вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" червня 2022 р. Справа№ 910/5076/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Хрипуна О.О.
Яковлєва М.Л.
при секретарі Токаревій А.Г.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 07.06.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 29.06.2021
у справі №910/5076/21 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій»
про стягнення 395 024, 48 грн
Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій за непоставлений товар у розмірі 395 024, 48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 12/51 про закупівлю (поставку) товарів від 05.08.2020.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5076/21 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства «Центренерго» - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства «Центренерго» 392 192 грн 77 коп. - штрафних санкцій та 5 882 грн 89 коп. - судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного:
- судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було надіслано відповідачу письмову заявку щодо постачання ТМЦ від 08.09.2020 № 02-08/4029, в якій позивач просив поставити обумовлений договором товар на загальну суму 141 585, 84 грн, яка отримана відповідачем 21.09.2020 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а в подальшому позивачем було повторно надіслано відповідачу заявку (лист) на поставку товару № 05/5465 від 20.11.2020;
- відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару до 28.09.2020 (включно) з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, однак не здійснив поставку погодженої сторонами продукції;
- за розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 382 281, 77 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання з поставки товару за період з 29.09.2020 по 10.02.2021, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню;
- відповідач не довів наявність обставин, передбачених ст. 219 ГК України, для зменшення розміру його відповідальності.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5076/21 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення штрафних санкцій 392 192, 77 грн.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неправильному застосуванні судом норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- відповідач отримав 21.09.2020 примірник договору, що вбачається з журналу вхідної кореспонденції, а доданий до позову бланк рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не може бути належним доказом направлення позивачем відповідачеві заявки про поставку товару на суму 141 585,84 грн, оскільки він не фіксує змісту поштової кореспонденції;
- замість заявки від 08.09.2020 позивач направив електронного листа від 08.09.2020;
- товар у кількості 100 штук був фактично отриманий позивачем, прийнятим позивачем по кількості, але не прийнятий по якості;
- у відповідача не виник обов'язок щодо поставки товару на суму 141 585,84 грн;
- журнал вхідної кореспонденції є належним доказом, у той час як позивач свій журнал вихідної кореспонденції не надав;
- сума нарахованих санкцій значно перевищує загальну суму договору, що порушує баланс інтересів сторін, є неспівмірною та обтяжливою для відповідача.
10.08.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Хрипун О.О., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 у справі №910/5076/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5076/21 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 09.11.2021 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
У період з 08.11.2021 по 19.11.2021 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 у справі №910/5076/21 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5076/21 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.01.2022.
Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.
23.12.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, де позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи наступне:
- копія журналу реєстрації вхідної кореспонденції не може бути визнана належним доказом неотримання листів позивача, а відповідач, вказуючи, що не отримував письмової заявки на постачання продукції, вводить суд в оману;
- відповідач мав повне право в договорі №12/51 від 05.08.2020 передбачити за непоставку продукції пеню в розмірі 2% вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення.
10.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду від представника Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
24.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду від представника Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У період з 25.01.2022 по 04.02.2022 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному, тому судове засідання, яке призначене на 25.01.2022 не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 клопотання представника Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про проведення судового засідання в режимі відеоконфіренції задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5076/21 призначено на 22.03.2022.
Судове засідання, яке призначене на 22.03.2022 не відбулось.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
У період з 04.04.2022 по 08.04.2022 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував у щорічній відпустці.
Розпорядженням в.о.керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1479/22 від 13.04.2022, у зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5076/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5076/21 призначено на 07.06.2022.
04.05.2022 до Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2022 клопотання Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
02.06.2022 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» задоволено.
В судове засідання 07.06.2022 з'явився представник відповідача (в режимі відеоконференції) та надав свої пояснення, підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2020 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» (далі - постачальник) укладено договір № 12/51 про закупівлю (поставку) товарів, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію , що поставляється відповідно до умов договору.
Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку № 1 до договору (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 2.1. та 2.2. договору, ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію визначаються в додатку № 1 до договору.
Згідно розділу 3 договору, постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку № 1 до договору (п. 3.1.). Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в додатку № 1 до договору (п. 3.2.). Фактичний об'єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід'ємною частиною даного договору. При цьому, покупець на підставі своїх письмових заявок, в межах запланованого в договорі обсягу продукції має право перерозподіляти продукцію між вантажоодержувачами без додаткового погодження з постачальником (п. 3.3.).
За умовами п. 5.1. договору, приймання-передача продукції за цим договором здійснюється сторонам на підставі «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 зі змінам і доповненнями, «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 зі змінами і доповненнями, з урахуванням особливостей, передбачених даним договором. В разі наявності розбіжностей між умовами договору і Інструкціями П-6, П-7, перевага надається умовам договору.
Пунктом 5.3. договору визначено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.
Постачальник зобов'язаний передати (поставити) покупцеві продукцію, якість, номенклатура, асортимент, кількість, комплектність та інші характеристики якої відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства України (п. 6.1. договору).
Відповідно до п. 6.2. договору, якість продукції повинна відповідати стандартам, ТУ, іншій технічній документації або зразкам, вимогам що зазначені в договорі, а також іншим нормам, стандартам, регламентам і вимогам, встановленим діючими нормативними актами України та умовами даного договору.
Згідно п. 9.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 % вартості продукції з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості; відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахування індексу інфляції і 3 % річних.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку № 1 до договору (п. 12.1. договору).
Додатком № 1 до договору № 12/51 про закупівлю (поставку) товарів від 05.08.2020, сторони погодили найменування, асортимент та кількість товару, що постачається за договором.
Загальна вартість продукції складає - 141 585, 84 грн, в т. ч. ПДВ 20 % - 23 597, 64 грн (п. 2 додатку).
Постачальник здійснює поставку продукції автомобільним транспортом на умовах поставки - DDP (84792, Донецька обл., Бахмутський р-н, м. Світлодарськ, склад Вуглегірської ТЕС), відповідно до Правил «Інкотермс 2010» (п. 4 додатку).
Строк поставки продукції: 5 календарних днів після отримання постачальником письмової заявки від покупця (лист) з можливістю дострокової поставки (п. 5 додатку).
Документи, що надаються при поставці (окрім передбачених п. 5.8. договору) - видаткова накладна (п. 6 додатку).
Строк дії договору обчислюється з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печаткам сторін і діє до 31.12.2020 року включно, а в частині щодо розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторонам (п. 9 додатку).
Як стверджує позивач, відповідно до умов договору позивачем було надіслано відповідачу письмову заявку щодо постачання ТМЦ від 08.09.2020 № 02-08/4029, у якій позивач просив поставити обумовлений договором товар на загальну суму 141 585, 84 грн, яка отримана відповідачем 21.09.2020 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
У зв'язку з цим, за твердженням позивача, відповідно до п. 5 додатку № 1 до договору, відповідач зобов'язаний був поставити товар у строк до 28.09.2020 (включно) з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, проте відповідач не здійснив поставку товару.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, тому просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 395 024, 48 грн., з яких: 385 113, 48 грн - пені за період з 28.09.2020 по 10.02.2021 та 9 911, 00 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості продукції з якої допущено прострочення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару до 28.09.2020 (включно) з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, однак не здійснив поставку погодженої сторонами продукції, а тому, здійснивши перерахунок заявленої суми пені, суд задовольнив частково позовні вимоги, відмовивши також відповідачеві у зменшенні розміру його відповідальності.
Однак, перевіривши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зі змісту укладеного між сторонами договору № 12/51 про закупівлю (поставку) товарів від 05.08.2020 вбачається, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як було зазначено вище, відповідно до п. 3.3. Договору фактичний об'єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід'ємною частиною даного договору. При цьому, покупець на підставі своїх письмових заявок, в межах запланованого в договорі обсягу продукції має право перерозподіляти продукцію між вантажоодержувачами без додаткового погодження з постачальником.
Позивач стверджує, що відповідно до умов договору ним було надіслано відповідачу письмову заявку щодо постачання ТМЦ від 08.09.2020 № 02-08/4029, в якій позивач просив поставити обумовлений договором товар на загальну суму 141 585, 84 грн, яка отримана відповідачем 21.09.2020 згідно долученого до позову рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому відповідно до п. 5 додатку № 1 до договору, відповідач зобов'язаний був поставити товар у строк до 28.09.2020 (включно) з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.
У свою чергу відповідач заперечує проти отримання такої заявки від 08.09.2020, зазначаючи, що відповідач отримав 21.09.2020 примірник договору, що вбачається з журналу вхідної кореспонденції (а.с.68-71), а доданий до позову бланк рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не може бути належним доказом направлення позивачем відповідачеві заявки про поставку товару на суму 141 585,84 грн, оскільки він не фіксує змісту поштової кореспонденції.
Також відповідач стверджує, що замість заявки від 08.09.2020 позивач направив електронного листа від 08.09.2020 (а.с. 92).
Тобто факт направлення позивачем відповідачеві письмової заявки щодо постачання ТМЦ від 08.09.2020 № 02-08/4029 (а.с.12) позивач підтверджує наданим рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.13).
Судом досліджено вказаний доказ та встановлено, що згідно вказаного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8479200259745 відповідачем отримано поштове відправлення від позивача, однак зміст даного відправлення не вбачається за можливе встановити.
При цьому, суд приймає до уваги, приписи статті 13 Закону України «Про поштовий зв'язок», за якими оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку (270-2009-п), що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку. Договір про надання послуги поштового зв'язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.
Так, відповідно за змістом п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Згідно п. 8 Правил, оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.
Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою (пункт 19 Правил).
При цьому згідно п. 61 Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Відтак, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення є лише інформаційним документом, що засвідчує прийняття отримувачем зареєстрованого поштового відправлення та при цьому тільки поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення підтверджують, які саме документи пересилались стороною.
Однак, матеріали справи не містять опису вкладення у поштовий конверт, в якому за твердженням позивача направлялась відповідачеві письмова заявка щодо постачання ТМЦ від 08.09.2020 № 02-08/4029 згідно згаданого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Разом з тим, як стверджує відповідач, він отримав 21.09.2020 примірник договору, що вбачається з журналу вхідної кореспонденції (а.с.68-71), що також перевірено судом та встановлено, що відповідно до журналу вхідної кореспонденції Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» за порядковим номером 151 21.09.2020 отримано вхідний документ №12/61 від 05.08.2020 від кореспондента ПАТ «Центренерго» Вуглегірська ТЕС, короткий зміст документа - «Договір про закупівлю (поставку) товарів».
За приписом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд у постанові від 21.08.2020 у справі №904/2357/20 наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналізуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що посилання позивача на те, що ним відповідно до умов договору було надіслано письмову заявку щодо постачання ТМЦ від 08.09.2020 № 02-08/4029 рекомендованим листом № 8479200259745 та те, що ці документи отримано відповідачем 21.09.2020 є необґрунтованими, з огляду на те, що позивачем не надано відповідного опису вкладення у цінний лист, який засвідчував би зміст вкладення у поштове відправлення № 8479200259745 та натомість - позивачем надане лише повідомлення про вручення поштового відправлення, яке не дозволяє достовірно встановити те, які саме документи були вручені адресатові за поштовим відправленням. Також суд враховує заперечення відповідача стосовно неотримання такої заявки з посиланням на журнал вхідної кореспонденції.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2020 відповідачем було поставлено позивачу частину продукції на суму 3 894, 00 грн, проте, у зв'язку з невідповідністю даної продукції технічним вимогам визначеним у додатку № 1 до договору позивачем було складено акт вхідного контролю продукції з виявленими недоліками від 05.10.2020.
Крім того, позивач звернувся до відповідача з листом від 05.10.2020 № 08/2910, в якому повідомив відповідача про невідповідність продукції умовам договору та просив направити представника для складання акту про повернення продукції.
Листом № 1310 від 09.10.2010 відповідач повідомив позивача про готовність прийняти товар на повернення службою доставки «Нова пошта» за адресою: м. Київ, відділення НП № 6, ТОВ «Міконт», представник - Терещенко Олег.
Тож, 30.10.2020 продукція була повернута відповідачу перевізником «Нова пошта», про що свідчить експрес-накладна № 59000576730475 та не заперечується відповідачем.
Крім того, позивач зазначає, що ним було повторно надіслано відповідачу заявку (лист) на поставку товару № 05/5465 від 20.11.2020, в якому позивач просив терміново поставити погоджену сторонами у додатку № 1 до договору № 12/51 про закупівлю (поставку) товарів від 05.08.2020 продукцію, яка отримана відповідачем 08.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №8479200277379 (а.а.21,22).
Однак, відповідач наголошує, що оскільки такий лист не є заявкою в розумінні п. 3.1-3.3 Договору та п.5 Додатку №1 до Договору, відповідач не здійснив поставку товару (100 віників) замість раніше поставлених та повернутих. Також скаржник стверджує, що надалі письмових заявок на поставку продукції відповідачеві не надходило, а постачання 100 одиниць продукції відбувалось не за заявкою позивача, а як пробна партія.
З огляду на наявність суперечностей в доводах сторін, колегією суддів перевірено матеріали справи та встановлено, що зі змісту наданої позивачем письмової заявки щодо постачання ТМЦ від 08.09.2020 № 02-08/4029 (копії) вбачається, що кількість продукції, зазначеній в ній для постачання вказано « 3636» (друкованими літерами), а вище міститься напис « 100», при цьому, як було зазначено вище, відсутні підстави стверджувати про отримання відповідачем такої заявки. Разом з тим, в матеріалах справи міститься роздруківка електронного листа (а.с.92), відповідно до змісту якого «погоджено поставку пробних 100 віників».
У свою чергу, суд першої інстанції вказав, що факт отримання відповідачем письмових заявок позивача підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містять підпис представника відповідача.
Підсумовуючи викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази з урахуванням приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції та дійшла до висновку про відсутність підстав стверджувати, що у відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару позивачеві до 28.09.2020 відповідно до письмової заявки щодо постачання ТМЦ від 08.09.2020 № 02-08/4029, оскільки матеріали справи не містять належних доказів отримання такої заявки відповідачем.
Відтак, за результатами апеляційного перегляду оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» про стягнення штрафних санкцій за непоставлений товар у розмірі 395 024, 48 грн
Отже, доводи апеляційної скарги щодо того, що у відповідача не виник обов'язок щодо поставки товару на суму 141 585,84 грн колегія суддів визнає обґрунтованими.
Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не впливають на вищенаведені висновки суду.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, колегія суддів вбачає наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5076/21 підлягає задоволенню.
Водночас, рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5076/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Судові витрати розподіляються за правилами, встановленими статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» - задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/5076/21 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Центренерго (08711, Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, ідентифікаційний код - 22927045) в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства Центренерго (84792, Донецька обл., Бахмутський р-н, м. Світлодарськ (пн), ідентифікаційний код - 00131245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна інноваційна компанія нових технологій» (01013, м. Київ, дорога Набережно-Печерська, буд. 2, ідентифікаційний код - 40653457) 8 824 (вісім тисяч вісімсот двадцять чотири грн..) 34 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №910/5076/21 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 27.06.2022.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді О.О. Хрипун
М.Л. Яковлєв