Житомирський апеляційний суд
Справа №275/351/21 Головуючий у 1-й інст. Миколайчук П. В.
Категорія 76 Доповідач Коломієць О. С.
30 червня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б, Шевчук А.М.
за участю секретаря
судового засідання Дяченко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №275/351/21 за позовом Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2021 року, яке ухвалено суддею Миколайчуком П.В.
У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, на обґрунтування якого зазначив, що при звільненні ОСОБА_1 із посади виконуючого обов'язки старости села Соловіївка в зв'язку з припиненням його повноважень, за ним було виявлено заборгованість перед бюджетом селищної ради по заробітній платі у сумі 16157,77 грн. Вказана сума заборгованості виникла в зв'язку з тим, що відповідачу одночасно була нарахована заробітна плата за період з 03.07.2020 по 15.09.2020 та оплачені лікарняні листи по тимчасовій непрацездатності за вказаний період, які ним були подані до селищної ради разом із заявою лише 01.10.2020. Таким чином за ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 16157,77 грн, що є різницею між сумою безпідставно сплаченої заробітної плати в розмірі 28040,87 грн. та утриманою з нього суми 11883,10 грн.
Про наявну заборгованість ОСОБА_1 було повідомлено як в усній, так і в письмовій формі. Крім того, на розгляд комісії з проведення службового розслідування стосовно факту виникнення за ОСОБА_1 заборгованості, останній не з'явився, водночас, було надано письмові пояснення посадовими особами селищної ради, які підтверджують подвійну оплату праці та лікарняних, на підставі чого і виникла вказана заборгованість. Добровільно вказану суму коштів відповідач не повертає, а тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Брусилівської селищної ради заборгованість у вигляді надміру сплаченої заробітної плати в сумі 16157,77 грн.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області грошові кошти в розмірі 16157,77 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що фактичне виконання ним службових обов'язків в липні - вересні 2020 року давало Брусилівській селищній раді підстави для нарахування йому заробітної плати, і її подальша виплата, незважаючи на одночасне перебування на лікарняному у цей же період, не є незаконним. При цьому, заробітна плата нараховувалася позивачем без будь-якої недобросовісності з боку відповідача, нарахована згідно з посадовим окладом та її виплата проведена роботодавцем добровільно. Також суд не врахував, що відповідач не просив оплачувати йому кошти «за лікарняні листки», а лише просто подав їх до бухгалтері селищної ради для відома. Таким чином, оскільки зайво виплачені кошти в сумі 16157,77 грн. не є лічильною помилкою, а є помилкою в застосуванні закону й інших нормативно-правових актів, вважає, що відсутні підстави для їх стягнення з нього, як з працівника, якому саме з вини роботодавця була виплачена заробітна плата та за відсутності недобросовісності саме з його боку.
В судовому засіданні представник позивача просила апеляційну скаргу відповідача відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із таких підстав.
Судом під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду в.о. старости на території с. Соловіївка Брусилівської селищної ради, з якої 18.11.2020 був звільнений.
В період часу з 03.07.2020 по 15.09.2020 ОСОБА_1 перебував у відпустках, що вбачається з розпоряджень від 22.06.2020 та від 10.06.2020, та з липня по листопад 2020 року йому проводилось нарахування заробітної плати у встановленому розмірі (а.с.138,140 т.1, а.с.230 т.2).
При цьому, у вказаний період ОСОБА_1 брав участь в роботі органів місцевого самоврядування, виконував свої службові функції, що вбачається з протоколів засідань виконкому, пояснювальних записок та журналу документообігу (а.с.141,149-240 т.1).
01.10.2020 та 12.11.2020 ОСОБА_1 подав до селищної ради заяви з листками непрацездатності, зі змісту яких вбачається, що відповідач у період часу з 03.07.2020 по 16.09.2020 та з 17.09.2020 по 09.11.2020 перебував на лікарняному (а.с.142-148 т.1).
При проведенні нарахування розрахункових сум при звільненні ОСОБА_1 з роботи, працівниками бухгалтерії Брусилівського селищної ради було виявлено заборгованість відповідача перед бюджетом на суму 16154,77 грн., яка виникла в зв'язку з оплатою заробітної плати та нарахуванням допомоги по тимчасовій втраті працездатності за один і той же період часу, а саме з 03.07.2020 по 15.09.2020. Вказане питання було предметом розгляду відповідної комісії селищної ради (а.с.127,128 т.1)
Згідно доповідних записок ОСОБА_2 від 18.12.20 № 274, ОСОБА_3 від 20.01.2021, ОСОБА_4 від 20.01.2021, ОСОБА_5 від 20.01.2021, ОСОБА_6 від 20.01.2021, ОСОБА_7 та доданих до них копій листків непрацездатності, довідок про заробітну плату, розпоряджень про надання ОСОБА_1 відпусток, заяв про прийняття листків непрацездатності, реєстрів присутніх на засіданнях виконавчих комітетів Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області за липень, серпень, жовтень 2020, копій з журналів видання довідок та протоколу засідання комісії від 20.08.2020 № 9 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 03.07.2020 по 15.09.2020 перебував на робочому місці та за цей же період отримав листки непрацездатності (а.с.130-240 т. 1).
Згідно картки-довідки по даних по заробітній платі за 2020 рік, ОСОБА_1 за період з 03.07.2020 по 15.09.2020 заробітна плата була виплачена у повному обсязі (а.с.230 т. 2).
Згідно протоколів засідань комісії із соціального страхування Брусилівської селищної ради від 22.10.2020 № 22, від 13.11.2020 № 25, ОСОБА_1 було призначено та оплачено допомогу по тимчасовій втраті працездатності за період з 03.07.2020 по 15.09.2020 та з 17.09.2020 по 09.11.2020 (а.с.231,232 т.2) .
Згідно табелів обліку використання робочого часу з липня 2020 по листопад 2020 ОСОБА_1 був табельований, як такий що перебував на роботі, та згідно уточнюючих табелів обліку використання робочого часу з липня 2020 по листопад 2020 ОСОБА_1 був табельований, як такий що перебував на оплачуваному лікарняному. Цими ж листками непрацездатності, протоколом засідання комісії з соцстрахування, уточненими табелями робочого часу (а.с.231-264 т.2) підтверджується, що листки непрацездатності були прийняті та оплачені в належному обсязі (а.с.233-264 т.2).
24.11.2020 за вих.№ 04-26/2660 ОСОБА_1 було надіслано письмове попередження про необхідність сплати заборгованість, що виникла за період з 03.07.2020 по 15.09.2020 (а.с.123 т.1).
На підставі розпорядження селищного голови Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 22.01.2021 № 12-к було ініційовано проведення службового розслідування щодо факту виникнення за ОСОБА_1 заборгованості перед Брусилівською селищною радою, на підставі якого було створено комісію з проведення службового розслідування, яка за результатами перевірки вирішила: рекомендувати ОСОБА_1 сплатити заборгованість, яка виникла, в добровільному поряду, рекомендувати селищному голові ОСОБА_8 , в разі не повернення ОСОБА_1 коштів в добровільному порядку, звернутися з указаною вимогою в судовому порядку, що підтверджується протоколом засідання комісії з проведення службового розслідування стосовно факту виникнення за ОСОБА_1 заборгованості перед Брусилівською селищною радою (а.с.124,125,127-128 т. 1).
Згідно акту службового розслідування від 24.02.2021 було встановлено, що в період з 03.07.2020 по 15.09.2020 відбулась подвійна оплата праці та лікарняних ОСОБА_1 , в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 28040,87 грн, з яких 11883,10 грн. було утримано з позивача, а сума в розмірі 16157,77 грн. - не повернута ОСОБА_1 (а.с.121-122 т.1).
Відповідно д ост. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття майна виникають за наявності таких умов: наявність факту набуття або зберігання майна; набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для набуття або зберігання майна.
Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом (ч. 1 ст. 1215 ЦК України).
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
В свою чергу, добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Таким чином встановивши під час розгляду справи, що відповідачу ОСОБА_1 одночасно була нарахована заробітна плата за період з 03.07.2020 по 15.09.2020 та оплачені лікарняні листи по тимчасовій непрацездатності за вказаний період, які ним були подані до селищної ради разом із заявою лише 01.10.2020, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача відповідно до ст.1215 ЦК України суми безпідставно набутої заробітної плати в розмірі 16157,77 грн, врахувавши при цьому недобросовісність поведінки набувача, яка виразилась в неповідомленні відповідачем селищної ради про своє перебування у вказаний період на лікарняному.
При цьому нормами чинного трудового законодавства та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачено можливості отримання особою одночасно як заробітної плати, так і допомоги по тимчасовій непрацездатності за один і той же період часу, оскільки суть і призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності і зводиться саме до компенсації втраченого особою за цей час заробітку (заробітної плати).
Отже доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою районним судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку відповідача свідчить про безпідставність заявлених позивачем вимог і відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2021 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 05 липня 2022 року.
Головуючий Судді