Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/3512/21
номер провадження 1-кп/695/180/22
Номер рядка у звіті 93
06 липня 2022 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглядаючи в відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021250370001073 від 19.10.2021 р. по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, -
Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу - тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки існують та не спростовані ризики, які були раніше встановлені, а саме що останній може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілої, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 проти продовження тримання під вартою його підзахисному заперечував, просив застосувати до обвинуваченого нічний домашній арешт. Вказав, що прокурором не доведені зазначені в клопотанні ризики. Зокрема ризик щодо можливого переховування обвинуваченого є припущенням, а тяжкість покарання не є підставою для застосування тримання під вартою.
Обвинувачений підтримав позицію захисника та вказав, що він має сталі соціальні зв'язки.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо заявленого прокурором клопотання, встановив наступні обставини.
Відповідно до ч.1,2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до ч.1, п.5 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. При цьому суд враховує, що судове рішення щодо обрання та продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Враховуючи правову позицію, викладену в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд розглядає можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу суд враховує той факт, що ОСОБА_4 має не зняту та не погашену судимість, відбував покарання у вигляді позбавлення волі, офіційно не одружений, не працюючий, доказів існування сталих соціальних зв'язків та перебування у власності обвинуваченого майна стороною захисту не надано суду.Вмежах строку дії запобіжного заходу відсутня можливість завершити судовий розгляд справи, докази по справі досліджені не в повному обсязі, на час розгляду справи продовжують існувати такі ризики: перебуваючи на волі обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення, переховуватись від суду, чинити тиск на потерпілого та свідків.
Будь яких доказів, що змінились обставини та відпала необхідність в застосуванні саме тримання під вартою ОСОБА_4 суду не надано.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про необхідність продовження застосованого до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для нейтралізації зазначених вище ризиків, тому необхідно продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів.
Керуючись ст.ст. 183, 194, 331 КПК України, суд, -
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити попередній - тримання під вартою та продовжити його строком до 60 днів, а саме - до 03.09.2022 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 7 днів.
Суддя ОСОБА_1