вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" липня 2022 р. Справа№ 925/696/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ Транс Логістик» на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2021
у справі № 925/696/21 (суддя- Боровик С.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Алко»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ Транс логістик»
про стягнення 120 176,76 грн.,
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ "Петрус-Алко" (далі - позивач, ТОВ "Петрус-Алко") звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до ТОВ "ВМ Транс Логістик" (далі - відповідач, ТОВ "ВМ Транс Логістик") про стягнення 120 176,76 грн., з яких: 90 000,00 грн. збитків, завданих втратою та пошкодженням вантажу, 30 176,76 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань по Договору №116/20ПА про надання транспортних послуг від 03.02.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань по Договору №116/20ПА про надання транспортних послуг від 03.02.2020 року в частині забезпечення схоронності прийнятого до перевезення згідно з товарно-транспортною накладною №58272 від 30.12.2020 року вантажу, що спричинило його втрату, недостачу та пошкодження, Позивачу були завдані реальні збитки в заявленому до стягнення розмірі. Крім того, посилаючись на п 5.2.9 Договору та порушення Відповідачем своїх зобов'язань, Позивач просив стягнути відповідача штраф у розмірі 30 176,76 грн.
Короткий зміст рішення господарського суду першої інстанції та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі № 925/696/21 позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ВМ "Транс логістик" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" 120 176,76 грн., з яких: 90 000,00 грн. збитків завданих втратою та пошкодженням вантажу, 30 176,76 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань по Договору №116/20ПА про надання транспортних послуг від 03.02.2020 та 2 270,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що:
- внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань по Договору №116/20ПА про надання транспортних послуг від 03.02.2020 року в частині забезпечення схоронності прийнятого до перевезення згідно з товарно-транспортною накладною №58272 від 30.12.2020 року вантажу, що спричинило його втрату, недостачу та пошкодження, Позивачу були завдані реальні збитки в розмірі вартості втраченого і пошкодженого вантажу в розмірі 90 000,00 грн., розмір яких документально обгрунтований та підтверджений наявними у справі доказами;
- на підставі п.5.2.9. Договору з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню штраф в розмірі 20% вартості вантажу, який був пошкоджений чи втрачений, в сумі 30 176,76 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення узагальнення її доводів
Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМ транс логістик» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2021 у справі № 925/696/21 за позовм ТОВ «Петрус-Алко» до ТОВ «ВМ Транс логістик» про стягнення 120 176,76 грн. скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати стягнути з позивача на користь відповідача.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення та оскаржуваного додаткового рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Зокрема, скаржник наголошував на тому, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення:
- не враховано ту обставину, що вина водія відповідача ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу, - відсутня, адже винним у вчиненні ДТП, що мала місце 30.12.2020 та внаслідок якої було пошкоджено вантаж позивача, визнано водія ОСОБА_2 (водія позивача), що підтверджується постановою Валківського районного суду Харківсько області від 26.01.2021 у справі № 615/30/21;
Підстави для відповідальності за пошкодження вантажу позивача, визначені ст. 924 Цивільного кодексу України - відсутні, у зв'язку вини відповідача у пошкодженні вантажу;
- не враховано, що позивачем добровільно було відшкодовано відповідачу 29 628,12 грн.;
- посилання суду на положення ст. 1194 Цивільного кодексу України - є безпідставними, оскільки вони стосуються винної у страховому випадку особи, якої не є відповідач;
- сума присудженого до стягнення штрафу - є необгрунтованою, оскільки згідно із Актом обліку збитків від 11.01.2021 було пошкоджено та втрачено продукції на загальну суму 149 320,38 грн. , а не 150 883,80 грн., а тому 20% від вказаної суми становить 29 864,08 грн.;
- частину продукції, яка виявилась непридатною, вилучено самим позивачем, про що зазначено у пункті 2 Акті обліку збитків від 11.01.2021;
- не було встановлено дійсної вартості недоплаченої суми понесених позивачем збитків, у випадку їх наявності.
Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції
30.05.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача у встановлений судом апеляційної інстанції строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач вказував на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, а також відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.
Позивач наголошував, що судом першої інстанції на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановив обставини порушення відповідачем умов договору та приписів ст. ст. 22, 525-526,909, 924 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224, 307, 314 Господарського кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2022 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк ОМ.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Транс Логістик" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2021 у справі № 925/696/21 залишено без руху, роз'яснено право на усунення недоліків.
17.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ ТРАНС ЛОГІСТИК" подало заяву про усунення недоліків, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області та оригінал платіжного доручення, згідно якої вбачається , що скаржником сплачено судовий збір в сумі 3405.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 10 ст. 270 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частиною 5 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Транс Логістик" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2021 у справі № 925/696/21 - задоволено, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВМ Транс Логістик" зазначений строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Транс Логістик" на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2021 у справі № 925/696/21, зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2021 у справі № 925/696/21, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, 03 лютого 2020 року між ТОВ «ПЕТРУС-АЛКО» (позивач), як замовником, і ТОВ «ВМ ТРАНС ЛОГІСТИК» (відповідач), як виконавцем, був укладений Договір №116/20ПА про надання транспортних послуг, відповідно до умов п.2.1., п.2.2. якого відповідач згідно з узгодженою заявкою зобов'язався організувати доставку вантажу позивача до пункту призначення, забезпечити його цілісність та схоронність, та видати його особі (вантажоодержувачу), яка має право на одержання вантажу, а останній зобов'язався сплатити за належне виконання організації перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до умов п.п.3.1.13., п.3.1.18. Договору, Відповідач зобов'язався вчасно доставити вантаж із супровідними до нього документами в пункт призначення у вигляді і кількості, що був прийнятий до перевезення, і видати їх лише особі, що зазначена у товарно-транспортній накладній та заявці, а також зобов'язався нести матеріальну відповідальність за схоронність вантажу (втрату, недостачу, пошкодження та інше) з моменту прийняття його до перевезення і до моменту вручення вантажоодержувачу.
За змістом умов п.3.1.8. Договору його сторони визначили, що Відповідач має право надавати рекомендації Позивачу щодо завантаження та розташування вантажу, забезпечує присутність водія при завантаженні товару, перевірку водієм належності тари, упаковки, вкладання, наявності підтьоків, підмоченого сліду, укриття та кріплення вантажу в транспортному засобі, що виключає псування чи пошкодження вантажу при транспортуванні. В разі виявлення нестачі товару, підтьоків або бою товару, або неправильного та ризикового розташування товару, наслідком якого може стати пошкодження товару (бій, завал ящиків, піддонів, псування товару) водій зобов'язаний негайно повідомити про це Замовника, а останній зобов'язаний усунути виявлені зауваження до відправлення вантажу. У іншому випадку всі факти бою або пошкодження товару відносяться на рахунок Виконавця. У разі прийняття вантажу до перевезення та підписання водієм товарно-транспортної накладної про прийняття вантажу до перевезення, вважається, що водій, який є представником Виконавця, повністю перевірив кількість, якість, комплектність, температурний режим та інші властивості вантажу, якість пакування, тари, розміщення вантажу, його закріплення тощо і претензій щодо вантажу та порядку його розміщення у транспортному засобі у водія немає. Будь-які нестачі, пошкодження, псування вантажу, які будуть виявлені після завантаження, будуть вважатися скоєними під час перевезення і Виконавець буде нести за них повну матеріальну відповідальність.
Умовами п.5.1.2. Договору його сторони визначили, що акти невідповідності (акти бою, нестачі, пошкодження, втрати та інше) обов'язково повинні містити підпис та прізвище водія відповідача. У разі, якщо водій не згоден з актом невідповідності, він зобов'язаний вказати про це в акті, вказати про це в акті причини такої незгоди та поставити свій підпис. Відмова водія підписувати акт невідповідності не позбавляє його від відповідальності за вантаж чи за порушення інших договірних зобов'язань.
На підставі вищевказаного Договору та відповідно до заявки №Б-ЛТ015741 від 29.12.2020 відповідач прийняв до перевезення вантажним автомобілем марки «ISUZUNQR-71P», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , належний Позивачу вантаж (алкогольні напої в асортименті) за маршрутом: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Обухова, 66-А Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, 1, (вантажоотримувач ТОВ «АТБ МАРКЕТ»), що підтверджується товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв №58272 від 30.12.2020 та видатковою накладною №Б-ЛТ058272 від 30.12.2020.
Відповідачем вантаж, зазначений у вищевказаній товарно-транспортній накладній прийнятий за кількістю і якістю без жодних зауважень, водій відповідача ОСОБА_1 під час завантаження здійснював нагляд за завантаженням вантажу в транспортний засіб, перевірив його кількісні та якісні показники, цілісність пакування, відповідність кріплення вантажу вимогам безпеки руху, контролював правильність оформлення документації на вантаж, та прийняв його до перевезення згідно вищезазначеної товарно-транспортної накладної, що підтверджується його особистим підписом у відповідних графах вищезазначеної товарно-супровідної документації.
Проте, в обумовлений вищевказаною заявкою строк і місце призначення за адресою, зазначеною в товарно-транспортній накладній, прийнятий відповідачем до перевезення вантаж доставлений не був у зв'язку з потраплянням 30.12.2020 року автомобіля марки «ISUZUNQR-71P», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , в дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої транспортний засіб перекинувся, а ввірений до перевезення вантаж був пошкоджений.
31.12.2020 комісійно за участю представників позивача та відповідача був складений акт огляду лікеро-горілчаних виробів, які були пошкоджені при ДТП під час виконання комерційного рейсу вищезазначеним автомобілем, згідно якого був визначений асортимент і кількість втрачених, пошкоджених та непридатних для наступної реалізації алкогольних напоїв і палет, асортимент і кількість алкогольних напоїв, що підлягають переупакуванню, а також нормо-години задіяних при сортуванні продукції працівників позивача, який представником відповідача підписаний без жодних зауважень, що підтверджується його змістом.
На підставі акту огляду позивачем був визначений розмір збитків, завданих втратою і пошкодженням прийнятого відповідачем відповідно до заявки №Б-ЛТ015741 від 29.12.2020 року вантажу, в розмірі його фактичної вартості згідно товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв №58272 від 30.12.2020 року, витрат на оплату працівників, задіяних у сортуванні продукції, та витрат на перепакування алкогольних напоїв, в загальній сумі 157 128,12 гривень, про що був складений Акт обліку збитків від 11.01.2021 року.
Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 13.01.2021 №10 з вимогою про відшкодування завданих збитків у вищезазначеній сумі, яка нарочно отримана представником відповідача 18.01.2021, що підтверджується відповідним підписом представника.
За результатами розгляду претензії відповідач гарантував проведення часткової оплати збитків після прийняття рішення страховиком АТ «СГ «ТАС» про проведення виплат за страховим випадком, який мав місце 30.12.2020 року, за умови збільшення обсягів замовлень на перевезення, що підтверджується відповіддю Відповідача на претензію щодо відшкодування збитків від 20.01.2021 року №02.
Позивач зазначав у позові також, що ним від АТ «СГ «ТАС» було отримано страхове відшкодування за вищевказаним страховим випадком в сумі 37 500,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №169594 від 23.03.2021 року, а також відповідачем на користь позивача були перераховані грошові кошти на відшкодування збитків внаслідок пошкодження вантажу згідно претензії №10 від 13.01.2021 року в загальній сумі 29 628,12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 11.02.2021 року №218, від 23.02.2021 року №288, від 25.02.2021 року №303, від 26.02.2021 року №308, від 09.04.2021 року №604.
Позивач не заперечував факт, що йому у позасудовому порядку відшкодовані збитки, завдані втратою і пошкодженням прийнятого Відповідачем відповідно до умов Договору та заявки №Б-ЛТ015741 від 29.12.2020 року вантажу, в загальній сумі 67 128,12 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Згідно вимог ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а його зміст становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін i погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог ст.307 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються з приписами ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно приписів ст.924 Цивільного кодексу України, норми якої кореспондуються з приписами ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідно до договірних умов, визначених п. 3.1.13, п.5.2.1. Договору, Відповідач несе відповідальність за схоронність (втрату, недостачу, пошкодження та інше) вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, а також Відповідач зобов'язався відшкодувати Позивачу повну вартість вантажу при недостачі, пошкодженні вантажу (вм'ятини, розриви, підмокання, побиття, царапини, втрата товарного вигляду, пошкодження акцизних марок тощо). Збиток, заподіяний при перевезенні, відшкодовується в наступному розмірі: у випадку втрати чи недостачі товару в розмірі вартості втраченого вантажу чи у розмірі вартості вантажу, якого не вистачає; у випадку пошкодження вантажу в розмірі суми, на яку понизилася його вартість, а при неможливості відновлення пошкодженого вантажу в розмірі його вартості. Вартість втраченого, пошкодженого, зіпсованого вантажу визначається на підставі прайс-листів Позивача, які діяли на день втрати, пошкодження, псування вантажу, а в разі їх відсутності на підставі товарно-супровідних та бухгалтерських документів (ТТН, видаткова накладна тощо).
Також, умовами пункту 7.1. Договору його сторони визначили, що крадіжка або пограбування та інший злочин стосовно товару, поломка транспортного засобу, дорожньо-транспортна пригода з будь-якої вини не є випадками або обставинами непереборної сили і Виконавець (відповідач) несе відповідальність на загальних підставах.
Ст.224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом приписів ст.1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору №116/20ПА про надання транспортних послуг від 03.02.2020 року в частині забезпечення схоронності прийнятого до перевезення згідно з товарно-транспортною накладною №58272 від 30.12.2020 року вантажу, що спричинило його втрату, недостачу та пошкодження, позивачу були завдані реальні збитки в розмірі вартості втраченого і пошкодженого вантажу та понесених останнім витрат на його часткове відновлення згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЗЛ-0000047 від 29.01.2021 року, в загальній сумі 157 128,12 гривень.
Також, суд апеляційної інстанції погоджується і з висновками суду першої інстанції про те, що відшкодування завданих реальних збитків відповідач зобов'язаний здійснити на користь позивача в розмірі різниці між вищезазначеним фактичним розміром завданих збитків та сумою відшкодованих позивачу в позасудовому порядку збитків, яка становить 90 000,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 157 128,12 - 67 128,12 = 90 000,00 грн., з яких: 157 128,12 сума завданих збитків згідно Акту обліку збитків від 11.01.2021; 67 128,12 сума відшкодованих в позасудовому порядку збитків; 90 000,00 сума невідшкодованих завданих збитків.
З огляду на викладене, доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не було встановлено дійсної вартості недоплаченої суми понесених позивачем збитків, у випадку їх наявності - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та безпідставні, і спростовуються наявними матеріалами справи.
Крім того, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що вина водія відповідача ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу, - відсутня, адже винним у вчиненні ДТП, що мала місце 30.12.2020 та внаслідок якої було пошкоджено вантаж позивача, визнано водія ОСОБА_2 (водія позивача), що підтверджується постановою Валківського районного суду Харківської області від 26.01.2021 у справі № 615/30/21 - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідальність відповідача, як перевізника вантажу, чітко обумовлена була сторонами у договорі та узгоджується з приписами ст. ст. ст.924 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України. Отже, саме внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору в частині забезпечення схоронності прийнятого до перевезення згідно з товарно-транспортною накладною №58272 від 30.12.2020 року вантажу, що спричинило його втрату, недостачу та пошкодження, позивачу були завдані реальні збитки, розмір яких документально підтверджений позивачем належними та допустимим доказами.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що підстави для відповідальності за пошкодження вантажу позивача, визначені ст. 924 Цивільного кодексу України - відсутні, у зв'язку вини відповідача у пошкодженні вантажу, а також про те, що судом першої інстанції безпідставно здійснено посилання на положення ст. 1194 Цивільного кодексу України - суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованими та такими, що спростовуються як наявними матеріалами справи, так і наявними у справі доказами в сукупності з встановленими обставинами справи.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, штрафом.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 Господарського кодексу України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). На підставі п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 176,76 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань по Договору №116/20ПА про надання транспортних послуг від 03.02.2020, встановив, що згідно умов п.5.2.9. Договору, у разі пошкодження, втрати вантажу, Виконавець зобов'язується, крім повного відшкодування вартості пошкодженого, втраченого вантажу, додатково сплатити Замовнику штраф в розмірі 20% вартості вантажу, який був пошкоджений чи втрачений.
Отже, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до вищезазначених договірних умов з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в розмірі 20% вартості вантажу, який був пошкоджений чи втрачений, в сумі 30 176,76 грн.
Доводи скаржника про те, що сума присудженого до стягнення штрафу - є необгрунтованою, оскільки згідно із Актом обліку збитків від 11.01.2021 було пошкоджено та втрачено продукції на загальну суму 149 320,38 грн., а не 150 883,80 грн., а тому 20% від вказаної суми становить 29 864,08 грн. - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.
Так, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи встановив, що згідно Акту обліку збитків від 11.01.2021, загальна сума вартості пошкодженої продукції складає саме 150 883,80 грн. (по п. 1 - 19 505,64 грн. (пошкоджено, бій) + п. 2 - 129 098,64 грн. (продукція непридатна для реалізації) + п. 4 - 360,00 грн. (недостача палет) + п. 5 - 356,10 грн. (нестача) + п. 6 - 1 563,42 грн. (пошкоджені етикетки)), а вартість пошкоджених етикеток в сумі 1 563,42 грн. обгрунтована включена позивачем до суми вартості збитків з огляду на те, що етикетка є частиною товару і відповідно, її пошкодження також спричиняє збитки позивачу, що також узгоджується і з приписами статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", якою визначено маркування алкогольних напоїв (крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті), які реалізуються в Україні, здійснюється відповідно до Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, та має містити відповідну інформацію про продукт, а тому відсутність на алкогольних напоях етикетки чи її пошкодження, унеможливлює їх подальший вільний обіг.
Крім того, доводи скаржника про те, що сума присудженого до стягнення штрафу - є необгрунтованою, а також про те. що відповідачем було здійснено добровільно сплату штрафу в розмірі 29 864,08 грн. - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки сплата вказаних коштів була здійснена відповідачем в рахунок часткового відшкодування суми завданих збитків, що підтверджується відомостями «Призначення платежу» у відповідних платіжних дорученнях № 218 від 11.02.2021 на суму 5 000,00 грн., № 288 від 23.02.2021 на суму 2 000,00 грн., № 303 від 25.02.2021 на суму 4 000,00 грн., № 308 від 26.02.2021 на суму 4 000,00 грн., № 604 від 09.04.2021 на суму 14 628,12 грн., в яких зазначено про те, що вказані кошти сплачуються згідно претензії № 10 від 13.01.2021, в якій позивач заявив саме про відшкодування вартості пошкодженого вантажу.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, і були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано ухвалено рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позов у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача 90 000,00 грн. збитків, завданих втратою та пошкодженням вантажу, 30 176,76 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань по Договору №116/20ПА про надання транспортних послуг від 03.02.2020, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2021 у справі № 925/696/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Крім того, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 дія оскаржуваного рішення була зупинена і за наслідками апеляційного розгляду справи, оскаржуване рішення залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ Транс Логістик» на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2021 у справі № 925/696/21- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2021 у справі № 925/696/21- залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2021 у справі № 925/696/21.
4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
5. Матеріали справи № 925/696/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк
Повний текст постанови підписано 05.07.2022.