Провадження № 1-кс/714/353/22
ЄУН: 714/458/22
"29" червня 2022 р. м. Герца
Слідчий суддя Герцаївського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 ,-
за участю: секретаря судового засіданняОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисникаОСОБА_4
власника майнаОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділення поліції №3 (смт. Глибока) СВ Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_6 про накладення арешту на майно,-
Старший слідчий відділення поліції №3 (смт. Глибока) СВ Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_6 за погодженням прокурора Герцаївського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернулася до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.
Як зазначено у клопотанні, в провадженні слідчого відділення № 2 (м. Герца) знаходяться матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 квітня 2022 року за №12022262020001167 за ознаками кримінальних правопорушень передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України. Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стало те, що ОСОБА_8 за попередньою змовою із ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, переслідуючи корисливу мету направлену на отримання грошової винагороди з приводу незаконного переправлення осіб через державний кордон України, діючи згідно попередніх домовленостей, незаконно переправили через Державний кордон України поза пунктом пропуску вісім громадян України призовного віку, яких ОСОБА_9 підшукував в квітні 2022 року, внаслідок чого отримали 1500 дол. США з кожної особи.
При цьому, ОСОБА_5 використовував належний йому автомобіль марки «Фольсваген Пассат», державний номерний знак НОМЕР_1 , за для візуального спостереження за відсутністю перешкод під час незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
З посиланням на те, що вказаний автомобіль за постановою слідчого від 15 червня 2022 року був визнаний речовим доказом по даному кримінальному провадженню та з метою уникнення його знищення, втрати або пошкодження, слідчий просив накласти арешт на автомобіль марки «Фольсваген Пассат», державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та на ключі від вказаного автомобіля.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити з посиланням на обставини викладені у ньому. Водночас просив врахувати, що ОСОБА_5 було оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України, санкцією якого передбачено конфіскацію майна, а тому автомобіль належний підозрюваному є майном яке може бути конфісковано.
Власник майна ОСОБА_5 заперечуючи проти клопотання прокурора послався на те, що спірний автомобіль належить йому на праві власності та використовує в інтересах сім'ї. Наразі йому оголошено про підозру з якою він не погоджується. Через накладення арешту на автомобіль він не зможе його відремонтувати та використати за призначенням, то вважає клопотання слідчого безпідставним та просив відмовити у його задоволенні.
Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечував. Вважає, що у клопотанні не наведено мотиви і обґрунтованість визнання автомобіля речовими доказами, який у свою чергу не може бути предметом кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 332, ч.3 та ч.4 ст. 358 КК України. Окрім цього у спірному автомобілі було проведено обшук з метою вишукування доказів які можуть вказати на вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, втім як таких доказів органом досудового розслідування здобуто не було. Тому, його думку, як такої потреби у накладенні арешту на спірний автомобіль наразі немає.
Вислухавши думку учасників процесу та дослідивши додані до клопотання письмові докази, слід зазначити про наступне.
Відповідно до ч.1 та п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, метою якого є досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування.
При цьому ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В свою чергу, п.п.1 та 3 ч.2 ст. 171 КПК України встановлено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна, слідчий як на правову підставу свого клопотання послалася саме на необхідність накладення арешту на майно за для забезпечення збереження речових доказів.
Нормою ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з наданих до клопотання матеріалів, 20 квітня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені повідомлення про кримінальні правопорушення за № 12022262020001167 за й розпочате досудове розслідування за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України, за фактами незаконної спроби переправлення осіб через державний кордон України вчинене щодо кількох осіб та незаконного переправлення осіб через державний кордон України вчинене організованою групою.
З огляду на санкцію ч. 3 ст. 332 КК України, остання входить до переліку кримінальних правопорушень про які йдеться у ч. 1 ст. 96-1 КК України, а тому за вчинення даного кримінального правопорушення може бути застосовано спеціальна конфіскація. Окрім того, санкцією ч. 3 ст. 332 КК України також передбачено конфіскацію майна, як додаткове покарання.
15 червня 2022 року автомобіль марки «Фольсваген Пассат», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , за постановою слідчого був визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 являється ОСОБА_5 .
Оцінуючи вищенаведені докази у своїй сукупності, пори відсутність доказів того, що на спірному автомобілі марки «Фольсваген Пассат», державний номерний знак НОМЕР_1 , хто-небудь перевозив осіб через державний кордон України в період запровадженого військового стану в країні, то останній не є знаряддям кримінального правопорушення, але за обставин доведеності винуватості ОСОБА_5 , означений автомобіль може бути конфіскований або підлягає спеціальній конфіскації.
Водночас, вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен зокрема враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК).
Частиною 11 ст. 170 КПК України передбачено що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При цьому, п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України зобов'язує слідчого суддю при вирішенні питання про арешт майна врахувати, серед іншого, також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Згідно з ст. 1 «Додаткового протоколу» до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 20.11.1952 року (Париж), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
За наведених вище обставин, прихожу до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання слідчого та застосовування найменш обтяжливого способу арешту майна, а саме накладення арешту на спірний автомобіль без позбавлення власника ОСОБА_5 права користування та володіння транспортними засобами, наряду з правомочністю розпорядження, оскільки таке обмеження його права власності на зазначений автомобіль буде надмірним та безпідставним.
З огляду на спосіб задоволення клопотання слідчого, то зайвим є накладення арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та ключі від спірного автомобіля, як належних до головної речі - автомобіля, які підлягають поверненню власнику автомобіля за умов неповерненні яких, використання автомобіля марки «Фольсваген Пассат», державний номерний знак НОМЕР_1 стане неможливо.
Слід також зазначити, що часткове задоволення вказаного клопотання, виправдовують потреби досудового розслідування з метою попередження відчуження майна чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 110, 131, 170, 171, 173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого відділення поліції №3 (смт. Глибока) СВ Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_6 про накладення арешту на майно задовольнити частково.
Накласти арешт на транспортний засіб марки «Фольсваген Пассат», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_5 , що полягає у забороні його відчуження.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Чернівецького апеляційного суду протягом 5-ти днів.
Повний текст ухвали складений «04» липня 2022 року.
Слідчий суддя: