79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" червня 2022 р. м. Львів Справа №914/3020/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді І.Б. Малех
суддів В.М. Гриців
О.В. Зварич
секретар судового засідання Кришталь М.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Енерго-Альянс”, б/н від 17.02.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/569/22 від 21.02.2022)
на рішення Господарського суду Львівської області від 20 січня 2022 року (суддя Ділай У.І., повний текст рішення складено 27.01.2022, м. Львів)
у справі №914/3020/21
за позовом Державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Управління “Західвуглепостач” Державного підприємства “Львіввугілля”, с. Острів Сокальський район, Львівська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Енерго-Альянс”, м. Черговоград, Львівська область
про стягнення 455147,73 грн. за договором №190 від 14.09.2020
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Савка О.В. - помічник начальника з правових питань відокремленого підрозділу (довіреність від 04.01.2022 №8/12 (адвокат));
від відповідача: Пелех О.С. - директор, Бідненко В.М. - представник;
05.10.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства (далі ДП) «Львіввугілля», в особі відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепостач» Державного підприємства «Львіввугілля» до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Євро-Енерго-Альянс» про стягнення коштів в розмірі 455 147,73 грн. за неналежне виконання відповідачем умов договору № 190 від 14.09.2020.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.01.2022 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Енерго-Альянс» на користь Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепостач» 151 830,00грн штрафу, 303 317,73грн пені.
Не погодившись із ухваленим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Євро-Енерго-Альянс» оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що вказане рішення прийняте за неповного з'ясування всіх обставин справи. Апелянт зазначає про припинення дії спірного договору, в зв'язку із укладенням додаткової угоди № 1 від 18.12.2020.
Скаржник зазначає, що неодноразово звертався до позивача із вимогами про надання заявки на розвантаження лісоматеріалів на виконання договору від 14.09.2020 за № 190, однак такі заявки ним не отримані та графіку поставок розроблено не було,що в свою чергу унеможливило належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Крім цього, апелянт в своїй скарзі вказує на те, що 03.12.2020 позивачем було сформовано заявку на поставку лісодеревини в кількості 1500 м3, яка була надіслана на адресу відповідача 08.12.2020 та отримана останнім 15.12.2020. Відповідно до п. 5.2 договору заявка виконується протягом п'яти робочих днів. Як зазначає відповідач, зважаючи на отримання ним заявки 15.12.2020, для здійснення поставки товару в обумовленій кількості до 31.12.2020 у нього було лише 4 робочих дні, а поставка товару в зимовий період в такій кількості є неможливою. Крім цього, апелянт покликається на укладення між сторонами договору 18.12.2020 додаткової угоди № 1, відповідно до якої строк дії договору продовжено на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2021 року. Разом з тим, апелянт зазначає, що позивач не обґрунтував і не підтвердив збитки, спричинені неналежним виконанням зобов'язань іншою стороною, відтак вважає, що наявні підстави для застосування ст. 233 Господарського кодексу України. З огляду на наведене, скаржник просить суд позовні вимоги задоволити частково та стягнути з нього 10% від розміру штрафних санкцій.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзиву аналогічні висновкам місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
В дане судове засідання прибули представники сторін, які підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:
З матеріалів справи вбачається, що 14.09.2020 року між ДП «Львіввугілля» (покупець) та ТОВ «Євро ЕнергоАльянс» (постачальник) було укладено договір № 190 на закупівлю товару за результатами відкритих торгів від 14.09.2020.
Відповідно до розділу І, предметом договору була поставка лісоматеріалів круглих хвойних порід (руд стійка) класу D діаметром 18 см і більше, L=3,5 м. Найменування, одиниці виміру і загальна кількість товару, його номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікації до договору, яка є його невід'ємною частиною договору, а саме: лісоматеріали круглі хвойних порід (руд стійка) класу D діаметром 18 см і більше, = L=3,5 м., 1 500 м. куб. ціна за одиницю товару з ПДВ 1 446,00грн., загальною вартістю 2 169 000,00грн.
Згідно умов діючого договору, укладеного на закупівлю товару за результатами відкритих торгів, постачальник, у відповідності до п.5.2, вказаного договору зобов'язаний здійснити поставку товару, протягом 5-ти днів, з моменту отримання письмової заявки від покупця.
Як зазначається позивачем та не заперечується відповідачем, у 2020 році ТОВ «Євро ЕнергоАльянс» було здійснено дострокову поставку товару, тобто мало місце часткове виконання відповідачем умов договору (т.ІІ).
На виконання умов п. 5.2 договору, 03.12.2020 ДП «Львіввугілля» подало належним чином оформлену письмову заявку на поставку лісоматеріалів по договору № 190 на ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» за грудень 2020 року в кількості 1500,00 м3, а саме з 03.12.2020-31.12.2020 щоденно (в робочі дні) по 75,00 м3.
На виконання пунктів 3.1 та 4.1 договору, позивачем на рахунок відповідача перераховано 2169000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №509 від 10.02.2021, №543 від 11.02.2021, №548 від 12.02.2021, №597 від 22.02.2021, №612 від 22.02.2021, №792 від 18.03.2021, №851 від 23.03.2021, №902 від 24.03.2021, №965 від 30.03.2021, №1004 від 01.04.2021, №1034 від 07.04.2021, №1150від 15.04.2021, №1183 від 20.04.2021, №1224 від 21.04.2021, №1282 від 28.04.2021, №1227 від 22.04.2021, №1325 від 30.04.2021, №1441 від 14.05.2021, №1472 від 20.05.2021, №1492 від 25.05.2021, №1559 від 31.05.2021, №1531 від 27.05.2021, №1704 від 18.06.2021.
Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності, з дня підписання і діє до 31.12.2020, а в частині взятих сторонами на себе зобов'язань, до повного і належного їх виконання.
Залишок недопоставленого товару становить 905,20 м. куб. на загальну суму 1308919,20 грн. за заявкою за грудень 2020 року.
У порядку досудового врегулювання спору позивач надсилав претензії (від 13.01.2021 та 27.04.2021) на адресу відповідача, які залишені останнім без відповіді та задоволення.
Як зазначено в позові, відповідачем допущено неналежне та несвоєчасне виконання умов, що на думку позивача, є підставою для нарахування і стягнення штрафних санкцій, внаслідок прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 7.2. договору за порушення поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленого товару. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки товару понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленого товару.
Враховуючи виникнення спору, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач нарахував відповідачу 151 830,00 грн. штрафу та 303 317,73 грн. пені.
Крім цього, 18.12.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №1 та продовжено строк дії договору, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2021.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені також у ст. ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 190 на закупівлю товару за результатами відкритих торгів від 14.09.2020, внаслідок чого сторони набули взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Вказані норми кореспондують із положеннями договору, а саме з п. 6.1.1 та п. 6.3.1 договору, відповідно до яких покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, а продавець зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Згідно із п.5.2 договору, доставка товару здійснюється на умовах DPP протягом 5-ти днів з моменту отримання письмової заявки від покупця на конкретну партію товару. Постачальник не пізніше ніж за три дні до відвантаження товару, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки товару, із зазначенням номенклатури та вартості партії товару, що поставляється.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним у в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
Як встановлено місцевим господарським судом, позивач свої зобов'язання, щодо оплати товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями платіжних доручень, долучених до матеріалів справи.
Даний спір виник з вимог, виставлених за заявкою №3/1787 від 03.12.2022 за грудень 2020 року
Судами встановлено, станом на 31.12.2020 ТОВ «Євро ЕнергоАльянс» недопоставлено 905,20 м3 деревини. Докази повного виконання зобов'язань за заявкою від 03.12.2020 в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подані. Відтак, в порушення вимог пунктів 5.1., 5.2., 6.3.1., 6.3.2., відповідачем допущено неналежне та несвоєчасне виконання умов, що є підставою до нарахування і стягнення штрафних санкцій, внаслідок прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 7.2. указаного договору за порушення поставки товару, Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості поставленого в строк товару за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленого товару. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки товару понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленого товару.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Відтак, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У даному випадку позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верхового Суду від 01.06.2021 у справі N 910/12876/19.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань, щодо своєчасної поставки товару, що в свою чергу слугувало правомірною підставою для нарахування відповідачу штрафу в розмірі 151 830,00 грн. та пені в розмірі 303 317,73 грн. Перевіривши поданий розрахунок суми штрафу, колегія суддів зазначає, що нарахована сума штрафних санкцій є обґрунтованою, правомірною та заявленою у відповідності до вимог законодавства.
Покликання апелянта на порушення позивачем умов договору, щодо подання заявки на розвантаження лісоматеріалів та відсутності графіку поставки судова колегія відхиляє, оскільки матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується часткове виконання умов договору у 2020 році та здійснення постачальником дострокових поставок товару, як це передбачено п. 5.1 договору.
Твердження відповідача про укладення додаткової угоди № 1 від 18.12.2020 оцінюється судом критично, оскільки укладення такої угоди не звільняє відповідача від обов'язку, щодо поставки деревини за заявкою від 03.12.2020. Разом з тим проведена 25 січня 2021 року закупівля з аналогічним предметом закупівлі (Лісоматеріали круглі хвойних порід) для потреб відокремлених підрозділів, за результатами якої укладено договір № 18 від 25.01.2021 з Сокальським дочірнім лісогосподарським підприємством "Галсільліс" є наступною закупівлею на 2021 рік, не свідчить про повне виконання зобов'язань за договором № 190 на закупівлю товару за результатами відкритих торгів від 14.09.2020.
Доводи апелянта про зменшення штрафних санкцій судом відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 статі 550 Цивільного кодексу України кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.
Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
В свою чергу, право господарського суду зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, безпосередньо визначається дефініціями частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, про те, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3ст. 551 ЦК України).
Вказані норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання, з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Господарський суд не застосовує матеріальний закон, в частині врахування значного розміру неустойки, як критерій для її зменшення порівняно з розміром збитків кредитора, оскільки не встановлював наявність у позивача збитків через порушення відповідачем зобов'язань за договором.
В свою чергу, як вже було зазначено, право суду зменшити розмір неустойки матеріальний закон пов'язує з наявністю також інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, суд приймає до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019р. у справі №923/142/19, від 09.10.2019р. у справі №904/4083/18).
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Враховуючи викладене, беручи до уваги інтереси обох сторін, не виконання основного зобов'язання в повному обсязі та співвідношення між нарахованими штрафними санкціями і в цілому зобов'язаннями по договору, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника
Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Енерго-Альянс», б/н від 17.02.2022 (вх.№ апеляційного суду 01-05/569/22 від 21.02.2022) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20 січня 2022 року у справі № 914/3020/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на ТОВ «Євро-Енерго-Альянс».
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286-289 ГПК України.
5. Матеріали справи №914/3020/21 повернути Господарському суду Львівської області.
Повний текст постанови складено та підписано 05.07.2022.
Головуючий суддя І.Б. Малех
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.В. Зварич