712/11892/21
2/712/642/22
25 травня 2022 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
судді Борєйко О.М.
за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування понесених витрат,
вивезення побутових відходів - 895 гривень 60 копійок, а також абонентську плату в сумі 4364 гривні 86 копійок.
Враховуючи викладене, позивач звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
20 травня 2022 року від представника позивача - адвоката Хворова В.В. надійшла заява про зменшення розміру заявлених позовних вимог, згідно якої за період з 01 січня 2019 року по 31 липня 2021 рік позивачем фактично сплачено за послуги з постачання теплової енергії - 22 706 гривень 76 копійок, абонентську плату в сумі 3945 гривень 32 копійки, за вивезення побутових відходів - 895 гривень 60 копійок, а тому просив стягнути з відповідача на користь позивача 50% від сплаченої позивачем суми в розмірі 27 547 гривень 68 копійок, що становить 13 773 гривні 84 копійки.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, останній звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі позивача та її представника, заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, звернулась до суду з заявою про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.16 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно копії свідоцтва на право власності на житло від 21 грудня 1998 року, виданог органом приватизації Соснівського райвиконкому згідно з розпорядженням №502 від 08 жовтня 1998 року, квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Згідно інформації Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно копії паспорта серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації останньої: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч.1 ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у справі № 521/3743/17-ц від 13 березня 2019 року .
Судом встановлено, що сторони є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 в своїй позовній заяві зазначає, що відповідач обов'язку по оплаті за надані житлово - комунальні послуги не виконує; за період з 01 січня 2019 року по 31 липня 2021 рік позивачем здійснено оплату за надані житлово - комунальні послуги в повному обсязі; позивачем фактично сплачено надані послуги з постачання теплової енергії та вивезення побутових відходів, а також абонентські платежі на загальну суму 27 547 гривень 68 копійок.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно виписки КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» по особовому рахунку № НОМЕР_2 по квартирі за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01 січня 2019 року по 31 липня 2021 року сплачено 26 652 гривні 08 копійок в тому числі за надані послуги з постачання теплової енергії - 22 706 гривень 76 копійок та абонентську плату за постачання теплової енергії - 3 945 гривень 32 копійки.
Враховуючи викладене, з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 50 % від фактично сплаченої останньою суми за надані житлово-комунальні послуги, що становить 13 326 гривень 04 копійки.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Позивачем до позовної заяви останньої не надано доказів на підтвердження оплати за надані послуги з вивезення побутових відходів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачем не заявлено вимоги про відшкодування інших фактично понесених позивачем витрат за надані житлово - комунальні послуги.
Згідно ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1) ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами
Згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №753/15683/15.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц зазначено наступне:
«На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані:
договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);
розрахунок наданих послуг;
документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.).
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.»
Позивачем та представником позивача не надано доказів на підтвердження розміру понесених витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції № 4311-1614-6531-2488 від 01 листопада 2021 року, позивачем при зверненні до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою сплачено судовий збір в сумі 908 гривень 00 копійок.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 878 гривень 49 копійок пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 15, 16, 322, 360, 526, 544 ЦК України та керуючись ст.ст. 13, 76-81, 83, 89, 95, 133, 137, 141, 263, 352, 354 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат за сплачені житлово-комунальні послуги, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , 1/2 частину сплачених витрат за надані житлово-комунальні послуги за період із 01 січня 2019 року по 31 липня 2021 року включно в розмірі 13 326 (тринадцять тисяч триста двадцять шість) гривень 04 (чотири) копійки, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 878 (вісімсот сімдесят вісім) гривень 49 (сорок дев'ять)копійок, а всього 14 204 (чотирнадцять тисяч двісті чотири) гривні 53(п'ятдесят три) копійки.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Суддя О.М. Борєйко