Провадження № 22-ц/803/4273/22 Справа № 185/10335/21 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У.М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
30 червня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Деркач Н.М., Максюти Ж.І.
секретар судового засідання: Астатурян А.В.
сторони
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
відповідач: Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля"
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи,апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року, яке постановлене суддею Болдирєвою У.М., в місті Павлоград, відомості про дату складання повного тексту відсутні,-
В грудні 2021 року позивачі звернулися до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог зазначили, що ОСОБА_4 , який був чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , більше 20 років працював у шкідливих та важких умовах на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Висновком МСЕК йому було встановлено третю групу інвалідності та 65 відсотків втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Згідно довідки міжрайонної профпатологічної МСЕК серії АА № 0000257 від 17 серпня 2021 року, наявний причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 з професійним захворюванням.
Позивачі просили стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю близького родича, 120 000 грн., на користь кожного з них, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, 120 000 (сто двадцять тисяч) грн з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, 120 000 (сто двадцять тисяч) грн з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, 120 000 (сто двадцять тисяч) грн з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справа, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження, зважаючи на те, що ціна позову складає більше 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_4 був звільнений за станом здоров'я з підприємства 02.05.2005 року, а помер він ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто через 16 років після звільнення, надані позивачами копія посмертного епікризу та виписка з протоколу (карти) патологоанатомічного обстеження № 146 оформлені не належним чином.
Вказує, що відсутні відомості стосовно отримання чи неотримання ОСОБА_4 або членами його сім'ї грошової компенсації за отриману моральну шкоду внаслідок отриманих професійних захворювань.
Враховуючи, що син та донька були повнолітніми на момент смерті батька, жили окремо, суд першої інстанції не з'ясував, про які спільні плани на майбутнє йде мова у позовній заяві.
Зазначає, що позивачами до позову не додана реабілітаційна програма ОСОБА_4 , якість її дотримання останнім, що має значення при встановленні заподіяння моральної шкоди та визначення розміру грошового стягнення, враховуючи те, що ОСОБА_4 був звільнений за станом здоров'я з підприємства 02.05.2055 року, а смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , через 16 років.
Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно п.19 Акту № 43 від 22.09.2005 року не встановлено осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.
Апелянт, звертає увагу суду, що позивачами не доведений факт наявності моральних переживань, як складових моральної шкоди.
Також, зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності вини відповідача у спричиненні позивачам моральної шкоди.
Суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, не взяв до уваги, що основною причиною смерті ОСОБА_4 було онкологічне захворювання, а професійне захворювання "хронічна обструктивна хвороба легень пилової етіології" було фоновим захворюванням.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Сторони по справі, будучи належним чином повідомленні про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами ст. 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України, статті 371 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін по справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження,якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Апеляційна скарга представника відповідача обґрунтована тим, що справу розглянуто судом в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Згідно ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно п. ч. 6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет" на 2021 рік установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, а для працездатних осіб з 1 січня - 2270 грн.
Так, відповідно до до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет" на 2021 рік, 100 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2021 рік складає 227000 грн, а ціна позову в даній справі - 360 000 грн., тому вказана справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_4 з 1981 року по 2005 рік працював на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах, з повним робочим днем. 02.05.2005 року був звільнений у зв'язку з невідповідністю стану здоров'я виконуваній роботі. (а.с.18-20)
Довідкою МСЕК серії ДНА-02 № 07205 від 11 жовтня 2005 року ОСОБА_4 було встановлено 65 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, безстроково (а.с.22).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23).
Згідно довідки МСЕК про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом серія НОМЕР_1 від 01.02.2021 року, причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 з професійним захворюванням встановлений (а.с.24).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_2 від 05.10.1985 року, актовий запис № 832, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (після укладення шлюбу ОСОБА_1 ) 05.10.1985 року укладено шлюб. (а.с. 13)
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 є батьком позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . (а.с. 14,15,16).
Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилалися на те, що вони мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_4 .
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Отже, право члена сім'ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв'язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім'ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.
Як вбачається з матеріалів справи, довідкою МСЕК про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом серія НОМЕР_1 від 01.02.2021 року, причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 з професійним захворюванням встановлений, що передбачає право членів сім'ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди. (а.с. 24)
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачам заподіяно моральну шкоду, і вони мають право на її відшкодування на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім'ї.
Колегія суддів вважає, що втрата батька та чоловіка завдає позивачам фізичного болю та душевних страждань, яка виникла з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто через 16 років після звільнення з підприємства, так як довідкою МСЕК про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом серія НОМЕР_1 від 01.02.2021 року, встановлений причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 з професійним захворюванням.
Доводи апеляційної скарги, що надані позивачами до позову копія посмертного епікризу та виписка з протоколу (карти) патологоанатомічного обстеження № 146 оформлені не належним чином, не заслуговують на увагу з огляду на те, що зазначені документи складені не позивачами, а відповідними органами, яким надано право на їх складання, копії вказаних документів відповідні оригіналам і завірені належним чином.
Доводи апеляційної скарги про відсутність відомостей стосовно отримання чи неотримання ОСОБА_4 або членами його сім'ї грошової компенсації за отриману моральну шкоду внаслідок отриманих професійних захворювань, на думку колегії суддів, не є підставою для відмови у задоволені позову, оскільки не стосуються предмету даного спору, так як заявлені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок смерті від професійного захворювання.
Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, тому доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не з'ясував про які спільні плани на майбутнє йдеться мова у позовній заяві, оскільки син та донька ОСОБА_4 були повнолітніми та на момент смерті батька, жили окремо, колегія суддів до уваги не бере з вищенаведених підстав.
Доводи апеляційної скарги, що позивачами не додана до позову реабілітаційна програма ОСОБА_4 , якість її дотримання останнім, що має значення при встановленні заподіяння моральної шкоди та визначення розміру грошового стягнення, враховуючи те, що ОСОБА_4 був звільнений за станом здоров'я з підприємства 02.05.2005 року, а смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто через 16 років, колегія суддів до уваги не бере, оскільки проходження ОСОБА_4 реабілітаційної програми не стосуються предмету спору, оскільки заявлені позовні вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_4 , його дружині та повнолітнім дітям.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції вимог ст. 89 ЦПК України, щодо оцінки доказів, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, так як відповідно до вимог вказаної норми закону суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), вказані вимоги, судом першої інстанції були дотриманні в повному обсязі.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі, що згідно п.19 Акту № 43 від 22.09.2005 року не встановлено осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не є підставою для відмови у позові з огляду на те, що Довідкою МСЕК серія АА № 0000257 від 01.02.2021 року встановлений причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 з професійним захворюванням, отриманим за період роботи на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Доводи апеляційної скарги про те, позивачами не доведений факт наявності у них моральних переживань, як складових моральної шкоди, колегія суддів вважає не обґрунтованими, з огляду на те що моральна шкода полягає не тільки у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала, а й у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача, як обов'язкового елементу моральної шкоди, що звільняє останнього від відповідальності згідно ст. 1167 ЦК України, так як позивачам заподіяно моральну шкоду і вони мають право на її відшкодування на підставі ст.ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, які передбачають відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім'ї, а відповідачем не виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Вирішуючи питання щодо розміру спричиненої позивачам моральної шкоди, колегія суддів враховує роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачці моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Колегія суддів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи моральні страждання позивачів, які втратили підтримку близької людини, оскільки втрата батька та чоловіка є незворотною втратою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивачів будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість. Смерть батька та чоловіка призвела до того, що позивачі зазнали сильного нервового потрясіння, адже вони втратили близьку для неї людину, якого дуже любили, враховуючи конкретні обставини по справі, вважає, що на користь кожного з позивачів, з відповідача підлягає стягненню моральна шкоди у розмірі по 120 000 грн.
У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги а про необґрунтованість розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними з вищенаведених підстав.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог, а апеляційна скаргі підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, 120 000 (сто двадцять тисяч) грн з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, 120 000 (сто двадцять тисяч) грн з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, 120 000 (сто двадцять тисяч) грн з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовуи відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір в сумі 3600 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 05 липня 2022 року.
Головуючий: А.П. Барильська
Судді: Н.М. Деркач
Ж.І. Максюта