печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6378/22-к
08 лютого 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62021100010001013 від 13.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -
08.02.2022 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , згідно вимог якого останній проситьнакласти арешт на об'єкт незавершеного будівництва по вул. Київська (від вул. Гончої до Грибоєдова) в м. Чернігів, з забороною проведення на об'єкті будь-яких будівельних/ремонтних робіт.
В обґрунтування клопотання зазначив, що у 2015 році ОСОБА_4 обрано мером міста Чернігів. Після чого, переможцями тендерних закупівель на капітальні, середні й поточні ремонти доріг у місті виступають ТОВ «ШБУ-14» (код ЄДРПОУ 30731879) та комунальне підприємство АТП-2528 (код ЄДРПОУ 03358216) Чернігівської міської ради. Вказані тендери мають штучно завищену та економічно необґрунтовану вартість, а якість проведених робіт не відповідає встановленим вимогам, внаслідок чого значні суми бюджетних коштів в подальшому виводяться через підконтрольні фіктивні підприємства. Вказана злочинна діяльність здійснюється за сприяння та прикриття посадових осіб місцевих правоохоронних органів, які згідно покладних на них обов'язків з протидії та викриття вчинення злочинів, достеменно знаючи про їх вчинення, шляхом невжиття заходів кримінально-правового характеру, сприяють продовженню їх вчинення.
На початку грудня 2021 року, ОСОБА_4 дізнавшись про можливість отримання бюджетної субвенції з державного бюджету України, вступив у злочинну змову з начальником Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради ОСОБА_5 , заступником начальника УЖКГ ЧМР ОСОБА_6 , направлену на заволодіння та розтрату вказаних коштів.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1664-р від 15.12.2021 «Деякі питання розподілу у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію інфраструктурних проектів та розвиток об'єктів соціально-культурної сфери» бюджету Чернігівської міської територіальної громади надано субвенцію та перераховано 49 594 000 гривень на капітальний ремонт ділянки дороги вул. Київська (від вул. Гончої до вул. Грибоєдова).
28.12.2021 рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №796 «Про внесення змін і доповнень до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 21.01.2021 №6 «Про затвердження переліків об'єктів житлово-комунального господарства, інших об'єктів інфраструктури, природоохоронних заходів та інвестиційних проектів на 2021 рік, що фінансується за рахунок коштів бюджету Чернігівської міської територіальної громади» виділено кошти субвенції з державного бюджету у сумі 49 594 000 гривень на капітальний ремонт ділянки дороги вул. Київська (від вул. Гончої до вул. Грибоєдова).
28.12.2021 начальником УЖКГ ЧМР ОСОБА_5 було підписано додаткову угоду №6 до договору №7461/26 від 17.06.2021, якою змінено ціну договору та визначено, фінансування у 2021 році становить 48 447 015, 56 гривень: 35 998 662,39 гривень за рахунок субвенції державного бюджету та 2 376 543,27 гривень за рахунок міського бюджету. На підставі актів від 28.12.2021 №2-7 приймання виконання будівельних робіт на рахунок ТОВ «ШБУ-14» перераховано 35 998 662,39 гривень за рахунок субвенції державного бюджету та 1 079 659,87 гривень з міського бюджету. Фактично на підставі даних актів, було здійснено повну оплату договору за тендерною процедурою «Капітальний ремонт ділянки дороги по вул. Київська (від вул. Гончої до Грибоєдова) в м. Чернігів».
У той же час, для прикриття своєї злочинної діяльності, 28.12.2021 між УЖКГ ЧМР в особі начальника ОСОБА_5 та ТОВ «ШБУ-14» в особі директора ОСОБА_7 , (за результатом проведення тендерної процедури UA-2021-12-11-000311-c) на підставі акту додаткових робіт та протоколу технічної наради на будівельному майданчику, укладено договір №7461-50 та додаткову угоду №1 на «Капітальний ремонт ділянки дороги по вул. Київська (від вул. Гончої до Грибоєдова) в м. Чернігів. (Коригування)» на суму 14 475 715,20 гривень. Згідно умов договору, фінансування у 2021 році становить 10 120 543, 69 гривень за рахунок субвенції державного бюджету та 303 616,31 за рахунок міського бюджету, а також фінансування у 2022 році 3 376 296,00 гривень за рахунок місцевого бюджету.
У той же день, 28.12.2021 між УЖКГ ЧМР та ТОВ «ШБУ-14» підписано акт виконання робіт №1, відповідно до якого з розрахункового рахунку УЖКГ ЧМР на рахунок ТОВ «ШБУ-14» перераховано 10 120 543, 69 гривень.
Проведеним аналізом документів вилучених під час обшуку в УЖКГ ЧМР та ТОВ «ШБУ-14», встановлено достатньо підстав вважати, що роботи по договору №7461-50 від 28.12.2021 не виконувались взагалі, а вказані в актах приймання виконаних робіт форми КБ-2в роботи дублюються та фактично виконані на підставі договору №7461/26 від 17.06.2021 з суттєво завищеними обсягами та вартістю.
31.01.2022 у кримінальному провадженні призначено судову будівельно-технічну експертизу з метою встановлення обсягів та фактичної вартості виконання робіт, відповідність проведених робіт проектній документації.
В зв'язку з погодними умовами (зимній період часу) на даний час не представляється можливим провести огляд вулиці Київська в м. Чернігові де здійснювалися роботи, з залученням експерта.
Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що на місці здійснення капітального ремонт ділянки дороги по вул. Київська (від вул. Гончої до Грибоєдова) в м. Чернігові, можливо отримати інформацію та вихідні дані які є предметом доказування у кримінальному провадженні, за умови залишення даної ділянки в тому стані в якому вона перебуває на даний час, а обсяг і об'єми виконаних робіт перевірити лише за умови що їх стан не буде піддаватися змінам.
Вказане обмеження доцільно застосовувати виключно на період проведення експертизи, безпосередньо з мето забезпечення огляду ділянки експертом та проведення відповідних замірів, підрахунків та відібрання зразків для проведення експертизи. Після проведення вказаного огляду, органом досудового розслідування буде вжито необхідних заходів щодо зняття вказаного обмеження на проведення будівельних, ремонтних робіт.
Крім цього, слід зазначити що накладення арешту на вказаний об'єкт будівництва негативно не вплине на продовження проведення робіт, так як відповідно до календарного графіку до договору №7461-50 від 28.12.2021 планується продовжити в травні 2022 року.
Оскільки об'єктом кримінально протиправних дій є вищезазначене нерухоме майно, постановою слідчого у кримінальному провадженні прийнято рішення про визнання такого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
На даний час, у ході досудового розслідування виникла необхідність такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вказаного, з метою уникнення можливості його зміни, перетворення фактичної обстановки на місці проведення робіт, забезпечення збереження речових доказів, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
У судове засідання прокурор/слідчий не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, представник сторони обвинувачення подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити та накласти арешт з метою збереження речових доказів.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов'язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність та одночасно приймаючи до уваги до уваги приписи ч. 2 ст. 172 КПК України, без повідомлення власника майна.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 62021100010001013 від 13.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Постановою слідчого об'єкт незавершеного будівництва по вул. Київська (від вул. Гончої до Грибоєдова) в м. Чернігів, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже, майно, яке має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 62021100010001013 від 13.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов'язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою зміни, перетворення фактичної обстановки на місці проведення робіт, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його зміни, перетворення фактичної обстановки на місці проведення робіт, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на об'єкт незавершеного будівництва по вул. Київська (від вул. Гончої до Грибоєдова) в м. Чернігів, з забороною проведення на об'єкті будь-яких будівельних/ремонтних робіт.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1