні заявленого позову.
Проте, апеляційний суд вважає необґрунтованими та передчасними наведені висновки місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені Законом України "Про кооперацію".
Кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об'єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об'єднання. Цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу (ст. 2 Закону України "Про кооперацію").
За змістом ст. 4 Закону України "Про кооперацію" кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про кооперацію" у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов'язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.
Згідно зі ст. 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.
Відповідно до ст. 8 закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
В силу приписів ч. 1 ст. 57 Господарського кодексу України (далі - ГК України) установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим кодексом або іншим законом.
Колегія суддів вказує на те, що між сторонами у даній справі вже розглянуто два спори та ухвалено відповідні рішення по суті позовних вимог.
Так, ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Підприємства споживчої кооперації "Рубін" про визнання недійсними рішень позачергових зборів засновників, оформлених протоколом від 04.11.2019. За результатами розгляду спору рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2020 у справі №911/2841/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020, у задоволенні позову відмовлено.
При цьому, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що як убачається зі змісту п. 1.2 статуту Підприємства споживчої кооперації "Рубін" підприємство є юридичною особою, керується у своїй діяльності Господарським та Цивільним кодексами України, Законами України "Про кооперацію", "Про споживчу кооперацію", іншими законодавчими актами України, рішеннями загальних зборів членів Фастівського РайСТ, зборів засновників підприємства та цим статутом.
Суди під час розгляду заявленого позову керувалися положеннями Закону України "Про кооперацію".
Окрім цього, як вже було зазначено, ОСОБА_1 зверталася з позовом до Підприємства споживчої кооперації "Рубін" про визнання недійсними рішень позачергових зборів засновників Підприємства споживчої кооперації "Рубін", оформлених протоколом №30/07/2020 від 30.07.2020, та рішень зборів засновників Підприємства споживчої кооперації "Рубін", оформлених протоколом №14/08/2020 від 14.08.2020.
Відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, у справі №911/2675/20 позов задоволено частково.
Знову ж таки, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд під час перевірки правомірності проведення зборів засновників Підприємства споживчої кооперації "Рубін" керувався положеннями законодавства, що регулюють діяльність кооперативів, зокрема, Законами України "Про кооперацію" та "Про споживчу кооперацію".
З урахуванням викладеного та в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України під час розгляду справи №911/496/21 для суду є преюдиціальними обставини щодо розповсюдження на діяльність Підприємства споживчої кооперації "Рубін" положень законодавства про кооперацію. На переконання колегії суддів, фактично, судами встановлено, що відповідач є саме кооперативною організацією і дана обставина не підлягає сумніву та повторному доказуванню в межах розгляду спору у справі №911/496/21.
Наведеного не враховано місцевим господарським судом та під час ухвалення оскаржуваного рішення зроблено помилкові висновки з приводу того, що Підприємство споживчої кооперації "Рубін" не є кооперативною організацією і перелічені позивачем положення статуту не повинні відповідати вимогам Закону України "Про кооперацію" та Закону України "Про споживчу кооперацію".
Щодо розгляду позовних вимог по суті, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.02.2022 у справі №916/3828/20, статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту, який за змістом ч. 2 ст. 20 ГК України може бути визнаний недійсним, якщо його положення суперечать законодавству. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Тобто, за наявності відповідного спору окремі положення статуту акціонерних товариств, які не відповідають вимогам законодавства, та порушують права чи охоронювані законом інтереси акціонера (позивача), можуть бути визнані недійсними шляхом подання позову щодо недійсності статуту (його окремих пунктів), а не шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів, на яких відповідні положення статуту були затверджені. У судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються. При цьому задоволення позовних вимог судом не повинно порушувати прав інших осіб.
Як вже неодноразово зазначалося, рішенням Господарського суду Київської області від 28.04.2021 у справі №911/2675/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, встановлено відсутність підстав для визнання недійсними рішень позачергових зборів засновників Підприємства споживчої кооперації "Рубін" від 30.07.2020, зокрема, щодо затвердження оспорюваної редакції статуту.
Відтак, колегія судів вказує на те, що судом не може бути задоволено заявлений позов у повному обсязі в межах вимог ОСОБА_1 та визнано недійсним статут як цілісний документ, оскільки правомірність процедури затвердження його редакції підтверджено рішенням Господарського суду Київської області від 28.04.2021 у справі №911/2675/20.
Разом з цим, судом можуть бути визнані недійсними окремі положення статуту відповідача, на які посилається ОСОБА_1 та які не відповідають вимогам законодавства і порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Так, позивач вказує на невідповідність статуту Підприємства споживчої кооперації "Рубін" ст. 8 Закону України "Про кооперацію", відповідно до якої статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність і має містити визначені у такій нормі відомості, а також положенням ч. 5 ст. 62 ГК України, відповідно до якої підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. При цьому, позивач посилається на п. 1.1 статуту в частині визначення, що засновником підприємства є, зокрема, Фастівське районне споживче товариство.
Колегія суддів вказує на те, що п. 1.1 статуту відповідача визначає момент і порядок його створення, а також перелік засновників, серед яких є і юридична особа - Фастівське районне споживче товариство.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про кооперацію" кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Тобто, утворення кооперативу за участі юридичної особою відповідає приписам ст. 2 Закону України "Про кооперацію". При цьому, ч. 5 ст. 62 ГК України містить заборону на перебування у складі підприємства юридичних осіб. Проте, у п. 1.1 статуту відповідача йде мова виключно про заснування кооперативу. До того ж, положення ст. 2 Закону України "Про кооперацію" є спеціальними по відношенню до Підприємства споживчої кооперації "Рубін", на відміну від положень ГК України.
Також варто зауважити на тому, що позивачем не зазначено, яким саме чином п. 1.1 статуту порушує її права та охоронювані законом інтереси.
Відтак, відсутні підстави для визнання недійсним п. 1.1 статуту відповідача в оспорюваній редакції.
Відповідно до п. 1.2 статуту в оспорюваній позивачем редакції, затвердженій рішенням зборів засновників від 30.07.2020, підприємство є юридичною особою, керується у своїй діяльності Господарським та Цивільним кодексами України, іншими законодавчими актами України, рішеннями загальних зборів членів Фастівського РайСТ, зборів засновників підприємства та цим статутом, має відокремлене майно, самостійний баланс, фірмовий бланк, печатку та штамп з найменуванням, поточний валютний та інші рахунки в установах банків, діє на принципах повного господарського розрахунку.
Такий пункт статуту, на думку позивача, суперечить ст. 6 Закону України "Про кооперацію", якою визначено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.
Позивач вважає, що Фастівське районне споживче товариство є первинною ланкою системи кооперації - споживчим товариством, яке делегувало вищим ланкам системи кооперації прийняття актів, обов'язкових для виконання всіма кооперативними організаціями. Поряд з цим, Підприємство споживчої кооперації "Рубін" не є певною ланкою в системі кооперативних організацій, а є підприємством, що створено за участю такого засновника як Фастівське районне споживче товариство.
Проте, апеляційний суд зазначає, що положення п. 1.2 статуту не суперечать приписам ст. 6 Закону України "Про кооперацію" і, до того ж, ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтовує порушення її прав наявністю таких положень у статуті.
У відповідності до п. 2.1 статуту в оспорюваній позивачем редакції метою діяльності підприємства є задоволення потреб членів споживчої кооперації, інших громадян, підприємств, установ, організацій у товарах, роботах, послугах на основі ефективного використання в процесі господарювання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, одержання прибутку та наступного розподілу між засновниками підприємства.
Позивач вважає, що такий пункт статуту суперечить ст. 3 Закону України "Про кооперацію", яка визначає, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.
Проте, на переконання апеляційного суду, оспорюваний пункт статуту, навпаки, відповідає ст. 3 Закону України "Про кооперацію" і жодним чином не порушує права ОСОБА_1 , при тому, що нею не зазначено, яким чином наведені положення порушують її права та охоронювані законом інтереси.
Також позивач вказує на те, що п. 2.2 статуту Підприємства споживчої кооперації "Рубін" в редакції рішення загальних зборів від 30.07.2020 не відповідає ст. 8 Закону України "Про кооперацію", яка визначає, що статут кооперативу має містити вичерпний перелік видів його діяльності.
Зі змісту вказаного пункту статуту вбачається, що він передбачає предмет діяльності Підприємства споживчої кооперації "Рубін", розподілений на види такої діяльності: торгівля, громадське харчування, заготівельна діяльність та виробнича діяльність.
В контексті наведених аргументів колегія суддів звертає увагу на останній абзац ст. 8 Закону України "Про кооперацію", відповідно до якого статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.
З урахуванням викладеного, суд вказує на те, що перелік відомостей та видів діяльності, які повинні бути зазначені у статуті кооперативу, не може бути обмежений переліком, встановленим ст. 8 Закону України "Про кооперацію", якщо це не суперечить вимогам законодавства.
Однак, позивачем не вказано, що положення п. 2.2 статуту відповідача містять види діяльності, заборонені законом, здійснення яких порушує її права та охоронювані законом інтереси як члена кооперативу.
Також позивач вказує на невідповідність п. 3 статуту ст. 19 Закону України "Про кооперацію", що дає визначення майну кооперативу та джерелам його формування і відносить до джерел формування майна кооперативу: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.
Також відповідно до ст. 19 Закону України "Про кооперацію" кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.
Поряд з цим, п. 3.1 статуту відповідача визначено, що майно підприємства становлять основні засоби (нерухоме майно, виробничі та невиробничі фонди), товари, матеріали, грошові кошти, інші цінності, які внесені засновниками підприємства до статутного капіталу підприємства, так і придбані в процесі господарської діяльності, які відображаються у самостійному балансі підприємства.
Таким пунктом статуту передбачено, що у випадку, якщо засновниками вносяться до статутного капіталу основні засоби, товари, матеріали або інші цінності, оцінка їх вартості проводиться засновниками у відповідності до закону та оформлюється протоколом, рішенням зборів засновників та актом приймання-передачі. Засновники можуть передавати підприємству власні основні засоби в оренду. При цьому, основні засоби лишаються у власності відповідного засновника.
Згідно з п. 3.2 статуту джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески; доходи, одержані від господарсько-фінансової діяльності; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; кредити банків та інших кредиторів; придбання майна на підставі цивільно-правових угод; інші джерела, не заборонені законодавством України.
При цьому, позивач вважає, що відповідні положення статуту порушують права засновників в частині добровільного внесення майна.
Однак, суду не надано доказів того, що рішення про створення Підприємства споживчої кооперації "Рубін" від 03.06.2008 та внесення внесків засновниками, зокрема, позивачем у справі, прийнято за відсутності її волі на це.
Отже, позивачем не обґрунтовано невідповідність положень п. 3 статуту ст. 19 Закону України "Про кооперацію" та порушення її прав включенням наведених вище положень у статут.
Пунктом 4 статуту відповідача визначено розмір і порядок формування статутного капіталу та інших фондів підприємства.
Позив вважає, що відповідний пункт суперечить ст. 20 Закону України "Про кооперацію" та ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію», оскільки частка членів кооперативу у статутному капіталі не підтверджена нормативними документами.
Так, п. 4.1 статуту визначено, що для забезпечення статутної діяльності підприємства його засновники у порядку, передбаченому статутом, формують статутний капітал, резервний (страховий), пайовий та інші фонди.
Згідно з п. 4.2 статуту розмір статутного капіталу становить 436200 грн та поділяється таким чином: 25% статутного капіталу в сумі 109050 грн належить Фастівському РайСТ, 75% статутного капіталу в сумі 327150 грн належить фізичним особам засновникам, а саме:
- ОСОБА_8 - 25% статутного капіталу у розмірі 107429,50 грн;
- ОСОБА_10 - 5% статутного капіталу у розмірі 21149 грн;
- ОСОБА_1 - 21% статутного капіталу у розмірі 93248 грн;
- ОСОБА_4 - 24% статутного капіталу у розмірі 105323,50 грн.
Цим пунктом статуту також передбачено, що внески до статутного капіталу підприємства засновники вносять майном, яке передається за актом приймання-передачі відповідно до ідеальної частки у праві власності в спільному подільному майні Фастівського РайСт, визначеної за рішенням зборів членів Фастівсьького РайСТ та грошима. При цьому, частина статутного капіталу, що підлягає сплаті в грошах відповідно до визначених розмірів, має бути внесена протягом року діяльності підприємства.
Також, п. 4.4 статуту визначено право засновників збільшити або зменшити розмір статутного капіталу, а п. 4.5 установлено, що підприємство може створювати фонди, необхідні для його діяльності. Назви фондів, порядок їх формування і використання визначається зборами засновників підприємства.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст. 20 Закону України "Про кооперацію" для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.
Також згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів.
З аналізу наведених положень законодавства та статуту не вбачається, що положення п. 4 статуту суперечать закону, оскільки ст. 20 Закону України "Про кооперацію" та ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» не встановлюють обов'язку підтвердження внеску певними документами.
Отже, оспорювані положення статуту не порушують права позивача.
Статтею 15 Закону України "Про кооперацію" визначено компетенцію вищого органу управління кооперативу - загальних зборів членів кооперативу, зокрема, щодо прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном.
Позивач посилається на відповідну норму, вказуючи, що п. 5.1 статуту у спірній редакції такій нормі суперечить.
Відповідно до п. 5.1 статуту відповідача підприємство є юридичною особою за законодавством України, має право від свого імені укладати договори, контракти в т.ч., договори купівлі-продажу, обміну, підряду, оренди, суборенди, доручення, застави, страхування майна, перевезень, зберігання, комісії та інші не заборонені чинним законодавством; набувати майнові та немайнові права, нести відповідальність, бути позивачем і відповідачем в судових справах.
Однак, відповідний пункт, який фактично визначає цивільну правосуб'єктність Підприємства споживчої кооперації "Рубін", не встановлює компетенції його вищого органу - загальних зборів засновників.
Натомість, відповідно до п. 10.6 статуту, який фактично визначає компетенцію зборів засновників - вищого органу відповідача віднесено прийняття рішень про продаж, безоплатну передачу основних засобів, а також про передачу основних засобів в заставу та списання дебіторської заборгованості згідно з законодавством.
Отже, п. 5.1 статуту відповідача не може суперечити ст. 15 Закону України "Про кооперацію". Також, суд вкотре наголошує на тому, що ОСОБА_1 не обґрунтовано порушення її прав включенням наведених положень у статут.
Позивач також посилається на обмеження прав засновників п. 6.1 статуту, який, на її думку, не відповідає ст. 99 ГК України та ст. ст. 12, 26 Закону України "Про кооперацію".
Як визначено п. п. 6.1.1, 6.1.2 та 6.1.4 статуту відповідача у спірній редакції, засновники підприємства мають право: брати участь в управлінні справами підприємства в порядку, визначеному в статуті підприємства; на отримання частки прибутку (дивідендів) у разі його перебування у складі засновників протягом 2 років. За рішенням загальних зборів підприємства визначається частка прибутку за звітний рік, яка спрямовується на виплату дивідендів за визначеною формулою; за рішенням зборів засновників одержувати інформацію про фінансово-господарську діяльність підприємства.
Так, статтею 99 ГК України визначені права та обов'язки членів виробничого кооперативу, якими є: участь в управлінні кооперативом, право голосу на загальних зборах членів кооперативу, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та частки доходу на пай; одержання достовірної та повної інформації про фінансово-господарську діяльність кооперативу; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і строки, визначені його статутом.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є:
- участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління;
- користування послугами кооперативу;
- одержання кооперативних виплат та виплат на паї;
- одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом;
- право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб;
- право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про кооперацію" в редакції, чинній на момент прийняття рішення зборами засновників про затвердження спірної редакції статуту, на яку посилається позивач, кооперативні виплати - це частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу.
Натомість, п. 6.1.2 статуту відповідача суперечить ст. 12 Закону України "Про кооперацію", оскільки обмежує та порушує право позивача на отримання частини прибутку (дивідендів). Вказане порушення полягає у тому, що п. 6.1.2 статуту містить обмежувальну умову у розподілі та отриманні прибутку засновником, яка полягає у тому, що засновник отримує дивіденди лише у разі його перебування у складі засновників протягом 2 років. Однак, положення закону такої умови не містить.
Також, п. 6.1.2 статуту містить іншу умову, яка порушує права позивача на отримання дивідендів, а саме те, що за рішенням загальних зборів підприємства визначається частка прибутку за звітний рік, яка спрямовується на виплату дивідендів за визначеною формулою.
Проте, за визначенням ст. 26 Закону України "Про кооперацію" кооперативні виплати - це частина доходу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу у порядку, визначеному рішенням вищого органу управління кооперативу.
Отже, відсутність у нормах статуту, що визначають порядок виплати дивідендів, умови про розподіл прибутку за результатами фінансового року пропорційно участі засновників в господарській діяльності порушує права як позивача, так і інших засновників підприємства, оскільки нівелює принцип пропорційності отримання прибутку по відношенню до безпосередньої участі засновника в діяльності відповідача та результатів господарської діяльності кооперативу.
Як було зазначено вище, відповідно до п. 6.1.4 статуту засновники підприємства мають право за рішенням зборів засновників одержувати інформацію про фінансово-господарську діяльність підприємства.
Однак, ані положення ст. 99 ГК України, ані ст. 12 Закону України "Про кооперацію" не містять жодних обмежень в отриманні інформації про господарську діяльність товариства, що полягає у обов'язковому ухваленні рішення зборами засновників з цього питання. Навпаки, така інформація повинна надаватися на вимогу засновника, оскільки це є його безпосереднім корпоративним правом.
Отже, наявність у п. 6.1.4 статуту відповідача умови про отримання інформації засновником лише за рішенням зборів є порушенням корпоративних прав позивача.
Ще одним пунктом статуту, який не відповідає вимогам закону, на переконання позивача, є п. 7.1, відповідно до якого засновники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі підприємства, і це право не може бути передано іншим особам.
Позивач вказує на те, що наведені положення суперечать ст. 4 Закону України "Про кооперацію", відповідно до якої одним з основних принципів кооперації є рівне право голосу під час прийняття рішень, а саме один член кооперативу - один голос.
Колегія суддів погоджується з такими доводами та зазначає, що наведене положення статуту дійсно не відповідає ст. 4 Закону України "Про кооперацію" і порушує права позивача та інших засновників Підприємства споживчої кооперації "Рубін" у здійсненні рівноправного управління його діяльністю та голосуванні на зборах.
Пунктом 8.1 статуту відповідача в оспорюваній редакції установлено, що збори засновників скликаються не рідше одного разу на рік (абз. 1), а позачергові збори можуть скликатись директором або за ініціативи засновників підприємства, які в сукупності володіють часткою у статутному капіталі більш ніж 50% (в подальшому ініціативна група) (абз. 2). Засновники надсилають директору лист з вимогою скликати та провести збори з переліком орієнтованих питань (абз. 3), а директор протягом 3 календарних днів зобов'язаний призначити дату позачергових зборів та провести збори засновників протягом 10-календарних днів (абз. 4). Про дату і час проведення та порядок денний зборів засновники мають бути повідомленні не пізніше ніж за 5 календарних днів до призначеного строку їх проведення (абз. 5). При цьому, якщо протягом 3 календарних днів директор не скликає збори, з четвертого дня та впродовж наступних 10 календарних днів вони мають бути скликані та проведені ініціативною групою (абз. 6).
Збори засновників є правомочними якщо в їх роботі беруть участь засновники, що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів у статутному капіталі підприємства (п. 8.2 статуту).
Рішення зборів засновників є прийнятним, якщо за нього проголосували засновники, які взяли участь у роботі зборів і володіють у сукупності часткою більш як 50% у статутному капіталі підприємства (п. 8.3 статуту).
Проте, позивач вважає, що вказані пункти статуту суперечить ст. 15 Закону України "Про кооперацію" та ч. ч. 3, 4 ст. 102 ГК України, оскільки передбачають скликання зборів ініціативною групою та зменшують строк скликання і повідомлення про дату, час, місце проведення та порядок денний зборів, а також зменшують необхідну кількість голосів для ухвалення відповідних рішень.
Колегія суддів частково погоджується з наведеними доводами з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про кооперацію" про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу не менше третини його членів, спостережної ради, ревізійної комісії (ревізора), органу управління кооперативного об'єднання, членом якого він є. Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги.
Згідно з ч. 3 ст. 102 ГК України загальні збори членів кооперативу проводяться щорічно після закінчення фінансового року. Вони можуть скликатися також у будь-який час за рішенням правління (голови) кооперативу чи з ініціативи не менш як третини членів кооперативу, якщо інше не передбачено статутом.
Зі змісту наведених положень закону та статуту відповідача убачається, що абз. 4 п. 8.1 статуту значно зменшено строк скликання зборів засновників з 20 до 10 календарних днів, а абз. 5 цього пункту зменшено строк повідомлення про проведення зборів з 10 до 5 календарних днів.
Наведене не відповідає положенням ст. 15 Закону України "Про кооперацію" та грубо порушує права позивача та інших членів кооперативу на належну підготовку до зборів та ознайомлення з порядком денним зборів.
Також відповідно до ст. 15 Закону України "Про кооперацію" загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.
Проте, відповідно до п. 8.2 статуту відповідача збори засновників є правомочними якщо в їх роботі беруть участь засновники, що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів у статутному капіталі підприємства.
Отже, вказаний пункт також не відповідає закону та порушує права позивача, оскільки наявність такого пункту може призвести до зловживання окремими членами своїми правами і блокування діяльності кооперативу в силу збільшення значення кворуму з 50 до 60 відсотків.
Згідно зі ст. 15 Закону України "Про кооперацію" рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.
Разом з цим, наведеному положенню суперечить п. 8.3 статуту, відповідно до якого рішення зборів засновників є прийнятим, якщо за нього проголосували засновники, які взяли участь у роботі зборів і володіють у сукупності часткою більш як 50% у статутному капіталі підприємства.
Порушення прав позивача полягає у тому, що у статуті відсутні положення з приводу голосування абсолютною більшістю (75%) за деякі важливі питання життєдіяльності Підприємства споживчої кооперації "Рубін", для ухвалення яких необхідним є переважна згода всіх засновників.
Відповідно до п. 16.3 статуту відповідача засновник може бути виключений зі складу засновників за рішенням загальних зборів підприємства у разі не виконання вимог статуту (п. 6.2), а в силу п. 16.4 статуту засновник, який систематично не виконує або виконує неналежним чином зобов'язання, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей підприємства, може бути виключений зі складу засновників підприємства на підставі прийнятого рішення зборів засновників.
При цьому, п. 6.2 статуту визначено обов'язки засновників підприємства.
На переконання ОСОБА_1 , вказані пункти суперечать ст. 13 Закону України "Про кооперацію".
Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про кооперацію" членство в кооперативі припиняється у разі:
- добровільного виходу з нього;
- припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу;
- несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу;
- смерті члена кооперативу-фізичної особи;
- ліквідації члена кооперативу-юридичної особи;
- припинення діяльності кооперативу.
Відтак, убачається, що у законі відсутні такі підстави для припинення членства у кооперативі, як невиконання визначених статутом обов'язків, а також перешкоджання своїми діями досягненню цілей підприємства.
Включення наведених положень у статут відповідача порушує корпоративні права позивача та інших учасників, оскільки учасника може бути виключено зі складу Підприємства споживчої кооперації "Рубін" всупереч положень закону та з підстав, які ним не передбачені.
Згідно з п. 16.5 статуту відповідача в оспорюваній редакції при виході засновника йому повертається частка у статутному капіталі виключно у грошовій формі та частина прибутку, яка одержана підприємством у звітному році по день виплати внеску, пропорційно частці засновника у статурному капіталі підприємства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік в якому він вийшов з підприємства і в строк до 12 місяців з дня виходу. У разі наявності у складі основних засобів (будівлі, споруди, незавершеного будівництва, обладнання, земельної ділянки тощо) за рішення зборів засновників директор підприємства призначає незалежну експертну оцінку для визнання дійсної ринкової вартості майна підприємства на день виходу засновника з підприємства та для визначення розміру частки засновника, яка підлягає виплаті засновнику у зв'язку з його виходом із підприємства.
Позивач вважає наведений пункт статуту в частині, що визначає порядок повернення частки у статутному капіталі при виході засновника лише у грошовій формі таким, таким, що суперечить ст. 21 Закону України "Про кооперацію".
Так, відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про кооперацію" у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.
Тобто, убачається, що положення першого речення п. 16.5 статуту Підприємства споживчої кооперації "Рубін" суперечать ч. 3 ст. 21 Закону України "Про кооперацію" та позбавляють засновників права вибору на отримання належних йому виплат або у грошовій формі, або у натуральній формі чи цінними паперами у разі виходу зі складу підприємства, що значно обмежує та звужує корпоративні права.
Таким чином, здійснивши аналіз положень статуту Підприємства споживчої кооперації "Рубін", на які посилався позивач, та положень законодавства, колегія суддів зазначає, що п. п. 6.1.2, 6.1.4, 7.1, абз. 4 та 5 п. 8.1, п. п. 8.2, 8.3, 16.3, 16.4 та перше речення п. 16.5 спірного статуту суперечать ст. 99 ГК України, ст. ст. 4, 12, 13, 15, 21 та 26 Закону України "Про кооперацію".
За вказаних обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в межах заявлених вимог та доводів позовної заяви, з урахуванням заяв про зміну підстав позову.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача в тій частині, що місцевим господарським судом проігноровано в межах розгляду справи обставини що застосування до діяльності Підприємства споживчої кооперації "Рубін" вимог Законів України "Про кооперацію", "Про споживчу кооперацію", які встановлено в межах розгляду справ №№911/2841/19 та 911/2675/20. Вказане, на переконання апеляційного суду, є порушенням ч. 4 ст. 75 ГПК України.
При цьому, суд відхиляє доводи скаржника в частині наявності підстав для визнання недійсними п. п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3, 4, 5.1 та 6.1 вцілому статуту Підприємства споживчої кооперації "Рубін" з мотивів, наведених у цій постанові.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального закону, рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2021 у справі №911/496/21 підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
За вказаних обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача, як особу, винну у виникненні спору.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2021 у справі №911/496/21 скасувати частково та ухвалити нове рішення.
3. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
4. Визначити недійсними п. п. 6.1.2, 6.1.4, 7.1, абз. 4 та 5 п. 8.1, п. п. 8.2, 8.3, 16.3, 16.4 та перше речення п. 16.5 статуту Підприємства споживчої кооперації "Рубін" у редакції, затвердженій рішенням позачергових зборів засновників від 30.07.2020, оформленим протокол №30/07/2020.
5. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
6. Стягнути з Підприємства споживчої кооперації "Рубін" (08500, Київська обл., місто Фастів, вулиця Кірова, будинок 34, ідентифікаційний код 36113152) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят),00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 3405 (три тисячі чотириста п'ять),00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 06.07.2022.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В.Андрієнко