Справа № 569/8491/22
01 липня 2022 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Сидорук Є.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , не працюючого, рнокпп - НОМЕР_1 , за ст. ст. 185, 173 КУпАП, -
Згідно протоколу про адмінправопорушення серії ВАБ №416971, 19 червня 2022 року в м. Рівне по вул.. Соборна, 271, біля магазину «Талісман», о 14 год. 02 хв. гр. ОСОБА_1 , вчинив злісну непокору, а саме: не виконував законне розпорядження (вимогу) про припинення правопорушення, а саме дрібного хуліганства в формі нецензурної лайки в бік працівника поліції ОСОБА_2 , поводив себе зухвало та нахально, не неодноразові зауваження припинити правопорушення не реагував, а навпаки продовжував вчиняти правопорушення, на вимогу припинити не реагував.
19 червня 2022 року в м. Рівне по вул.. Соборна, 271, біля магазину «Талісман», о 14 год. 01 хв. гр. ОСОБА_1 вчинив дрібне хуліганство, а саме: виражався нецензурною лайкою в бік працівника поліції, а саме до ОСОБА_2 при виконанні службових обов'язків, образливо чіплявся, лаявся в його бік, чим ображав людську гідність та громадську мораль.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. ст. 185, 173 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративних правопорушень за обставин зазначених у протоколах не визнав, просив суд закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення так, як правопорушення не вчиняв.
У відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
За таких обставин є можливим об'єднати вказані адміністративні матеріали №569/8491/22, та 569/8487/22 в одне провадження та розглядати одночасно, присвоївши №569/8491/22.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Доказами по даній справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень є протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАБ №416971 та серії ВАБ №416970, пояснення поліцейського ОСОБА_2 .
Згідно з ст. 254 КУпАП та п. 8 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої наказом міністра МВС України від 05.11.2015 №1376, зареєстрованого в МЮ України 01.12.2015 за №1496/27941, з послідуючими змінами та доповненнями - протокол про адміністративне правопорушення складається в двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Диспозиція ст. 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у злісній непокорі, тобто відмові виконати законне розпорядження або вимогу працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків.
Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає вчинення особою дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок.
Об'єктивна сторона правопорушення передбаченогост. 173 КупАП України полягаєу нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.
Отже об'єктом захисту у ст. 173 КУпАП є громадський порядок.
Тобто, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення є порушення громадського порядку і спокою громадян.
Сам лише факт висловлювання особою нецензурної лайки без настання наслідків, які свідчать про порушення громадського порядку та спокою громадян, не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а таких наслідків матеріали провадження не містять.
Відтак, твердження у протоколах про адмінправопорушення серії ВАБ №416971 та серії ВАБ №416970 від 19.06.2022 про те, що ОСОБА_1 нібито нецензурно лаявся до працівника поліції ОСОБА_2 , здійснив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків не підтверджено жодними доказами, окрім пояснень самого поліцейського Люшина І.С., що наявні у матеріалах справи, який є потерпілим та зацікавленою особою у справі.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
При оцінці доказів у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, уповноважені особи повинні з'ясувати, чи припустиме використання отриманих відомостей як доказів у цій справі, чи стосуються отримані фактичні дані до конкретної справи, чи вірогідний цей доказ і як він взаємопов'язаний з іншими доказами у справі, чи є достатньою вся сукупність отриманих фактичних даних для того, щоб прийняти законне, об'єктивне й обґрунтоване рішення з адміністративної справи.
Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а отже правовідносини, які охоплюються сферою дії Конвенції, мають врегульовуватися з урахуванням не лише національного законодавства, але й Конвенції та практики ЄСПЛ.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Враховуючи практику ЄСПЛ, яка висловлена у рішеннях « Надточій проти України», «Остюрн проти ФРН», «Енгель та інші проти Нідерландів», « Равнсборг проти Швеції», «Путц проти Австрії», гарантії прав людини, передбачені Конвенцією, щодо кримінального провадження, розповсюджуються у тому числі і на інше публічне переслідування особи, якщо таке переслідування можливо визначити карно-кримінально правовим та національним правом: колом адресатів та правовими наслідками для адресатів. Тобто гарантії передбачені ст. 4 Протоколу №7, стосуються не лише кримінального провадження у розумінні законодавства України, а й будь-якого публічного переслідування, яке здійснюється Державою.
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутністю будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. (Правовий висновок Конституційного Суду України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року)
Суд не може враховувати пояснення працівників поліції, оскільки вони діють як службові особи під час виконання своїх службових обов"язків. Свідчення таких осіб не може вважатися об"єктивним доказом у справі, оскільки вони є представниками суб"єкта владних повноважень, які виконують функції по охороні громадського порядку.
Виходячи з викладеного та з огляду на диспозицію ст. 173, 185 КУпАП, оцінивши всебічно, повно і об'єктивно, за своїм внутрішнім переконанням всі докази в їх сукупності з точки зору їх достатності, належності, в контексті застосування ч. 1 та ч. 3 ст. 5, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись законом та правосвідомістю, суд вважає необхідним закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -
Провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст. ст. 185, 173 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.
Суддя Рівненського міського суду Сидорук Є.І.