Справа № 639/1761/22
Провадження № 2-о/639/53/22
5 липня 2022 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Труханович В. В. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новобаварський районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті ОСОБА_2 ,
01 липня 2022 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла заява в порядку окремого провадження, в якій заявник ОСОБА_1 просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, с. Рубіжне, Вовчанського району, Харківської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Зарічне у віці 84 роки та на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд, дослідивши матеріали заяви, вважає її такою, що підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Як вбачається з положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
При обґрунтуванні заяви заявником вказано, що встановлення вказаного в заяві факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть.
Відповідно до п. 8 ч. 1ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільног остану фактусмерті. Згідно ч.1 ст.317ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Як вбачається з заяви ОСОБА_1 , остання вказує, що є невісткою померлої ОСОБА_2 . Однак заявником до заяви не додано доказів на підтвердження родинних відносин з померлою.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин. якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Всупереч зазначеним положенням закону заявником по справі надана до заява ксерокопія довідки про смерть ОСОБА_2 , яка не засвідчена печатками та підписами.
Таким чином, заявнику необхідно: 1) надати до суду документи, що підтверджують родинні відносини заявника з померлою; 2) надати суду належно засвідчену довідку про смерть ОСОБА_2 .
При цьому суд звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.50) визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення Суду від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland")). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення Суду від 20.02.2014 року у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia")).
Згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст. 175, 176, 177, 185, 293, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті - залишити без руху.
Надати строк для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у випадку невиконання ухвали у встановлений строк, заява буде йому повернута.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 05.07.2022.
Суддя В.В. Труханович